Фінансові ресурси

На рис.1 фінансові та інформаційні ресурси займають цент­ральне місце, оскільки пов'язують інші ресурси і до деякої міри мо­жуть їх заміняти. Таку роль відіграють переважно фінансові ресурси, тому стратегії відносно них треба дуже обгрунтовано розробляти.

Створюючи фінансові стратегії, підприємства стикаються з протиріччям у розумінні їх місця в «стратегічному наборі»:

1) з погляду власників, фінансові стратегії — основні, оскільки мають забезпечувати їхній добробут. Головне для власників — нагромадження доходів і прибутків для виплати дивідендів акціоне­рі, зниження ризику та підвищення дохідності підприємства. Орієнтація при цьому (наприклад, у акціонерів) на короткострокову прибутковість, яка дає «швидкі гроші»;

2) з погляду керівників і працівників підприємства, головне — подальше функціонування підприємства, тому фінансові стратег належать до ресурсних і відіграють роль засобів у реалізації інших стратегій та розвитку підприємства взагалі, визначають можливості самоінвестування тощо.

Джерелами формування фінансових ресурсів є власні джерела (прибуток, амортизація, випуск нових акцій, реалізація / вилучення основних фондів тощо) і позичкові (нові боргові зобов'язання у вигляді довго- та короткострокових кредитів, застав, векселів тон Окремими джерелами можуть бути пряме бюджетне фінансування благодійна допомога. Основою для визначення джерел фінансування є звіт про грошові надходження.

Досвід роботи західних корпорацій свідчить про необхідність фор­мування певної структури стратегічних фондів:

-фондів загального корпоративного рівня;

-окремих (пов'язаних із загальними) фондів автономних організаційних утворень (у вигляді «стратегічних господарських центрів» («центрів інвестицій та прибутків» та ін.);

-спеціальних фондів для формування ресурсних і функціональних потенціалів (останні можуть існувати у вигляді довгострокових спе­ціальних інвестиційних проектів та програм).

Розподіл ресурсів розкриває пріоритетність у розвитку окремих напрямків діяльності: важливіші, з погляду керівників, виділяються всі необхідні ресурси (насамперед фінансові). Керівники приймають рішення, наприклад, про пріоритетне інвестування в новий напря­мок діяльності за рахунок зменшення інвестицій у вже освоєні.

У західній практиці при розподілі інвестицій між різними проек­тами найчастіше використовують підхід, розроблений у фірмі «Дю-пон» на основі показника ROA (return-on-assets):

_S_ AS

де NР — чистий прибуток після оподаткування; АS — активи; S— обсяги продажу; С — витрати; Т — податки.

У формулі складова визначає оборотність активів, які поділяють на ті, що легко реалізуються (АSc), і ті, що повільно обертаються (АS_f). Це привертає увагу до структури активів і капі­талу взагалі, норми прибутковості як бази для руху до самоокупності.

Найчастіше показниками, що характеризують стратегії, є: прибуток, максимальна ринкова вар­тість активів, ROA, рух готівки, чиста дисконтована вартість (NPV), внутрішня норма дохідності, термін окупності тощо.

Будь-яка система стратегій потребує обгрунтування потрібних і можливих інвестицій для їхнього виконання, тому зміст фінансових стратегій передбачатиме, зокрема:

створення, розгортання та управління активами;

використання та закріплення капіталу у виробничому функціонуванні;

розробку заходів щодо як найбільшого самозростання капіталу.

Загалом розробка та здійснення фінансових стратегій — це узго­дження фінансових потоків між стратегіями, що створюють прибут­ки, та тими, які потребують додаткових вкладень у вигляді інвести­цій

Інформаційні ресурси

Дуже специфічним ресурсом сучасного виробництва стає інфор­мація, що є умовою та елементом будь-якої виробничої діяльності. Високими темпами розвиваються ринки інформаційних ресурсів. Все більше місця в діяльності людей займають інформаційні технології, Інтернет. Інформація як ресурс має найбільшу цінність у такому вигляді:

даних про ринки збуту, потреби та іншої маркетингової інформації;

науково-технічних розробок нових продуктів, матеріалів, техно­логій тощо;

методик сучасних форм і методів планування, контролю, аналізу тощо;

розробок відносно організації виробництва, праці та управління;

пакетів програм для обробки економічної, науково-технічної, со­ціально-політичної інформації, для підтримки системи прийняття рішень на виробництві;

документів (законів, інструкцій тощо), які регулюють діяльність підприємства та його зв'язки із середовищем;

банки даних і знань загального та спеціального спрямування тощо.

Енергетичні ресурси

Окремо треба розглянути енергетичні ресурси. По-перше, це пов'язано з тим, що для економіки України та для кожного підпри­ємства вони є лімітуючим чинником і їхнє забезпечення та викорис­тання пов'язані з певними труднощами. По-друге, енергія в сучас­ному виробництві все частіше відіграє роль знаряддя праці, безпосередньо впливаючи на предмет праці, перетворюючи його в кінцеву продукцію.

2.Функціональні стратегії

Функції управління, що виникають на основі розподілу та спеціаліза­ції праці, характеризують будь-який процес управління і визначають ви­ди діяльності, які відбивають напрямки або стадії цілеспрямованого впливу на відносини людей у процесі виробництва та управління ним.

Ураховуючи багатоцільовий характер діяльності підприємства, можна стверджувати про наявність системи функцій.

Система функцій управління — це комплекс взаємопов'язаних у часі та просторі видів діяльності суб'єкта управління при його ціле­спрямованому впливі на об'єкт.

Функціональна стратегія — тип забезпечуючої стратегії у страте­гічному наборі, що визначає стратегічну орієнтацію певної функціо­нальної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй до­сягнення цілей, а також (за наявності взаємопов'язаних обгрунто­ваних функціональних стратегій) керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми.

Будь-яка функціональна стратегія (тобто стратегія розвитку окре­мої функціональної підсистеми) має розроблятися з урахуванням та­ких чинників:

· ролі та змісту діяльності з конкретної функції;

· взаємозв'язку змістовної спрямованості та вектора впливу конкретної я функції на досягнення конкретних цілей та місії підприємства загалом; Я

· характер впливу (негативний чи позитивний) виконання робіт з кожної функції на розвиток (занепад) підприємства;

· межі функцій та сфери «перехресних інтересів»;

· переваг і недоліків у розвитку окремих функцій, сильних та слабких місць у їхній взаємодії;

· наявності чи відсутності «вузькофункціонального» підходу, кон­фліктів у розв'язанні загальних проблем підприємства;

· збалансованості між тенденціями розвитку підприємства та ком­петенцією фахівців, що є виконавцями робіт з окремих функцій, їх­нього професіоналізму, етичних норм і підприємницького духу.

Маркетингова стратегія

Маркетингова стратегія — це стратегія промислових підприємств, орієнтованих на ринкові цінності.

У загальному вигляді встановлення стратегії маркетингу скла­дається з чотирьох основних етапів:

· аналіз співвідношень «споживач — товар»;

· визначення загальної маркетингової стратегії на окремих сегментах ринку;

· створення стратегій «marketing-mix» (своєрідного маркетингово­го «стратегічного набору»);

· виконання та контроль.

Наведемо приклади маркетингових стратегій:

1. Розвиток ринку (орієнтація на нові цільові групи споживачів): географічне розширення; продаж продукції з доповненнями (на базі неспорідненої диверсифікації); розробка нових товарів; розроб­ка продукції на замовлення; стратегія глобалізації тощо.

2. Стратегія проникнення: розробка модифікацій конкурентної продукції; адаптація товарів під специфічні потреби споживачів; роз­робка системної концепції товару; створення асортименту товарів (послуг) з гнучкими конкурентними цінами; впровадження нових технологій просування для зміцнення конкурентної позиції; концентр рація на цільових ринках на основі звуження асортименту тощо.

3. Збереження частки ринку: акцентування на великі обсяги продукції при стабільних цінах з підвищенням її якості; збільшення доходів за рахунок надання додаткових послуг; відмова від іннова­цій; збільшення обсягів продажу при одночасному зниженні цін.

4. Стратегії розвитку скорочення підсистеми маркетингу н підприємстві.

Дата добавления: 2014-01-07