Суб'єкти – це сили, які визначають магістральні шляхи світового розвитку, економічну політику країн, регіональних об'єднань, угрупувань, ТНК, національних підприємств

Види, рівні, суб'єкти та об'єкти формування світових економічних стратегій.

- Наднаціональні(глобальні) інституції і організації

- Надрегіональні інституції і організації

- Наднаціональні регіональні уряди

- Уряди домінуючих країн

- Національні уряди

- Керівництво конфесій

- Менеджери ТНК

- Власники підприємств

Відповідно, об’єктами стратегій є глобальний економічний простір, цивілізаційний економічний простір, регіональний, субрегіональний рівні економічних відносин, окремі ринки та їхні сектори, тощо

Види стратегій (суб'єктів і підсуб'єктів)

Національні: стратегія поведінки країн у глобальному середовищі

Обрана стратегія визначає варіант включення до світового середовища (як економічного, так і політичного)

- Стратегія виживання в міжнародному конкурентному середовищі (подолання кризи, розвиток традиційного виробництва). Варіанти включення в світову економіку: аграрна чи індустріальна периферія

- Стратегія поступального розвитку (стабільний поступальний розвиток з ухилом до інерційного, на попередній баз, створеній попередніми поколіннями)

- Стратегія наздоганяльного розвитку (інноваційне удосконалення у межах поступального розвитку - від цього залежать)

- Стратегія економічного прориву (мобілізаційна модель)

- Стратегія домінування (підпорядкування).

- Національна і глобальні антикризова стратегія

- Глобальна стратегія сталого (збалансованого) розвитку (Йоханесбургський саміт (ПАР 2002) (2003-2015): вирівнювання соціально-економічного розвитку на основі створення сприятливих умов для багатостороннього співробітництва (без утисків і дискримінації) на глобальному, регіональному і субрегіональному рівнях; завдяки технічній підтримці міжнародних наднаціональних організацій та країн донорів; завдяки прикордонній співпраці; завдяки зміцненню співробітництва із секретаріатом і Комісією сталого розвитку оон 1997; на основі дотримання положень багатосторонніх угод; спец органами оон, міжнами оргпрограми і фондами)

Загалом, їх можна розглядати як стратегії мега-, макро- та мікрорівня, які можна згрупувати за ознакою рівню економічного інтересу.

Виходячи з цього, можна виділити наступні рівні формування стратегій:

- Глобальний (мега) рівень: міжкраїнний рівень економічних відносин, який вимагає стратегії примирення і узгодження економічних інтересів суб’єктів усіх рівнів

- Регіональний рівень: вимагає примирення і узгодження економічних інтересів суб’єктів, які представляють дане економічне угрупування, але передбачає протиставлення регіональних економічних інтересів інтересам глобальним і подекуди національним (загальна мета – зміцнення і поєднання сил для протистояння агресивному середовищу)

- Стратегії наднаціональних інституцій (ООН, ЄБРР, СБ, МВФ) - це:

стратегії сталого глобально розвитку і антикризові стратегії, які у свою чергу спрямовані як на національні, так і глобальну економіки

- Угрупування, створені за цивілізаційною, релігійною або національно-етнічною ознакою (просування, лобіювання інтересів угрупувань, утворених за певною ознакою)

- Стратегії двостороннього, або багатостороннього розвитку (знаходять свій відбиток в угодах про партнерство)

- Стратегії ТНК і підприємств, що самостійно виходять на ринок, які мають на меті реалізацію вузько корпоративних інтересів

-

Дата добавления: 2014-01-07