Особливості технології вирощування. Сорти, гібриди, полігібриди

Сорти, гібриди, полігібриди.

Біологічні і екологічні особливості.

Походження і поширення.

Господарське значення цукрових буряків.

Загальна характеристика технічних.

Загальна характеристика технічних Це велика група польових культур, яка включає багато родин, тому не має загальної ботаніко-біологічної та екологічної характеристики. Використовуються в харчовій, крохмале-патоковій, хімічній, ткацькій, машинобудівній, медичній, парфумерній та інших галузях промисловості, а також у кормовиробництві та ін. До технічних культур належать культурні рослини, що дають цукор, харчову, технічну, ефірну олію, прядиво, наркотичні речовини.

Провідними технічними культурами в Україні та СНД, які займають найбільші посівні площі, є цукрові буряки, соняшник та бавовник. Вирощують також коноплі, тютюн та махорку. Ефіроолійні культури займають порівняно незначні площі, проте значення їх, особливо в медицині та парфумерній промисловості, досить велике.

Обсяг виробництва усіх видів технічної сировини надалі повинен збільшуватись передусім за рахунок підвищення врожайності і якості технічних культур. У зв’язку з цим найважливішим завданням у виробництві технічних культур є забезпечення господарств новими сортами і гібридами та освоєння прогресивних енергоресурсозберігаючих, екологічно доцільних технологій їх вирощування.

Господарське значення. Цукровий буряк – одна з основних у нашій країні технічних сільськогосподарських культур Він є основною сировиною для цукрової промисловості Корені цукрового буряку містять 17–20% цукру.

Цукор має високі смакові якості, швидко засвоюється організмом, відновлюючи його енергію і працездатність Цукровий буряк має високу кормову цінність За врожайності 300 ц/га коренів вихід кормових одиниць становить понад 100 ц/га.

Гичка цукрового буряку є цінним зеленим кормом Використовують й і для виготовлення силосу Так, 100 кг гички відповідають 20 кормовим одиницям, а на кожну кормову одиницю іі припадає близько 90 г перетравного протеїну, багато вітамінів і мінеральних речовин Як продукт переробки на цукрових заводах отримують жом, який має високу кормову цінність 100 кг свіжого жому відповідають 8 кормовим одиницям Патоку, яка залишається після переробки цукрового буряку і містить до 60% цукру, використовують для виробництва спирту, дріжджів та інших продуктів Кормова цінність цукрового буряку майже вдвічі вища, ніж кормового Відходи переробки цукрового буряку (дефекат) використовують для вапнування кислих грунтів.

Цукровий буряк має велике агротехнічне значення Під нього застосовують глибоку оранку, вносять органічні й мінеральні добрива Як просапна культура він сприяє очищенню поля від бур'янів, тому є цінним попередником для наступних культур сівозміни, підвищує загальний рівень землеробства.

Походження і поширення. Буряки відомі ще за 1500-2000 р до н.е. як листкова овочева культура Виникли, можливо, в результаті природного схрещування листкових форм з коренеплідними на побережжі Середземного моря. Ще на початку XIX ст вміст цукру в коренях цукрового буряку не перевищував 5-6%. Шляхом селекції вміст цукру збільшено до 19 – 21 %.

Вперше добув цукор з цукрових буряків німецький учений Маркграф у 1747 р. У Росії вперше було вироблено невелику кількість цукру з буряків у 1792 р. професором і. Біндгеймом. У 1800 р. цар Павло і видав відповідний указ про відведення земель у південних краях Росії для вирощування цукрових буряків. Для заохочення вирощування цієї культури податок не стягували. Засновником бурякоцукрового виробництва в Росії вважається Яків Єсипов, який у своєму маєтку в Московській губернії (с. Нікольське) виробив 5 пудів чистого цукру з цукрових буряків. Правда, вихід цукру із сировини становив тільки 1 % від маси буряків. Єсипов займався і технологією вирощування культури. В цей же час в літературі вперше зустрічається назва культури – «цукрові буряки».

Перший в Україні цукровий завод було збудовано в 1824 р. в Чернігівській губернії в с. Макошине. Наприкінці ХІХ ст. в Росії було вже 500 тис. га посівів цукрових буряків, а виробництво цукру сягало 800 тис. т щороку.

Нині у світі виробляють із цукрових буряків близько 40 % цукру і з цукрової тростини – 60 %.

Культура цукрового буряку зосереджена переважно в Європі Найбільші площі його на території колишнього СРСР, Франції, Великої Британії, Польщі, Чехи, Словаччини На значних площах його вирощують в італії, Угорщині, Бельгії, Нідерландах, Швеції.

Світова посівна площа цукрового буряку становить близько 9 млн га У США посівна площа під цукровим буряком не перевищує 10% загальної світової.

В Україні цукровий буряк вирощують на площі 1,4 млн га Найбільше його сіють у господарствах Вінницької, Черкаської, Київської, Хмельницької, Полтавської, Харківської і Тернопільської областей.

На великих площах цукровий буряк вирощують у Російській Федерації Основними бурякосіючими областями є Воронезька, Курська Бєлгородська, Липецька, Тамбовська, Рязанська, а також Краснодарський край Висівають цукровий буряк також у Грузи, Вірмени, Казахстані Киргизстані Збільшилися його посівні площі у Молдові, Білорусі, країнах Балти.

Урожайність. Цукровий буряк належать до найурожайніших культур У кращих господарствах Ямпільського району Вінницької області, Радзивилівського району Рівненської області, Підволочиського району Тернопільської області, Бузького району Львівської області за останні роки щорічні врожаї цукрового буряку становили 510–575 ц/га.

За правильного застосування комплексу агротехнічних заходів інтенсивної технологи виробництва цукровий буряк можна вирощувати на великих площах, отримуючи по 500 ц/га і більше коренеплодів з мінімальними затратами праці.

Біологічні і екологічні особливості. Цукровий буряк у перший рік вегетації формує потовщений корінь з розеткою листків, а на другий – квітконосні стебла й плоди У холодні роки і на важких грунтах деякі рослини вже на першому році життя утворюють стебла й насіння Це явище називають цвітухою або «упрямцями». Основна причина їх появи – фізіологічна непідготовленість до дальшого розвитку, яка буває внаслідок раннього збирання, підсихання маточних коренеплодів, високої температури їх зберігання, неглибокого висаджування.

Явище цвітухи спостерігається за умов прискореного розвитку рослин і значною мірою також залежить від спадкових особливостей деяких сортів та ґрунтово-кліматичних умов Тривалі низькі температури, що встановлюються після появи сходів, скорочують стадію яровизації і сприяють появі цвітухи.

Цвітушні рослини знижують урожай, утруднюють збирання і переробку буряку Для боротьби з цвітухою у виробництво впроваджують триплоід-ні сорти, що не утворюють цвітухи та застосовують відповідну агротехніку.

Насіння цукрового буряку проростає за температури 4–5 °С, а сходи з'являються за температури 8–9 °С. Весняні та осінні приморозки рослини переносять досить добре, тому в Україні їх можна збирати до кінця жовтня.

Оптимальна температура для росту цукрового буряку 20–22 °С. Однак цукровий буряк переносить високі температури, і процес асиміляції відбувається в них за таких умов інтенсивніше, ніж дихання, тоді як в інших рослин за температури близько 40 °С процеси дихання переважають над процесами асиміляції. Збільшення вмісту вуглекислого газу (СО₂) у повітрі посилює процес фотосинтезу, тому під час вирощування цукрового буряку потрібно сприяти діяльності мікроорганізмів у грунті (вносити гній та інші органічні добрива). За достатніх освітлення у вересні та вмісту в повітрі СО₂ фотосинтез і нагромадження цукру в коренях триває і за температури 8–10 °С.

Забезпечення рослин буряку достатньою кількістю вологи і поживних речовин (підживлення і зрошування у посушливих районах) також посилює фотосинтез. Якщо в ґрунті не вистачає вологи, дихання рослин посилюється, особливо у другій половині дня, внаслідок чого затримується їх ріст, збільшується витрата нагромадженого цукру і знижується врожай.

Оптимальною вологістю ґрунту для вирощування високих урожаїв цукрового буряку є 60–80% ПВ. Зменшення або збільшення вологості ґрунту знижує його врожайність.

Добре розвинена коренева система цукрового буряку використовує вологу з глибоких шарів ґрунту, чим пояснюється їх досить висока посухостійкість. За значних запасів вологи в ґрунті збирають високі врожаї, незважаючи на незначну кількість опадів упродовж літа. Численні дослідні дані свідчать про залежність між кількістю опадів у липні й серпні та врожаєм буряку.

Цукровий буряк можна вирощувати у різних кліматичних умовах, однак у лісостепових районах України, зокрема у західному регіоні, складаються найсприятливіші умови.

Характерною особливістю цукрового буряку є те, що він досить вибагливий до світла. Важливо, щоб у другій половині літа, коли інтенсивно нагромаджується цукор у коренях, було достатнє освітлення, тобто багато сонячних і теплих днів. Для нормального розвитку рослин упродовж вегетаційного періоду, що становить 150–170 діб, потрібна сума ефективних температур понад 10 °С становить 2200–2400 °С.

Цукровий буряк досить економко витрачає вологу. Транспіраційний коефіцієнт його залежно від кліматичних умов району, особливостей живлення, а також від фази розвитку коливається від 200 до 400 У північних і західних регіонах транспіраційний коефіцієнт його вищий, а в південних і східних – нижчий За належної агротехніки транспіраційний коефіцієнт також зменшується Велике значення для підвищення врожайності цукрового буряку має застосування агротехнічних заходів, спрямованих на нагромадження і зберігання вологи в ґрунті.

Для вирощування цукрового буряку найпридатніші родючі з глибоким орним шаром водопроникні ґрунти Він добре росте за нейтральної або лужної реакції (рН = 6,5 7,5) ґрунтового розчину Кислу реакцію переносить погано В Україні найбільші площі цукрового буряку розміщено на різних типах чорноземів Цукровий буряк можна вирощувати і на осушених низинах та в річкових долинах Якщо його висівають на меліорованих ґрунтах, ґрунтові води мають залягати на глибині 100–120 см від поверхні ґрунту На осушених і глибоко переораних торфових ґрунтах при застосуванні аераційного кротового дренажу також вирощують досить високі врожаї цукрового буряку.

Хімічний склад цукрового буряку. Коренеплоди цукрового буряку містять 75% води і 25% сухої речовини У сухій речовині переважають вуглеводи, насамперед цукор (16–20% і більше маси кореня) Крім того, є клітковина і геміцелюлоза (до 2%), азотисті речовини (1,5%) і зола (близько 0,7%).

Для технічної переробки цукрового буряку на заводах велике значення має вміст розчинних у них нецукрів – інвертного цукру (фруктози, глюкози) і легкорозчинних азотистих сполук, які утруднюють кристалізацію цукру Тому залежно від вмісту і якості нецукрів цукровий буряк оцінюють по-різному Що більший у соку буряку вміст нецукрів, то менший вихід цукру з коренеплодів Якість соку визначають за відношенням вмісту цукру до загального вмісту сухих речовин у ньому.

Хімічний склад листків значно відрізняється від хімічного складу коренеплодів Листки містять 80–85% води, 2–2,5 азотистих сполук, 2 клітковини, 9–15 безазотистих екстрактивних речовин і близько 3% золи Вони є цінним кормом для великої рогатої худоби.

Сорти і гібриди. У Реєстр сортів рослин України внесено понад 90 сортів і гібридів цукрового буряку вітчизняної й зарубіжної селекції.

Найпоширеніші районовані сорти та гібриди цукрового буряку переважно створено в системі інституту цукрових буряків УААН Вони мають великий біологічний потенціал, здатні давати 500–550 ц/га коренеплодів з виходом цукру 100 ц/га і більше за цукристості 17,5–18%.

Білоцерківський однонасінний 45 Сорт-популяція врожайно-цукристого напряму Цукристість близько 17,6%, технологічні якості добрі, відносно стійкий проти хвороб та цвітухи Однонасшність 96 – 98%, схожість насіння – понад 85% Рекомендований для вирощування у поліській зоні.

Весеїоподолянський однонасінний 29 Сорт-популящя врожайно-цукристого напряму з відмінними технологічними якостями Однонасшність 92 – 94%, схожість насіння – понад 85% Урожайність 494 ц/га за цукристості 1 8% Рекомендований для вирощування у степовій, лісостеповій і поліській зонах.

Уладівський однонасінний 35 Сорт-популяція врожайно-цукристого напряму За роки державного сортовипробування врожайність коренеплодів досягла 504 ц/га, а вихід цукру – 84,9 ц/га Однонасінність сорту 95 – 97%, схожість насіння – понад 90%, сорт відносно стійкий проти цвітухи, церкоспорозу та еризифозу Рекомендований для вирощування у поліській зоні.

Ювілейний Диплоїдний гібрид на чоловічо-стерильній основі урожайно-цукристого напряму За даними державного сортовипробування, врожайність коренеплодів становила 514 ц/га за цукристості 18,6% Однонаснність 95%, схожість насіння – понад 85%, стійкий проти цвітухи Рекомендований для вирощування в усіх грунтово-кліматичних зонах.

Високою пластичністю щодо технологи та агрокліматичних умов вирощування характеризуються Ялтушківський однонасінний 30 Ялтушківський однонасінний 64 Підвищеною продуктивністю та стійкістю проти поширених хвороб та високою технологічністю сировини відзначаються гібриди, створені на чоловічо-стерильній основі (Білоцермвський ЧС57, Верхняцький ЧС 63 Український ЧС 70 Уладово-Верхняцький ЧС 37 Уманський ЧС 76 Ялтушківський ЧС 72 іваново-Веселоподолянський ЧС 84 Уманський ЧС 72 Шевченківський Слов’янськии ЧС 94) Для впровадження у виробництво рекомендовано гібриди зарубіжної селекції – Ромеа Крісталл Маестро Ківа Лазер Фріда та ін.

Технологія вирощування. Місце у сівозміні. У західних і північних районах лісостепової зони (райони достатнього зволоження) цукровий буряк розміщують після озимих, які вирощували після багаторічних бобових трав однорічного використання або по зайнятих парах, а також після зернобобових культур – кормових бобів, гороху.

На Поліссі найкращими попередниками для цукрового буряку є озимі зернові, висіяні після конюшини, вико-вівсяної сумішки, зернобобових, зокрема люпину, а також картоплі.

У степовій зоні цукровий буряк розміщують після озимої пшениці, яку висівали по ранніх зайнятих і чистих парах, де вносили гній, та після озимих, вирощуваних після кукурудзи.

У центральних районах лісостепової зони (районах нестійкого зволоження) цукровий буряк висівають після озимих по ранніх зайнятих парах вико-вівсяною і вико-житньою сумішками, кукурудзи на ранній силос, по чистих парах, а також після гороху. Добрим попередником у лісостеповій зоні для цукрового буряку є озима пшениця, висіяна після гороху, попередником якого була кукурудза.

Цукровий буряк є добрим попередником у сівозміні для багатьох сільськогосподарських культур Поля після нього чисті від бур'янів, а внесені органічні й мінеральні добрива позитивно впливають на розвиток наступних культур Після цукрового буряку на великих площах вирощують кукурудзу, ярі зернові, зернобобові, просо, а в південних районах – озиму пшеницю.

Обробіток ґрунту. Основний обробіток ґрунту під цукровий буряк складається з раннього лущення стерні та глибокої зяблевої оранки.

Вчасне лущення стерні після збирання попередника сприяє знищенню бур'янів і шкідників, зберіганню вологи, інтенсивному розкладанню післяжнивних решток. За даними інституту цукрових буряків УААН, приріст урожаю коренів після лущення становить 18–40 ц/га.

У районах достатнього зволоження глибина лущення стерні становить 6-8 см, а в більш посушливих районах ефективніше на глибину 10–12 см з одночасним боронуванням.

Численні досліди і виробнича практика свідчать, що за невисокої стерні (до 15 см) найдоцільніше використовувати лемішні лущильники з полицями в агрегаті із зубовими важкими боронами або кільчасто-шпоровими котками. За висоти стерні 20 см і більше глибину лемішного лущення збільшують до 14-16 см.

На малозабур'янених і достатньо зволожених ділянках для лущення стерні використовують також дискові лущильники.

Після лущення стерні проводять глибоку зяблеву оранку у другій половині серпня та першій половині вересня, а у вологих районах західних областей України – не пізніше 15 жовтня.

Під час вирощування цукрового буряку за інтенсивною технологією застосовують поліпшений або напівпаровий спосіб обробітку ґрунту. За поліпшеного способу після збирання озимих проводять лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-1ОА, ЛДГ-15А у два сліди на глибину 6– 8 см. Через 10–12 діб ґрунт обробляють лемішним лущильником ППЛ-5-25 або ППЛ-10-25 в агрегаті з важкими боронами, а в посушливу погоду – з кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6А. Після появи сходів бур'янів ґрунт розпушують на глибину 6–10 см культиваторами КПС-4 і боронами БП-8. Вносять органічні й мінеральні добрива. Наприкінці вересня – у першій половині жовтня проводять оранку на глибину 28–32 см ярусними плугами ПЯ-3-35 або ПНЯ-4-40. Після цього на полях загортають борозни і розгортають гребені.

За напівпарового обробітку ґрунту відразу після збирання озимих поле лущать дисковими лущильниками або дисковими боронами у два сліди на глибину 6–8 см. Потім вносять органічні й мінеральні добрива. В серпні проводять оранку на глибину 28–32 см з одночасним боронуванням і коткуванням. Після випадання дощів та появи бур'янів зоране поле перехресне обробляють культиваторами або важкими боронами. Перед настанням зими впоперек напряму оранки проводять безполицеве розпушування ґрунту на глибину 16–20 см плугами без полиць або лемішними лущильниками.

На полях, засмічених осотом, у разі відростання його розеток після лущення стерні (поліпшений спосіб) або після оранки (напівпаровий обробіток) вносять гербіцид 2,4-Д амінна сіль (2,5–3 кг/гa). Для боротьби з пирієм повзучим, свинориєм пальчастим поле обробляють трихлорацетатом натрію (25–30 кг/га).

Дослідні дані свідчать, що рослини буряку на формування 1 ц врожаю потребують 8-10 м³ води. У степових і лісостепових районах за недостатнього зволоження для нагромадження і зберігання її на полях рекомендується проводити валкування снігу валкоутворювачами СВУ-2,6, а навесні затримувати талі води. Ці заходи підвищують урожайність цукрового буряку на 60 ц/га і більше.

Напровесні, як тільки підсохнуть гребені скиб, ґрунт боронують і шлейфують. Вирівнювання й розпушування ґрунту сприяє зберіганню вологи та появі дружних сходів цукрового буряку.

У районах достатнього зволоження та на ущільнених ґрунтах для поліпшення водно-повітряного і теплового режиму після ранньовесняного обробітку застосовують розпушування на глибину 7–8 см культиватором УСМК-5.4Б, обладнаним стрілчастими лапами, шлейф-балками й боронами.

Передпосівний обробіток проводять культиватором УСМК-5,4Б або УСМК-5,4А на глибину загортання насіння. Залежно від щільності та вологості ґрунту культиватори обладнують відповідними органами. Для обробітку ґрунту з підвищеною вологістю культиватор УСМК-5,4Б обладнують стрілчастими лапами (270 мм), шлейф-балками й зубовими боронами.

Для передпосівного обробітку середньоущільнених ґрунтів з нормальною вологістю використовують культиватор УСМК-5,4Б з таким розміщенням робочих органів: у першому ряду – стрілчасті лапи (270 мм), у другому і третьому – односторонні (150 мм), потім встановлюють спіральні ротори зі шлейфами.

Для підготовки ґрунту під цукровий буряк доцільно застосовувати вітчизняні агрегати АРВ-8,1-0,2, що забезпечує якісне розпушування ґрунту на задану глибину загортання насіння (2–4 см) без перемішування шарів; багатоопераційний – «Україна-АПБ-6», який за один прохід розпушує і вирівнює поверхню поля; агрегат причіпний, обладнаний змінними пасивними робочими органами «Європак Б-622» (фірма «Франц Кляйне»), який надійно виконує технологічний процес і за один прохід підготовлює ґрунт під сівбу цукрового буряку.

За адаптивною технологією на ґрунтах важкого гранулометричного складу потрібно застосовувати комбіновані агрегати типу «Компактор» фірми «Лемкен», на легких ґрунтах – комбіновані агрегати типу «Унімат» фірми РАУ.

Передпосівний обробіток ґрунту є складовою технологічного процесу сівби цукрового буряку і має відбуватися без будь-якого розриву в часі, лише перший випереджає сівбу на два-три проходи посівного агрегату.

Недотримання агротехнічних вимог до передпосівного обробітку ґрунту призводить до пересихання розпушеного шару, що погіршує умови проростання насіння цукрового буряку.

Передпосівну культивацію проводять під невеликим кутом до напряму сівби зі швидкістю руху агрегату 7 км/год. За потреби під передпосівну культивацію вносять гербіциди.

Боротьба з бур'янами за допомогою гербіцидів. Залежно від характеру забур'яненості полів проти бур'янів на посівах цукрового буряку застосовують різні гербіциди.

Гербіцид ГОЛ (70 % к. с.) знищує однорічні двосім'ядольні та деякі злакові бур'яни за обприскування ним посівів у фазі 2-4 справжніх листків (по 5 кг/га).

Трихлорацетат натрію (90 % р. п.) знищує одно- та багаторічні злакові бур'яни. Ним обприскують ґрунт до сівби цукрового буряку у нормі 6-8 л/га препарату. Його можна використовувати восени для знищення пирію.

Набу (20 % к. е.) використовують проти однорічних злакових бур'янів, обприскуючи вегетуючі рослини у фазі 2-6 листочків; витрата – 1-3 л/га.

Пірамін (65 % з. п.) знищує однорічні двосім'ядольні бур'яни. Вносять 4-8 кг/га препарату, обприскуючи ним ґрунт до початку сівби або до появи сходів, або безпосередньо по вегетуючих рослинах.

Ептам 6 Е (72 к. е.) ефективний проти однорічних двосім'ядольних і злакових бур'янів. Використовують 2,8-5,6 л/га препарату, обприскуючи ґрунт (з негайним загортанням) до сівби, одночасно із сівбою або до появи сходів культури.

Бетанал-прогрес AM (18 % к. е.) застосовують проти однорічних двосім'ядольних та деяких злакових бур'янів для обприскування посівів у фазі сім'ядолей у бур'янів. На 1 га витрачають 1,5-2,5 л препарату.

Бетанал AM (16 % к. е.) знищує однорічні двосім'ядольні бур'яни. Обприскують посіви у фазі сім'ядолей рослин, витрачаючи 2-3 л/га препарату. Можна проводити два обприскування з інтервалом у сім діб.

Зелек-супер (12,5 к. е.) діє на одно- та багаторічні злакові бур'яни. Обприскують вегетуючі бур'яни у фазі 2-6 листочків. На 1 га використовують 0,5-1,0 л препарату.

Раундап (36 % в. р.) знищує одно- та багаторічні бур'яни. Обприскують вегетуючі бур'яни за два тижні до сівби 2-5 л/га (до обприскування проводять усі механічні обробітки ґрунту, крім закриття вологи).

Беногол (50 % к. е., 6 л/га) застосовують проти однорічних та деяких злакових бур'янів, обприскують посіви у фазі 2-4 справжніх листків культури.

Бурфен новий (16 % к. е., 5-6 л/га) використовують у боротьбі з однорічними двосім'ядольними бур'янами. Обприскують посіви у фазі чотирьох листків культури.

Карібу (50 % з. п., ЗО г/га) + ПАР тренд 90 застосовують проти однорічних двосім'ядольних бур'янів. Обприскують по сходах культури (від появи сім'ядолей до фази двох листків у бур'янів).

Лонтрел 300 (ЗО % в. p., 0,3-0,5 л/га) використовують проти однорічних двосім'ядольних та багаторічних коренепаросткових бур'янів. Обприскують посіви при появі 1-3 пар листків у культури.

Пантера (4 % к. е., 1,0-1,5 л/га) застосовують для боротьби з однорічними злаковими бур'янами, обприскуючи вегетуючу культуру у фазі З-4 листків.

Тарга (10 % к. е., 1-2 л/га) використовують проти однорічних злакових бур'янів. Обприскують вегетуючу культуру у фазі 2-4 листків у бур'янів.

Фуроре супер (7,5 % м. в. е., 0,8-2,0 л/га) використовують проти однорічних злакових бур'янів. Обприскують вегетуючу культуру у фазі двох листків до кінця кущіння бур'янів.

Шогун (10 % к. е.) застосовують проти одно- та багаторічних злакових бур'янів. Обприскують вегетуючу культуру (з фази 2-3 листків до фази кущіння однорічних бур'янів за висоти пирію 10-15 см).

Удобрення. Удобрення. При правильному поєднанні з іншими агротехнічними заходами внесення добрив є найефективнішим чинником інтенсифікації буряківництва Приріст урожаю коренеплодів цукрових буряків при внесенні 1 кг азоту становить у середньому 35,7 кг, 1кг фосфору – 37,5, 1 кг калію – 18,8 кг. Внесення повного мінерального добрива в оптимальних співвідношеннях його елементів забезпечує збільшення вмісту цукру в коренеплодах на 0,2 – 0,4%. Надмірна кількість азоту знижує цукристість буряків на 0,3 – 0,4%,фосфор сприяє незначному підвищенню цукристості (0,2 – 0,3%), а калій помітно підвищує п (0,3 – 0,6%) Підвищені дози азоту погіршують технологічні якості коренеплодів, а фосфорні й калійні добрива поліпшують їх.

Максимальну продуктивність цукрових буряків забезпечує внесення органічних і мінеральних добрив У дослідах Дніпропетровського аграрного університету на чорноземах звичайних при сумісному внесенні під цукрові буряки гною (30 т/га) і мінеральних добрив (К_60-240Р_120-140К_60-240) врожайність коренеплодів підвищувалась на 65-124 ц/га порівняно з урожайністю без застосування добрив (373 ц/га), у тому числі за рахунок гною приріст урожаю становив 30, а за рахунок мінеральних добрив – 35-94 ц/га.

Підстилковий гній, який зберігався не менше 6 місяців, рекомендується вносити безпосередньо під цукрові буряки восени під час зяблевого обробітку ґрунту з розрахунку 40 – 50 т/га, залежно від типу ґрунту та зони зволоження Кислі ґрунти також вапнують Під основний обробіток вносять більшу частину річної норми мінеральних добрив в оптимальному співвідношенні їх складових з урахуванням вмісту елементів живлення на кожному конкретному полі Орієнтовні річні норми їх у зоні достатнього зволоження на чорноземах опідзолених і сірих лісових ґрунтах становлять N_140-160Р_100-120К_120-160, у зоні нестійкого зволоження на чорноземах слабкосолонцюватих – N_70-90Р₁₀₀К₆₀, на чорноземах сочонцюватих – МІюРш на чорноземах звичайних і південних – N_100-110Р_100-120К_80-100 Добрива вносять розкидачами РОУ-6 та ш У рядки добриво вносять в усіх зонах У зоні достатнього, а інколи і нестійкого зволоження доцільні підживлення у фазі 2-4 пар листків буряків у дозі МзоРзоКло на глибину 12 – 14 см У зоні недостатнього зволоження через пересихання верхнього шару ґрунту (10-15 см) всю річну норму добрив вносять під зяблеву оранку, за винятком N₁₀P_15-20K₁₀, які вносять під час сівби в рядки Застосовують аміачну селітру суперфосфат, хлорид калію, нітроамофоску та інші добрива, при потребі збагачені на мікроелементи Підвищенню цукристості коренеплодів сприяє застосування регуляторів росту (обпудрюють насіння ресином – 2кг/т, обробляють посіви за 20 – 30 днів до збирання натрієвою сіллю гідразиду малеїнової кислоти – 2 – 2,5 кг препарату розчиняютьу 250 – 300 л води з розрахунку на 1 га).

Сівба. Для сівби використовують насіння цукрового буряку з лабораторною схожістю не менше ніж 90%, одноростковістю 85, чистотою не менше ніж 98% та вирівняністю не нижче 90%.

Для висівання пунктирним способом насіння обов'язково калібрують. Для цього насіння однонасінного буряку на зерноочисних машинах поділяють на дві фракції залежно від діаметра клубочків (3,5–4,5 і 4,5–5,5 мм). Насіння, крупніше від встановлених фракцій, можна використовувати для сівби звичайними сівалками з малою нормою висіву.

Сипкість клубочків з шорсткою поверхнею підвищують шліфуванням на спеціальних пристроях.

Перед сівбою насіння часто дражують на спеціальній машині поживною сумішшю, що складається з нейтралізованого суперфосфату або торфофо-су, перегною і мергельної глини. Дражоване насіння швидше проростає і дає дружні вирівняні сходи. Дражування підвищує врожайність на 15– 20 ц/га і зменшує затрати праці під час догляду за посівами на 25–30%.

Для появи дружних і ранніх сходів за 4–5 діб до сівби застосовують повітряно-сонячне обігрівання та передпосівне замочування насіння протягом однієї-двох діб у воді за температури 18–25 °С до повного насичення з наступним підсушуванням. Висівають таке насіння тільки у вологий ґрунт. Приріст урожаю цукрового буряку від замочування насіння становить 10–15 ц/га. Щоб насіння і сходи не уражувалися хворобами та не пошкоджувалися шкідниками, насіння протруюють апроном або сульфокарбатіоном-К, витрачаючи 4 кг препарату на 1 т насіння, розчиненого в 15 л води. Для боротьби з комплексом ґрунтових і надземних шкідників сходів на насінних заводах за 6 міс. до сівби насіння обробляють фураданом, витрачаючи його 25–30 л/т для фракції 4,5–5,5 млі ЗО– 35 л/т для фракції 3,5–4,5 мл. Передпосівну обробку насіння на насінних заводах проводять також препаратом гаучо (100 г на 100 тис. насінин) та композиціями високоефективних захисно-стимулювальних речовин: інсектициди – фурадан, 35% т. п. с, семафор, 20% т. к. с; фунгіциди – роялфо, 48% в. с. к, тачигарен, 70% з. п.; регулятор росту – бетастимулін.

Сіяти цукровий буряк починають тоді, коли ґрунт на глибині 5–10 см прогріється до 5–6 °С. Не слід занадто рано сіяти цукровий буряк, оскільки за низької температури насіння проростає повільно, затримується поява сходів, рослини пошкоджуються коренеїдом.

Сіють буряк сівалками ССТ-12Б або ССТ-18В з шириною міжрядь 45 см з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив. Сівалку обладнують слідопокажчиком для утворення борозенки, по якій буде рухатися агрегат під час вздовжрядного досходового обробітку посівів буряку.

За лабораторної схожості насіння не нижче ніж 90% висівають не більше 12–18 плодиків на 1 м рядка для наступного механізованого формування густоти насаджень рослин або по 10–12 плодиків з розрахунку на кінцеву густоту насаджень буряку. Застосування дражованого насіння поліпшує рівномірність розміщення рослин у рядку.

Визначення правильної норми висіву насіння дає змогу сформувати густоту стояння рослин з мінімальними затратами ручної праці. Тут можливі два підходи: застосування мінімальних норм висіву, розрахованих на кінцеву або близьку до неї густоту посівів з обов’язковим інтенсивним застосуванням гербіцидів і пестицидів для захисту рослин, або норм висіву, розрахованих на механічний догляд. У першому варіанті висівають по 12 – 15 насінин на 1 м рядка (3 – 4 кг/га), що забезпечує появу 8 – 10 сходів. На чистих від бур’янів полях і при ефективному захисті сходів від шкідників і хвороб можна висівати навіть по 9 – 10 насінин на 1 м рядка (2,0 – 2,4 кг/га), щоб одержати 6 – 7 сходів буряків, тобто сівбу проводять на кінцеву густоту стояння рослин.

У США і Західній Європі норма висіву насіння становить 3,0 – 3,5 кг/га.

При застосуванні звичайної технології на забур’янених полях (незабур’янених практично немає) при відсутності гербіцидів або екологічно виправданій відмові від них оптимальна норма висіву становить 18 – 22 насінини на 1 м (5 – 6 кг/га). При дотриманні всіх вимог агротехніки така норма висіву забезпечує одержання 14 – 16 сходів на 1 м рядка і дає змогу поєднати механічне формування густоти посівів з механічним доглядом за ними.

Насіння під час сівби потрібно загортати у вологий шар ґрунту. На важких ґрунтах за умов достатнього зволоження буряк слід висівати на глибину 2,5–3, а на легких ґрунтах і структурних чорноземах – 3–4 см. Тільки в посушливі роки на легких ґрунтах у південних і східних районах, де під час сівби верхній шар ґрунту швидко підсихає, насіння потрібно висівати на глибину 4–5 см.

Швидкість руху посівних агрегатів не має перевищувати 4,5 км/год. При її збільшенні гірше заповнюються комірки висівних дисків насінням і порушується рівномірність глибини його загортання, що призводить до нерівномірного розміщення насіння в рядках. Під час сівби потрібно дотримуватися прямолінійності рядків та заданої ширини міжрядь. Кожне поле, незалежно від площі, потрібно засівати за один-два дні.

Щоб створити сприятливі умови для проростання насіння і забезпечити появу дружних сходів, поле коткують кільчастими котками впоперек напряму рядків. У районах, де ґрунти зазнають вітрової ерозії, для цього застосовують важкі гладенькі котки в агрегаті з легкими боронами, що сприяє кращому зберіганню вологи.

Догляд за посівами. Кірка, що утворюється на посівах цукрового буряку до появи сходів, утруднює доступ повітря до проростаючого насіння, затримує появу сходів. Сходи при цьому бувають дуже зріджені. Для розпушування грунту і знищення бур'янів за 3–4 доби до появи сходів поле боронують легкими боронами ЗБП-06 або райборінками ЗОР-0,7 на глибину 2–2,5 см. Досходовим боронуванням знищується до 70–80% бур'янів. На дуже ущільнених ґрунтах, де легкі борони недостатньо розпушують верхній шар грунту, застосовують середні зубові. Боронують посіви впоперек напряму рядків або по діагоналі. Не слід боронувати посіви під час появи сходів. Кірку у цей період знищують ротаційними мотиками, які розпушують ущільнений ґрунт і не пошкоджують рослин. Можна застосовувати також легкі кільчасті котки.

Суцільне розпушування ґрунту до появи сходів можна проводити і за допомогою культиватора УСМК-5,4Б, обладнаного ротаційними робочими органами і двобарабанними прутковими роторами. Агрегати направляють уздовж рядків по візиру, який збігається з борозенкою слідоутворювача, і в такій самій послідовності, в якій працювала сівалка.

Перше неглибоке розпушування ґрунту в міжряддях здійснюють після появи неповних сходів цукрового буряку на глибину в міжряддях 3–4 см, в захисних зонах рядків – 2,5 см культиватором УСМК-5.4Б, обладнаного плоскорізальними лапами, захисними дисками і ротаційними робочими органами. З кожного боку рядка залишають захисні смуги завширшки 6–7 см. Швидкість руху агрегатів – 4 км/год.

Щоб розпушувати грунт з мінімальними захисними зонами і значно полегшити умови праці тракториста, на культиватор УСМК-5,4Б встановлюють щілювачі-напрямники. Швидкість руху агрегату, обладнаного щілювачами-напрямниками, на шаруванні посівів цукрового буряку збільшується до 6 км/год.

Розпушування ґрунту на посівах цукрового буряку поліпшує доступ повітря до коренів, знищує бур'яни і запобігає пошкодженню рослин коренеїдом.

Для боротьби з довгоносиком звичайним буряковим, крихітками, блішками, листовою попелицею та іншими шкідниками посіви обприскують дур-сбаном (40,8% к. е.). На 1 га витрачають 2–2,5 л препарату. Можна використовувати також нурел Д (1 л/га) або піринекс (2,5 л/га). Для знищення озимої совки, мухи мінуючої, попелиці листяної використовують сумітіон, 50% к. е. (0,6–1,2 л/га). Посіви обприскують протягом вегетації 1–2 рази.

Післясходове боронування проводять після появи сходів цукрового буряку у фазі першої пари справжніх листочків. У цей період корінці рослин мають довжину до 30 см і рослини майже не пошкоджуються. Якщо посіви зріджені (на 1 м рядка менше 25 рослин), боронування проводять пізніше – на початку утворення другої пари листочків.

У посушливу погоду розпушені й чисті від бур'янів ґрунти боронувати недоцільно. Не боронують і дуже зріджені сходи.

Формування густоти посіву. Важливим заходом догляду за посівами є формування їх оптимальної густоти Оптимальна густота буряку перед збиранням у зоні достатнього зволоження має бути 95–100 тис, нестійкого – 85–90 і недостатнього зволоження – 80-85 тис рослин на 1 га.

Оптимальну густоту забезпечують висіванням на кінцеву густоту посту або формують автоматичними (ПСА-2,7 і ПСА-5,4) і механічними проріджувачами (УСМП-5,4), культиваторами (УСМК-5,4Б), а також сумісним застосуванням механічних проріджувачів з автоматичними.

Автоматичні проріджувачі застосовують за вихідної густоти насаджень 7–12 рослин буряку на 1 м рядка у фазі до чотирьох пар справжніх листочків За більшої кількості рослин проводять попереднє проріджування механічними засобами з наступним формуванням густоти автоматичними проріджувачами Якщо в господарстві немає автоматичних проріджувачів, густоту посівів буряку формують механічними проріджувачами УСМП-5,4 або культиватором УСМК-5,4Б за схемами поперечного букетування (вирізування + букет) 85 + 140, 85 + 95, 85 + 65, 150 + 75 мм Роблять це у фазі першої пари справжніх листочків.

Густота посівів перед збиранням повинна становити в зоні достатнього зволоження 115 – 120 тис., нестійкого – 110 – 115 і недостатнього – 95 – 100 тис. рівномірно розміщених у рядках рослин на гектар. Як уже зазначалось, таку густоту забезпечують сівбою на кінцеву густоту, коли обов’язковим є використання гербіцидів, або формують за допомогою борін і автоматичних проріджувачів ПСА-2,7, ПСА-5,4 та механічних УСМП-5,4.У разі потреби (велика кількість сходів, підвищена забур’яненість) посіви обробляють культиваторами УСМК-5,4Б(А) шляхом поперечного букетування: виріз 8,5 см, букет 14 см; виріз 8,5 см, букет 9,5 см (з дообробкою букетів вручну).

За будь-якого способу формування густоти посівів має залишатись 5 – 6 рослин на 1 м рядка.

Міжрядні розпушування ґрунту. За інтенсивної технології вирощування цукрового буряку перше глибоке розпушування ґрунту в міжряддях проводять одночасно з підживленням мінеральними добривами відразу після формування густоти посівів Кількість залежить від типу ґрунту, кліматичних умов, забур'яненості посівів У західних та північних бурякосійних районах, де буває більше опадів і ґрунт ущільнюється, проводять 4–5, а на структурних і легких ґрунтах – 3–4 розпушування.

Глибина розпушування залежить від стану ґрунту і кліматичних умов На дуже ущільненому ґрунті та в районах із великою кількістю опадів для поліпшення доступу повітря до коренів буряку розпушування проводять на глибину 10–12 см, у посушливих районах і на пухких ґрунтах – 6– 8 см Вчасне розпушування міжрядь поліпшує умови росту і розвитку рослин і забезпечує приріст урожаю 30–40 ц/га.

Глибокі розпушування проводять культиваторами, обладнаними долотоподібними лапами, в агрегаті з ротаційними робочими органами РБ-54, а неглибокі – лапами-лезами Вдруге ґрунт розпушують після перевірки – через 8–10 діб після першого Щоб запобігти утворенню ґрунтової кірки, наступні розпушування для знищення бур'янів роблять на меншу глибину Швидкість руху агрегатів 6–7 км/год.

За механізованого розпушування з кожного боку рядка залишають захисну зону завширшки 12–15 см, а щоб запобігти пошкодженню рослин, на трактори і культиватори встановлюють листковідхилювачі. Останнім часом значного поширення набуває підгортання рослин цукрового буряку.

Перше присипання бур'янів ґрунтом у захисних зонах рядків, яке можна поєднувати з підживленням і розпушуванням ґрунту в міжряддях, проводять у фазі 2–4 справжніх листочків Для цього використовують спеціальні шдгортачі, які переміщують розпушену землю з міжрядь у зони рядків, присипаючи сходи бур'янів Культиватори направляють у міжряддя по нарізаних під час сівби двох щілинах.

Удруге бур'яни присипають ґрунтом у зонах рядків буряку одночасно з розпушуванням міжрядь до змикання листків у рядках, використовуючи для цього однобічні підгортачі з широкими полицями Культиватор УСМК-5,4Б, як і в першому випадку, направляється по двох щілинах.

Третє присипання бур'янів у зонах рядків проводять перед змиканням листків у міжряддях, однак при цьому потрібно запобігати засипанню точок росту буряку. Одночасно розпушують грунт у міжряддях. Висота ґрунтового гребеня не має перевищувати 1/3 висоти рослин.

Збирання врожаю. Найбільше цукрів нагромаджується в коренеплодах і висока якість соку спостерігається в буряку технічної стиглості за найменшого процентного вмісту азотистих речовин. У цей період приріст маси коренеплодів і нагромадження цукру в них зменшуються, рядки рослин розмикаються, зовнішні листки прикореневої розетки в'януть, жовкнуть і обпадають. В основних бурякосійних районах у першій половині вересня цукровий буряк ще росте, збільшується його маса, нагромаджується цукор, а в західних районах України в теплу погоду і при тривалій осені він вегетує ще й на початку жовтня. За даними науково-дослідних інститутів і дослідних станцій, приріст коренеплодів з 20 серпня по 20 вересня становить у середньому 96 г, а вміст цукру підвищується на 2,2%. Тому збиральні роботи планують так, щоб максимально використати збільшення маси коренеплоду і цукристості й вчасно закінчити збирання та вивезення урожаю.

Щоб прискорити достигання і збирання цукрового буряку, за два-три тижні до збирання плантації обприскують регулятором росту – препаратом гідразиду малеїнової кислоти (ГМК-натрію). При цьому дозу препарату 2,3–2,5 кг/ra розчиняють у 6–8 л води, розбавляючи її до 200– 300 л при наземному обприскуванні і до 100 л – при авіаційному. Щоб препарат краще проникав у листки, на кожні 100 л добавляють 25 г активних речовин (ОП-7, ОП-10). Плантації буряку обробляють за допомогою штангових обприскувачів ПОМ-630-1, ОП-2000, ОМП-1200 і ОПШ-15. Обприскування цукрового буряку доцільніше проводити в прохолодну погоду, а в спеку – зранку чи надвечір.

Щоб забезпечити нормальну роботу цукрових заводів в основній зоні бурякосіяння України рекомендується збирати буряк з 20 вересня по 20 жовтня. У разі запізнення зі збиранням підмерзлі коренеплоди швидко загнивають у кагатах і вихід цукру внаслідок інверсії сахарози набагато зменшується.

За десять – п'ятнадцять діб до збирання проводять пошарове розпушування ґрунту на глибину 10–12 см.

Збирають цукровий буряк шестирядними машинами – начіпними гичкозбиральними ГМ-6А, БМ-6Б і самохідними коренезбиральними МКК-6, КБ-6, КСБ «Збруч», КС-6Б, КС-6Б-02, РКС-6. В останні роки на бурякових плантаціях працюють високопродуктивні комбайни зарубіжних фірм. Щоб забезпечити високоякісну роботу комбайнів, перед збиранням цукрового буряку доцільно звільнити поле від бур'янів.

Буряк, який відразу не вивезли на цукрові заводи, складають у великі кагати і вкривають вологою землею.

У процесі зберігання коренеплоди швидко втрачають сухі речовини і цукор. З підвищенням температури посилюється їх дихання, внаслідок чого зменшується маса і вміст цукру. Пошкоджені та в'ялі коренеплоди погано зберігаються. За підвищеної температури буряку дуже шкодить суха гниль та інші хвороби. Зберігати буряк у кагатах потрібно за температури 0-2 °С. Навантажують його із кагатів буряконавантажувачами СПС-4,2 абоСНТ-2,1Б.

Гичку цукрового буряку силосують окремо або з кукурудзою.

Залежно від забезпеченості господарства бурякозбиральними машинами і транспортними засобами буряк збирають потоковим, перевалочним або потоково-перевалочним способом.

За потокового способу викопані й обрізані коренеплоди комбайном навантажують у транспортні засоби і відвозять на приймальні буряко-пункти без ручного доочищення.

Перевалочний спосіб відрізняється від потокового тим, що буряк розвантажують на краю поля і кагатують. Потім залежно від ступеня забрудненості його доочищають вручну або без доочищення навантажують буряконавантажувачами у транспортні засоби і вивозять на цукрові заводи.

За потоково-перевалочного способу автомашинами від комбайна, що працює, буряк відвозять і складають у бурти на краю полів (бажано біля доріг). Із буртів його завантажують у транспортні засоби і відвозять на завод. Частину коренеплодів безпосередньо від комбайна відвозять на бу-рякоприймальні пункти. У разі застосування прогресивної технології вирощування і збирання цукрового буряку затрати праці під час збирання становлять 100–150 год/га і порівняно із затратами праці за звичайної технології скорочуються в 3–4 рази. Урожайність при цьому підвищується на 25–30 ц/га.

Вирощування цукрового буряку на насіння. Умови вирощування маточного буряку впливають не лише на врожайність, а й на спадкові якості насіння.

У кращих бурякогосподарствах (Верхняцькому елітно-насінницькому Черкаської області, Синявському Київської області, насінницьких господарствах Тернопільської області) збирають по 20–30 ц/га насіння. Середня його врожайність в Україні становить 16–18 ц/га.

Маточні посіви цукрового буряку потрібно розміщувати подалі від висадків і минулорічних посівів, оскільки вони можуть бути джерелом зараження хворобами і шкідниками. Проте бажано вирощувати їх недалеко від місця осінньо-зимового зберігання висадкових коренеплодів.

Маточні посіви закладають після кращих удобрених попередників, зазвичай після озимої пшениці, що висівалася по удобреному зайнятому або чорному пару.

Сівба і техніка вирощування маточного буряку така сама, як і фабричних. Відмінність у вирощуванні полягає лише в тому, що на маточних посівах під час проривання рослини в рядках залишають на відстані 15 см одна від одної.

За даними інституту цукрових буряків УААН, у районах достатнього зволоження на час збирання маточного буряку густота його має бути 140– 160 тис., а в районах нестійкого зволоження – 120–1 30 тис. рослин на 1 га.

Велике значення мають строки збирання коренів маточного буряку. Якщо корені збирають рано, збільшується кількість рослин, які на другий рік не утворюють квітконосних стебел. Збирання слід починати після того, як настане прохолодна погода (середньодобова температура 7– 8 °С). До настання приморозків корені кагатують. В умовах України збирання коренів маточного буряку припадає на 15–20 жовтня.

Застосовують механізоване роздільне збирання маточного буряку з обрізуванням листя косаркою КИР-1,5Б та наступним доочищенням від сухого листя. Для цього застосовують відповідно переобладнані бурякокомбайни. Викопаний буряк перевозять на кагатне поле, очищають від листя, не пошкоджуючи бруньок, вибраковують пошкоджені, дрібні та неправильно сформовані коренеплоди. Решту сортують на три групи за розміром – великі, середні, дрібні. Великі мають масу понад 400 г, середні – 250–400, дрібні – 150–250 г. Корені з літніх посівів з масою менше ніж 70–80 г вибраковують.

Маточний буряк-висадки зберігають до весни у кагатах або траншеях заввишки 60–80 см і завширшки 90 см. Товщина земляного покриву траншеї становить ЗО–40 см. З похолоданням цей покрив збільшують до 110– 120 см залежно від кліматичних умов району. Температура в кагаті чи траншеї під час зберігання має бути 2–З °С.

Агротехніка вирощування висадків. Урожайність насіння цукрового буряка значною мірою залежить від родючості ґрунту. Тому під висадки ґрунт обробляють і удобрюють так, як і під фабричний буряк. Під зяблеву оранку вносять органічні й мінеральні добрива.

Маточні коренеплоди висаджують у ґрунт висадкосадильною машиною ВПУ-4.

У районах нестійкого зволоження за звичайної агротехніки на підготовленій площі висадки садять у місцях перетину ліній маркера (70 х 70 см), що дає змогу розмістити на 1 га 20 тис. висадків. Щоб краще було видно сліди маркера, перед маркіруванням ґрунт коткують. У районах достатнього зволоження висадки цукрового буряку садять за схемою 70 х 45 або 70 х 35 см.

За даними інституту цукрових буряків УААН, урожайність насіння цукрового буряку збільшується і його посівні якості та продуктивні властивості не погіршуються під час садіння маточних коренеплодів невеликих розмірів. Густота насадження при цьому дещо збільшується, а площа живлення становить 70 х 35 см.

Щоб бруньки висадків не пошкоджувалися приморозками, їх садять так, щоб головка коренеплоду була на 2 см нижче від поверхні ґрунту. Землю навколо висадженого коренеплоду ущільнюють, а його вкривають розпушеною землею до рівня поверхні ґрунту.

Маточний буряк висаджують у перший тиждень польових робіт і старанно доглядають за насадженнями. Як тільки позначаються рядки, вручну розкривають розетки, розпушують міжряддя вздовж і впоперек напряму рядків культиваторами, потім вручну додатково виполюють бур'яни і злегка підгортають коренеплоди. На початку цвітіння прищипують верхівки суцвіть головного і бічних стебел, тобто проводять пінцирування.

В інституті цукрових буряків УААН розроблено хімічний спосіб пінцирування висадків гідразином малеїнової кислоти (ГМК). Висадки обприскують 0,05%-м розчином ГМК у період цвітіння. Хімічне пінцирування підвищує врожайність насіння на 1,5–3 ц/ra і має важливе значення для північних районів: прискорює достигання насіння, підвищує його якість, збільшує розмір клубочків.

Після появи квітконосів висадки підживлюють повним мінеральним добривом із розрахунку 20–30 кг/га діючої речовини. У період масового цвітіння проводять додаткове запилення, струшуючи пилок за допомогою вірьовки з прикріпленою до неї мішковиною.

Клубочки цукрового буряку достигають нерівномірно. Ознаками достигання насіння є побуріння клубочків і білий борошнистий його злам.

Найкращим способом збирання насінників є валковий. Зрізані жаткою ЖУС-4,2 або ЖРС-4.9А рослини вкладають у валки на високу стерню. Через 4 –8 діб підсохлі валки обмолочують комбайном з полотняно-планковим підбирачем ПТП-3,0. Затрати праці за валкового способу збирання становлять 5–15, а за ручного збирання та обмолоту комбайном з підбирачем – 40–80 год на 1 га.

Після обмолоту насіння очищають на віялках-сортувалках, видаляють дрібне, щупле. Вологість насіння, яке закладають на зберігання, має бути не менше ніж 14%.

У господарстві «Бродецький» Вінницької області, що спеціалізується на вирощуванні насіння цукрового буряку, щороку його отримують по 26–33 ц/га. Маточний буряк збирають буряковим комбайном КС-3. Навесні грунт під висадки культивують на глибину 20–22 см садовим широкозахватним культиватором КСШ-3,5. Коренеплоди садять спеціальною машиною ВПУ-4Б у рядки на відстані 65 см за густоти 21 тис. на 1 га. Насінники збирають після побуріння 50–70% клубочків. Від насінництва цукрового буряку господарство має щороку 60% загального прибутку.

Насіння зберігають у мішках, складених у штабелі, або в засіках шаром до 1,5 м.

Безвисадковий спосіб вирощування насіння цукрового буряку практикують у помірно теплих вологих районах з м'якими зимами та на зрошуваних землях півдня України, зокрема в Автономній Республіці Крим, Херсонській і Одеській областях. Він дає змогу уникнути великих затрат праці на збирання, очищення, зберігання і висаджування маточних коренеплодів.

Попередниками для вирощування маточного буряку може бути горох, озимі ріпак чи ячмінь. Крім того, маточний буряк висаджують під покрив льону-довгунця, люпину. Як показали досліди, проведені інститутом землеробства і тваринництва західного регіону УААН, найкраще перезимували рослини цукрового буряку при сівбі 1–20 липня під покривні культури. Насіння висівають рядковим способом з міжряддям 70 см при нормі висіву однонасінних сортів 15, а багатонасінних – 20 кг/га на глибину 4–6 см. До початку зими на рослинах розвивається по 5–6 пар листочків. Для кращого перезимування посівів їх не проривають, а восени після зниження температури до 5 °С рослини прикривають (підгортають) шаром Грунту до 10см.

Навесні висадки підживлюють мінеральними добривами з розрахунку 40 кг/га діючої речовини азотних і по ЗО–40 кг/га фосфорних і калійних. Посіви боронують упоперек напряму рядків або по діагоналі боронами, перевернутими догори зубами.

Догляд за висадками буряку полягає в розпушуванні міжрядь і пінцируванні рослин. Насіння збирають так само, як і під час вирощування маточного буряку на насіння.

Слід зазначити, що безвисадковий спосіб вирощування насіння цукрового буряку потребує подальшого вивчення у місцевих умовах.

.

Література

1. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 591с.

2. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 271с.

3. Интенсивные технологии возделывания зерновых и технических культур /Под ред. А.И. Зинченко и И.М. Карасюка. – К.: Вища шк., Головное изд-во, 1988. – 327 с.

4. Интенсивные технологии возделывания сельскохозяйственных культур /Г.В. Коренев, Г.Б. Гатаулина, А.И. Зинченко и др.; Под ред. Г.В. Коренева. – М.: Агропромиздат, 1988. – 301 с.

5. Біологічне рослинництво: Навч. посібник/ О.І. Зінченко, О.С. Алексєєва, П.М. Приходько та ін.; За ред. О.І. Зінченка. – К.: Вища шк., 1996. – 239 с.

6. Зінченко О.І. Кормовиробництво: Навчальне видання. – 2-е вид. доп., і перероб. – К.: Вища школа, 2005. – 448 с.

7. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. – 2-е видання, виправлене. – Київ: Центр Навчальної літератури, 2004. – 808 с.

8. Рослинництво: Підручник /В.Г. Влох, С.В. Дубковецький, Г.С. Кияк, Д.М. Онищук; За ред. В.Г. Влоха. – К.: Вища шк., 2005. – 382 с.

9. Рослинництво: Підручник / Каленська, О.Я. Шевчук, М.Я. Дмитришак, О.М. Козяр, Г.І. Демидась; За ред. О.Я. Шевчука. – К.: НАУ, 2005. – 502 с.

10. Рослинництво. Модульний метод з тестового контролю і рейтинговою оцінкою знань студентів на ПЕОМ: Навчальний посібник / О.М. Куценко, А.А. Кочерга, Л.Ф. Бондарєва, О.С. Пипко, Т.О. Бєлова, Є.Г. Чернявський, М.Я. Шевніков, О.А. Антонець, С.В. Філоненко, В.В. Ляшенко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 312 с.

Дата добавления: 2014-01-07