Загострення проблем гуманізму в житті і в літературі

І все-таки ХХ ст. - це цілісна епоха, в якій простежується своя культуроформуюча ідея. Це ідея гуманізму, котра, в тім, у мистецтві і в літературі виявляється не тільки в глибокому інтересі до людської особистості, що розглядається у найрізноманітніших ракурсах, а й, хоч як це парадоксально, у зникненні людини з поля зору митця. З центру світу людина починає відсуватись на околицю, нерозривно зливаючись з іншими, звільняючись поступово від власних поглядів, звичок, зрештою від імені, перетворюючись на чистісіньку умовність.

Зневірена людина шукає себе в недосконалому жахливому світі. Ідей Ф.Ніцше, А. Шопенгауера, З.Фрейда., К.Юнга про жорстокість і абсурдність навколишнього світу, знедоленість і неспроможність людини, самотність та приреченість стають філософським підгрунтям для новітніх художньо-естетичних напрямів, що формуються у різних видах мистецтва.

Франц Кафка (1883 - 1924 рр..), австрійський письменник, вплив якого на літературу свого часу, особливо на літературний авангард, був дуже сильним, писав у новелі "Перевтілення": "... Ні в чому не можна бути певним, бо нічого не можна сказати. Можна тільки кричати, заїкатися, хрипіти. Конвеєр життя несе людину кудись - невідомо куди. Людина перетворюється на річ, на предмет, перестає бути живою істотою..." Що й показано наочно у новелі.

Уся історія мистецтва ХХ ст. - це розповідь про невпинні пошуки нової точки опору. Якщо вже світ став ворожою силою, котра не захищає індивідуальності, природно було звернутись до одинаків, здатних витримати цей тиск іззовні. Це проглядається у творчості німецького романіста Е.М. Ремарка, американця Е. Хемінгуея.

Багато що в літературній майстерні було закладено романом ірландця Джеймса Джойса (1882 - 1941 рр.) "Улісс". Це вершинний вияв модернізму в літературі, який збагатив техніку роману рядом зовсім нових прийомів: "потоком свідомості, різноманітністю форм суб’єктивної мови, багатомовністю.

Найстрашнішим потрясінням для культури став тоталітаризм і його нелюдське втілення - фашизм. Світ, яким він постав перед свідомістю мислячої людини 30-40 рр., описав письменник Альберт Камю (1913 - 1960 рр.) у притчі - хроніці "Чума".

Проте світова література початку і середини ХХ ст. була не тільки песимістичною. Такі письменники, як Г. Честертон, дійшов висновку: "Щоб сильно радіти, досить простого буття. Все прекрасно у порівнянні з небуттям." Ромен Роллан, Теодор Драйзер, Анрі Барбюс та інші "перші імена" світової культури ставились до російської революції з надією. Проте створювалися книги, які відверто ставили під сумнів цінності соціалізму сталінського варіанту: Артур Кестлер у "Сліпучій імлі", Семюель Коен "Великий терор", Євген Замятін "Ми", Уїльям Голдінг "Повелитель мух".

У повоєнні роки традиція гуманізму іноді виливається у глибокі психологічні драми особистості (Дж. Селінджер, Грехем ГРін, Генріх Бель), в історичні романи (Маргарет Юрсенар), естеїстику (Андре Моруа).

Дата добавления: 2014-01-07