Риси творчості Ф. Борроміні

- хвиляста стіна - винахід Борроміні;

- гра світла і тіні;

- легкі коливання декору

Церква Сан Карло - мініатюрний символ архітектури бароко. Вона оригінальна і неповторна. ЇЇ фасад нагадує ширму, поставлену перед будинком, який у плані наближається до ромба з увігнутими сторонами.

Особливості:

- уникнення прямих ліній, прямих кутів,

- заміна спокійних кругів динамічними еліпсами,

- прихильність бо багатогранників

Церква має зрізані кути, а біля кожного з них розташовані чотири скульптурні групи з фонтанами. Звідси й походить назва – алє Куатро Фонтане.

Самим яскравим майстром римського бароко є Лоренцо Берніні (1598-1680) - італійський скульптор, архітектор, універсально талановитий художник, розумний, освічений та надзвичайно працездатний, володів невичерпною фантазією та широкими інтересами. Емоційне мистецтво Берніні пронизане прагненням уловити мінливий пульс життя, інтересом до внутрішнього життя людини, психологічною виразністю.

Лоренцо спроектував Королівські сходи, які з'єднують собор св. Петра і Ватиканський палац таким чином, що знизу вони виглядають довшими, ніж є насправді. До кращих творів митця належить ансамбль собору св.Петра. Він спроектував перед собором, який починали будувати Браманте, Мікеланджело величну овальну площу з критою колонадою, подібною "до розпростертих обійм", з двома фонтанами та обелісками. Колонада, яка утворена з 284 колон, розташованих у чотири ряди, увінчана 96 великими статуями. Коли ми розглядаємо колонаду з різних боків, здається, що колони то стають тісніше, то розступаються, а весь ансамбль мовби розгортається перед очима.

Динамізм скульптури бароко, на відміну від ренесансної скульптури спокою, викликає не оптимістичне відчуття могутності, величі, можливостей людини, а захоплення легкістю, витонченістю, якоюсь нереальністю, неземною привабливістю. В скульптурній групі Берніні "Аполон і Дафна" відчувається ілюзія польоту, якогось незвичайного, майже нереального, казкового.

Протиричивість барокового мистецтва відобразились в прославленій скульптурній групі алтаря св. Терези в капеллі римської церкви Санта Марія делла Віторіо. Берніні зображає сон, який бачить монахиня Тереза, що жила в Іспанії вXVI ст. Вона залишила записки, де розповіла, що одного разу уві сні до неї з’явився ангел. Він пронизав її серце золотою стрілою з вогняним кінцем. Це містичне видіння скульптор утілив у образ, сповнений життєвого тремтіння: знемагаючи в екстазі монахиня лежить на хмарах, поряд кокетливий ангел націлив на неї свою стрілу. Захоплює надзвичайна майстерність, з якою художник зображає обличчя жінки з напіввідкритими, благаючими вустами, її збуджені очі, густі складки її одягу, які перемішуються з клубами хмар. Воно трактовно незвичайно живописне, багате світлотіньовими ефектами. Тендітна рука безсило звисає додолу.

Цікавим зразком міського типу будівель світської архітектури є палаццо Каріньяно в Турині, який спорудив великий майстер пізнього бароко архітектор і математик Гваріано Гваріні.Фасад будівель справляє враження насиченої архітектурної декорації.

У живописі Італії на рубежіXVI - XVII ст. виникло два головних напрямки: болонський академізм і зв'язаний з ім'ям найвидатнішою художника ІталіїXVII ст. Караваджо (1573-1610 рр.) - караваджизм.

Брати Караччі заснували у Болоньї "Академію наставлених на шлях істини", в якій художники навчалися за спеціальною програмою.

Мікеланджело да Караваджо - своє прізвище отримав завдяки містечку в Ломбардії, звідки був родом. Біографи пишуть про нього як людину складного характеру, нестримного темпераменту, надзвичайно вперту в досягненні поставленої мети. Усе життя художник зберігав відданість своїм переконанням і внутрішню незалежність. Караваджо розробив прийом так званого нічного освітлення, завдяки чому добився різних контрастів світла і тіні. Особливу увагу приділяє емоційному стану людини.

Для одного зі своїх покровителів - кардинала дель Монте, він написав картину '" Лютніст" ("Лютняр"). Слід зазначити, що на той час лютня була надзвичайно популярним інструментом.

Спокійно, трохи задумливо і ледве перебираючи струни лютні, сидить біля стола юнак. Перед ним розкриті ноти, скрипка зі смичком, плоди. Зліва стоїть ваза з квітами. Художник зображає все матеріально та конкретно. Перед нами відкривається "кусочок" самого життя, а воно прекрасне і наповнене красою. Художник ніби намагається сказати, що треба лишень вміти зображати її такою, якою бачиш. Від споглядання картини залишається враження виплеконості кожної форми. Це відчувається в натюрморті з плодами, у квітах, які ніби позбавлені аромату. Але загальний золотистий тон полотна надає настрою ліричної мрійливості. Цим настоєм охоплений і юнак, і вся атмосфера картини.

Головою фламандської школи і разом з тим одним з найбільших майстрів Європи був Пітер Пауль Рубенс - блискучий живописець, гуманіст, один з кращих в Європі знавців античної культури, відомий антиквар і талановитий дипломат. Він зумів злити воєдино в своїй творчості і парадну торжественність, і широкий монументальний декоратизм, і ліричні інтимні, глибоко земні, реалістичні ноти. Рубенс прославив національний тип краси. Діва Марія і Магдалина - світлокосі, пишнотілі. Христос і на хресті здається атлетом. Усі композиції ніби в русі. Створювані художником образи все більше набувають національного, а часто і демократичного характеру. На картині “Зняття з хреста” тема теж традиційна, але зображені герої випромінювали яскраву життєву енергію.

Навіть античні сюжети митець вибирав динамічні: викрадення Юпітером своїх коханих, амазонки в борні. Художник добре відчував поетичність давньогрецьких міфів і піднесену героїку історичних легенд Стародавнього Риму. Суто фламандським відчуттям повнокровності життя пройняті його картини на тему вакханалій, в яких особливо гостро відчутна єдність природи і людини. Ця думка втілена в композиції “Персей та Андромеда”. Герой Персей, якого богиня слави увінчує вінком переможця, щойно подолав страшне чудовисько, щоб врятувати віддану в жертву цій потворі Андромеду. Але Рубенс передає в цій картині не тільки перемогу мужньої сили і радість визволення. Він підкреслює і зародження любові між своїми героями.

В останнє десятиліття у творчості Рубенса посилилася інтимність і зріс інтерес до природи. Урочиста патетика часто тепер поступається місцем проникливій емоційності. Особливо це помітно в “Портреті Єлени Фоурмен”. В образі своєї другої дружини – Рубенс втілив щастя молодості та повноту життєвих сил.

Майстерне використання контрастів світла і тіні перетворювало картини в наповнений динамікою живописний потік. Повною мірою це знайшло виявлення у творах Антоніса Ван-Дейка (1599-1641 рр.), Дієго Веласкеса, Рембранта ван Рея.

Іспанське Відродження не скинуло духовної диктатури церкви. Іспанії була чужа італійська свобода звичаїв епохи Відродження. Церковний контроль над способом життя іспанців, їх релігійність зумовили строгість звичаїв у країні. Звідси – увага передусім до морального обличчя людини, а не до її тілесно – матеріальної оболонки. Іспанці тлумачили релігійні сюжети швидше у морально-етичному плані, а не використовували їх, як італійці, для утвердження гармонійної краси й фізичної досконалості людини. Нагота допускалася в мистецтві тільки при змалюванні постатей християнських мучеників, а оголене жіноче тіло взагалі не було до Веласкеса предметом зображення.

Найвидатніший митець "золотого іспанського віку" Діего Родрігес де Сільва Веласкес ( 1599-1660рр.) - іспанський художник, найвидатніший митець “золотого іспанського віку”. Для його творчості характерний інтерес до народних образів, який виявився вже в перших роботах. Провідне місце у творчості художника займають портрети, для яких характерна глибина внутрішнього світу людини. Портретні образи Веласкес вводить і свої тематичні картини. Також звертався до античних тем, які були мотивом для показу народних характерів. Цікаво, що у типового іспанця, майже відсутні релігійні сюжети, а ті, що він вибирає, трактують близько до “бодегонес” (трактир, крамниця) - як жанрові сцени.

Сорок років він служив при дворі Філіппа IV. Але це не завадило йому йти своїм шляхом у мистецтві. Веласкесові портрети сповнені гідності і сприймаються неоднозначно - при уважному погляді розкривається багато нюансів.

Глибина проникнення "в людину" з особливою силою виявилась у портреті папи Інокентія X.: пронизливий погляд холодних світлих очей, стулені губи видають характер жорстокий і цілеспрямований, а можливо, й нещадний, натура, яка навіть на восьмому десятку років не знає ні в чому перешкод.

Портретні образи Веласкес вводить і у свої тематичні картини, кожна з яких була новим словом в європейському мистецтві. Таким є полотно “Здача Бреди”, присвячене взяттю іспанцями сильної голландської фортеці Бреда. Це перша в європейському мистецтві реалістична картина історичного жанру.

В останні десятиріччя життя Веласкес створив три найвідоміших свої твори. "Венера перед дзеркалом" - вперше в Іспанії зображення оголеного жіночого тіла. Венера, яка лежить спиною до глядача, немовби замикає собою композицію, що, на думку дослідників, характерно для мистецтва бароко. Особливість картини полягає в тому, що середовище насичене повітрям.

Груповому портрету під назвою "Меніни" (фрейліни) властиві риси жанрового опису. Стоячи біля мольберта, сам художник малює короля і королеву, відображення яких глядачі бачать у дзеркалі. На передньому плані інфанта Маргарита в оточенні фрейлін, карлиць, придворних собак. У дверях покою - канцлер. Обличчя інфанти, сповнене дитячої зверхності, її легке волосся. Її кволе тільце у парадному вбранні - все пройняте повітрям, постаті моделюються тисячею кольорових відтінків.

Третя з названих картин – «Пралі» - жанрова.

Особливе місце в іспанському живописі другої
половини 16 - початку 17 ст. займає Ель Греко (Доменіко
Теотокопулі, 1541-1614), художник філософського мислення і
бунтівних поривів, різнобічного самобутнього обдарування, широкої
гуманістичної освіченості. Його творчість, аристократична,
витончена, інтелектуальна, відрізняється пристрасністю, яскравою
фантазією, що доходить часом до містичної екзальтації. Для Ель
Греко, людини тонкої душевної організації, оточуючий світ був у
стані розпаду. Мистецтво Ель Греко було психологічним виразом
внутрішніх трагічних конфліктів, що відображали розлад особи і
суспільства.

Ель Греко народився і отримав початкову освіту на острові
Крит, у віці 25 років переїхав до Італії. Витоки його живопису
багатогранні. Це традиції іконопису і мозаїчного мистецтва
Візантії, зі звучними переливами глибоких тонів. Ель-Греко – визначний майстр колориту. Він любив пронизливо-
світлий блакитно-сіростальний тон, яскраву киноварь, лимонно-жовті, смарагдово-зелені, сині, блідо-розово-фіолетові кольори
в різноманітності відтінків, збільшував силу кожної кольорової
плями додатковими. Він малює релігійні сюжети (“ Моління про чашу”, “Святе сімейство”), античні “Лаокоон”, пейзажі - види Толедо, багато портретів.

Геніальним синтезом всіх шукань, глибинних філософських узагальнень характеризуються більш пізні роботи, вершина творчості Рембрандта ван Рея (1606-1669 рр.) - геніальний голландський художник. Навчання в університеті, де ретельно вивчалася Біблія, стимулювало інтерес Рембрандта до релігійної тематики. Життєвий шлях його - людини і художника можна простежити за його автопортретами. Вони були для нього джерелом художнього пізнання внутрішнього світу людини. Краса і велич людини розкривається для митця в щирості і чистоті почуттів. І композицію, і колір, і освітлення у своїх творах Рембрандт усе більше підпорядковує виявленню духовних переживань героїв, розкриваючи через них трагічні конфлікти реального життя. Писав на біблійні та міфологічні сюжети. Він звертає свою увагу на принадливість і поетичність повсякденного життя. Образи надзвичайні не тільки монументальністю характерів і натхненністю, вони глибоко філософські та високо поетичні. Найбільшого психологізму Рембрандт досяг в автопортретах, яких дійшло до нас близько ста. Головними виражальними засобами в нього були не лінії й маси, а колір і світло. Композиція побудована здебільшого на рівновазі кольорових звучань. У колориті переважали здебільшого відтінки червоного і коричневого, що немовби спалахували зсередини. Колір інтенсивний, барви наче випромінюють світло. Найкращим полотном можна вважати картину "Блудний син". Біблейська легенда послужила для майстра ґрунтом до створення твору, який проникнутий високими людськими почуттями.

Дата добавления: 2014-01-07