Коефіцієнт кореляції r

міра ступеню співвідношень двох змінних.

Використовуючи статистичні терміни, ми можемо сказати, що прибутки по пакетам акцій W і М мають ідеально негативну кореляцію з коефіцієнтом кореляції r= -1,0. Протилежністю ідеально негативній кореляції r є ідеально позитивна кореляція з r = +1,0. Прибутки по пакетам акцій з ідеально позитивною кореляцією падають і зростають синхронно. Портфель, який включає два таких пакети, буде підпадати під такий же ступінь ризику, як і ці пакети окремо. При суто від'ємній кореляції пакетів (r = —1,0) будь-який ризик може диверсифікуватися, тоді як при ідеально позитивній кореляції пакетів (r = +1,0) диверсифікація становища не врятує. На практиці більшість пакетів мають позитивну кореляцію, але вона рідко буває ідеально позитивною. В середньому коефіцієнт кореляції по прибутках двох довільно підібраних пакетів ЦП буває десь близько +0,6 і для більшості пар пакетів r буде числом в межах від +0,5 до –0,7. в таких випадках об'єднання пакетів у портфель знижує ступінь ризику але не знижує його повністю графіки наочно ілюструють це твердження. Для прикладу взяті два пакети з коефіцієнтом кореляції +0,67

3. Модель Визначення Цін Фіксованих Активів (САРМ). Концепція “бети”

Модель САРМ – це модель, яка грунтується на припущенні, що необхідна ставка прибутку по будь-яким цінним паперам дорівнює безризиковій ставці повернення плюс премія за ризик. Він відбиває тільки той ступінь ризику, який залишається після диверсифікації.

Концепція “бети”

Тенденція цінних паперів змінюватись разом з ринком відображається за допомогою бета-коефіцієнта, який є показником нестійкості кон’юнктури для курсу цінних паперів відносно всього ринку. Бета – основний елемент Моделі Визначення Цін Фінансових Активів.

Бета-коефіцієнт ß: показник відносної нестійкості цін акцій – коваріація акції відносно решти ринку.

Цінними паперами із середнім ризиком вважаються ті, що мають тенденцію підніматись і зменшуватись синхронно з розвитком загального ринку. Ця тенденція вимірюється такими індексами, як Стандард енд Пур 500, фондовий індекс Доу-Джонса, індексами Нью-Йоркської фондової біржі. Такі акції, за визначенням, будуть мати ß = 1,0. Ця бета вказує на те, що взагалі, коли ціни на ринку піднімуться на 10 %, даний курс акції також підвищиться на цю ж величину, якщо ж ціни на ринку впадуть на 10 відсотків, то ціна акції також знизиться. Портфель, який містить акції з & ß = 1,0, буде змінюватись синхронно зі зміною середніх показників ринку і ризик їх також буде співпадати.

При ß = 0,5 нестійкість цінних паперів є в 2 рази меншою нестійкості ринку. Вони будуть тільки наполовину реагувати на ринкові зміни і портфель, який містить такі цінні папери, буде мати ступінь ризику в два рази менший, ніж портфель, що містить цінні папери з ß = 1,0.

З іншого боку, при ß = 2 нестійкість цінних паперів у 2 рази більша нестійкості середніх цінних паперів. Таким чином, портфель, складений з таких акцій, буде мати подвійний ступінь ризику в порівнянні з середнім портфелем. Вартість такого портфеля протягом короткого часу може вирости або впасти в два рази.

Бета-коефіцієнт характеризує нестійкість цінних паперів порівняно з середніми цінними паперами, коефіцієнт яких за визначенням ß = 1,0. Бету акцій можна розрахувати за допомогою побудови графіку, подібно графіку 2.3.2. Ступінь нахилу графічних ліній вказує на характер зміни цінних паперів в порівнянні з коливаннями загального фондового ринку.

Якщо акції з ß-коефіцієнтом, більшим 1,0, вносять до портфеля з ß = 1,0, то останній показник, і, відповідно, ступінь ризику портфеля, підвищуються. І навпаки, якщо акції з ß-коефіцієнтом, меншим 1,0, входять до портфеля, ß-коефіцієнт якого дорівнює 1,0, то бета портфеля та його ризик зменшуються. Таким чином, внаслідок того, що коефіцієнт виявляється мірою вкладу окремих акцій в ризик портфеля, теоретично він коригує ступінь ризику цінних паперів.

Процедура аналізу ризику портфеля є складовою частиною моделі САРМ.

Дата добавления: 2014-01-07