Закономірності формування умінь та навичок розв’язання задач

1.1 Асоціація утворюється, якщо процеси та протікають у нашій свідомості, виникають по ходу діяльності та повторюються або безпосередньо один за одним, або за участю стимулюючої ланки . Якщо ця ланка в подальшому зберігається, то утворюються дві асоціації: та .

1.2 Якщо істотні компоненти двох процесів, що протікають у нашій свідомості, при їх повторенні один за одним варіюються, то може виникнути узагальнена асоціація; якщо вони завжди незмінні, то константна.

1.3 Поява асоціації в процесі розв’язання задачі супроводжується відчуттям впевненості в правильності отриманого результату, тим самим зменшується вірогідність самоконтролю.

1.4 (Закономірність Шеварьова) Якщо в процесі діяльності виконуються три умови:

1) учень виконує завдання одного типу;

2) в цих завданнях неодмінно повторюється деяка особливість;

3) усвідомлення цієї особливості не обов’язкове для отримання вірного результату,

то степінь усвідомлення цієї особливості, що повторюється, зменшується, тобто у учня формується помилкова узагальнена асоціація.

1.5 Якщо деяка особливість , притаманна окремим задачам даного типу, не відображена в системі вправ або в розглянутих способах розв’язання задач, то у учнів може утворитися помилкова узагальнена асоціація, у склад якої не входить усвідомлення особливості .

1.6 Для формування узагальненої асоціації необхідно тим менше вправ, чим більше учень розвинутий та збагачений знаннями, вміннями та навичками, що відносяться до даної області науки.

1.7 Для збереження та підсилення узагальнених асоціацій розосереджене повторення ефективніше концентрованого.

1.8 Використання стимулюючих ланок по ходу розв’язання задач призводить до формування сильних та стійких узагальнених асоціацій.

1.8^* Якщо задачі розв’язуються обґрунтовано з опорою на вивчені означення, аксіоми, теореми. То досягається глибоке розуміння та формуються прочні, стійкі уміння та навички.

1.9 Якщо при вивченні нової теми виконуються умови:

1) учневі пропонують задачі лише одного типу;

2) розв’язання кожної з них зводиться до однієї і тієї ж операції;

3) цю операцію (її результат) учню не приходиться обирати серед інших, які можливі у подібних ситуаціях;

4) дані задач не є для учня незвичними;

5) він впевнений у безпомилковості своїх дій,

то учень при розв’язання другої або третьої задачі перестає згадувати та застосовувати означення, теореми, що вивчаються, перестає обґрунтовувати розв’язання задач.

Якщо хоча б одна з умов порушується при розв’язанні деякої задачі, то учень починає обґрунтовувати розв’язання цієї та однієї-двох наступних задач.

Дата добавления: 2014-01-07