Лекція 5. Інформаційна продукція в діяльності інформаційних установ. 1. Класифікація інформаційної продукції. 2. Основні види інформаційної продукції

Обумовлює економічну і соціальну диференціацію товаровиробників.

Регулювальна роль закону вартості виявляється в тому, що через механізм коливання цін навколо вартості відбувається розподіл робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва, внаслідок чого стихійно досягається певна пропорційність, збалансованість між сферами суспільного виробництва.

Відхилення цін від вартості економічно сигналізує товаровиробнику про зміну кон'юнктури ринку, а відповідно орієнтує виробництво, яких товарів недостатньо, а яких — надмірно. Якщо того або іншого товару виробляється недостатньо, то попит на нього перебільшує пропозицію. Ціна на такий товар зростає. Це приваблює в галузь ресурси й робочу силу з інших галузей, де прибутки нижчі, отже, виробництво цього товару зростає.

Навпаки, коли виробництво товару перевищує попит на нього, то ціна, а разом з нею і прибутки, знижуються. Внаслідок цього виробничі ресурси переливаються в ті галузі, де прибутки вищі.

Таким чином, закон вартості через ринковий механізм цін забезпечує визначення кордонів, які відділяють економічно доцільне виробництво від недоцільного, і саме тим регулює пропорції суспільного виробництва.

Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розорення прагне здобути найбільший прибуток. Цього можна досягти, якщо індивідуальна вартість його товару буде нижчою, ніж суспільна, ринкова вартість, а це можливо за умови зменшення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліпшення організації виробництва тощо. Але оскільки до цього постійно прагнуть усі товаровиробники, це зумовлює загальний технічний прогрес, зростання продуктивних сил суспільства.

Закон вартості спричиняє диференціацію, розшарування товаровиробників. В умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги стимулюють дії товаровиробників, які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів порівняно із суспільною, і навпаки, потерпають ті товаровиробники, у яких індивідуальна вартість товару вища за суспільну.

Перші отримують додаткові прибутки, збагачуються, процвітають, зміцнюють своє економічне становище, другі — не можуть покрити своїх витрат, зазнають збитків і згодом банкрутують. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звільняється від економічно неефективних господарств.

1. Якість інформаційної продукції залежить від інформаційних ресурсів, які, на відміну від інших ресурсів, мають властивість накопичуватися і, завдяки цьому, володіють специфічною впливом на процеси ресурсозбереження і технологічні процеси підготовки. Тому інформаційна продукція має бути точною, достовірною, своєчасною і лаконічною.

Інформаційна продукція є кінцевим результатом діяльності інформаційних установ, форми спеціалізації якої класифікують таким чином: тематична – за тематикою комплектування і змістом інформаційної продукції (органи НТІ підприємств і установ, спеціалізовані бібліотеки тощо), провідними споживачами яких є працівники певної галузі. Тематична спеціалізація є наслідком розподілу НІД за галузями і сферами суспільної виробничої діяльності і віддзеркалює змістову різноманітність інформаційних потреб учасників суспільного виробництва, як представників всіх галузей народного господарства і сфер діяльності. Тематично спеціалізованими слід вважати інформаційні органи, фонди і інформаційна продукція яких за своїм змістом відповідають тематиці основної діяльності провідних споживачів інформації (науково-технічної інформації, з питань культури і мистецтва, прес-центр, бізнес-центр, ділове консультування тощо); видова – за профілюючими видами матеріалів, що комплектуються і обробляються (відділи і групи патентної інформації, служби стандартизації, неопублікованої інформації, з питань культури і мистецтва тощо). Видова спеціалізація передбачає наближену до вичерпної повноту комплектування спеціалізованих фондів інформаційного органу масивами однорідних джерел інформації, що циркулюють у суспільному виробництві: книг, періодичних видань, нормативно-технічної документації, недрукованих джерел (Книжкова палата, НВО "Пошук" – патенти тощо). Ці органи акумулюють інформаційну сировину відповідного виду, добиваючись вичерпної повноти комплектації і, відповідно, максимально можливої концентрації інформаційних ресурсів. Виробництво інформаційної продукції при видовій спеціалізації носить масовий характер, здійснюється за єдиним технологічним циклом, що створює об'єктивні передумови для використання високопродуктивної інформаційної техніки, комплексної механізації і автоматизації процесів обробки першоджерел за оптимальною для даного виду технологією. Внаслідок цього різко знижуються витрати на обробку і видання інформації, а її створення переводиться на індустріальну основу; функціональна – за видами інформаційного продукту (бібліотечно-бібліографічне, довідково-інформаційне обслуговування, оглядово-аналітична інформація, обслуговування в режимі "вибіркове поширення інформації" (ВРІ), супровід цільових комплексних програм, серверні служби тощо). В основі функціональної спеціалізації лежать вже не види ресурсів, які опрацьовуються, а характер результатів праці, тобто готова до безпосереднього вжитку споживачем продукція (бібліографічні покажчики, карти "сигнальної інформації" (СІ), режими ВРІ, "запит-відповідь" тощо). Останнім часом з'явилися функціональні інформаційні центри, які спеціалізуються на підготовці оглядово-аналітичної інформації і наданню послуг консультативного характеру, так звані "центри аналізу інформації", та підприємства-диспетчери, призначенням яких є підтримка зв'язку між органами інформації, тобто посередництво (сервери, Інтернет-кафе, електронна пошта); технологічна – за способами переробки інформації (ручна обробка, поліграфічна, малотиражна, електро- і фотографічна, мікрофільмування, розробка і супровід комп'ютерних БД, випуск дискет і компакт-дисків тощо). Технологічна спеціалізація пов'язана з різницею в технології підготовки інформаційної продукції різних видів. Фундаментом розвитку технологічної спеціалізації останнім часом є комп'ютерна технологія, яка дозволила переводити інформацію на електронні носії – дискети, компакт-диски, обмінюватися ними і використовувати в практиці обслуговування споживачів; операційна – за змістом технологічних стадій і операцій, які виконуються в процесі виробництва інформаційного продукту (з використанням засобів малої механізації, механізована і автоматизована тощо). Однією з самих масових форм інформаційної спеціалізації є операційна, що полягає в спеціалізації інформаційних органів або їх підрозділів на виконанні окремих стадій або операцій єдиного циклу виробництва інформаційної продукції, результатом яких є проміжний продукт, що підлягає подальшій обробці в межах заданого технологічного циклу (підготовка службами інформації продуктів для тиражування, передмашинна обробка первинних джерел інформації для вводу в автоматизовані БД, створення певних БД). Інофрмаційну продукцію класифікують: За формою надання: на нематеріальну – послуга, коли об'єктом виробництва є комунікаційні процеси, і матеріальну – продукт, коли об'єктом виробництва є інформація на матеріальних носіях, або накопичені у фондах первинні джерела інформації. Матеріальні інформаційні продукти, в свою чергу, поділяються на документні, коли споживачу адресуються первинні або вторинні документи, і речові, коли в якості об'єкту послуги виступають зразки нових продуктів і технологій (демонстрація нових виробів, фотографій, стендів тощо); За характером взаємодії зі споживачем: одноразову (поодинокі контакти зі споживачем) і постійну, яка передбачає зворотний зв'язок (приміром, вибіркове обслуговування з корегуванням вимог, або діалогове обслуговування); За адресністю: індивідуальною, груповою і масовою; За характером задоволення потреб – інформаційна продукція, направлена на задоволення потреб у адресній, фактографічній, концептуальній інформації, або на задоволення потреби в джерелах інформації; За структурою: простою, складної і комбінованою. До простої продукції відносяться – результат переробки одиничного інформаційного джерела: анотація, бібліографічний опис, реферат, реєстраційні і інформаційні карти, копія статті, проспект тощо. До складної продукції – результат переробки певної сукупності однорідних джерел: тематичні відбірки, реферативний огляд, сигнальне повідомлення тощо. До комбінованої відноситься складна продукція, яка є об'єднанням різних видів простої: доповідь про досягнення, інновацію чи досвід, аналітичний огляд, експозиція виставки та ін.; Захарактером вироблення продукції інформаційними установами: науково-технічну продукція, яка створюється на замовлення або в процесі науково-технічної діяльності в ініціативному порядку і яка відноситься до сфер науки, техніки і виробництва. До цієї групи відносяться технічні рішення, в т. ч. винаходи і промислові зразки, технічна документація, ноу-хау, програмні системи, що реалізують інформаційні і інші технології. Специфічним видом науково-технічної продукції цієї групи є аналітичні матеріали – наслідки аналізу опублікованих і неопублікованих матеріалів. Предметом купівлі можуть бути матеріали, як спеціально підготовлені на замовлення, так і раніше виконані і реалізовані новому замовнику. До даного виду продукції може бути використаний ринковий механізм формування договірних цін, хоч дефіцит попиту нерідко призводить до довільного їх визначення. Слід підкреслити, що найбільш перспективним напрямком створення цього виду інформаційного продукту є шлях, пов'язаний з його інтелектуалізацією і підвищенням наукоємкості; інформаційні продукти і послуги, що є результатом бібліотечного типу обслуговування. До цієї групи відносяться послуги по наданню відповідно запиту абонента як самого документа (книги, журнали, каталоги тощо), так і копій, рефератів, бібліографічних описів, об'єктографічних чи інших довідок, а також різноманітних баз і банків даних, послуги по наданню дистанційного доступу, по проведенню пошуку в інформаційних масивах, депонуванню рукописів, перекладів тощо. До цієї ж групи відносяться роботи по забезпеченню переводу інформації на мікрографічні й машинозчитувані носії, надання телекомунікаційних каналів для забезпечення функціонування електронної пошти і проведенню телеконференцій. Крім цього інформаційна продукція може класифікуватися залежно від посадового і кваліфікаційного рівня споживача, від рівня ретроспекції інформації, яка надається, від оперативності обслуговування і т.п.

Комплекси однорідних за операційно-технологічними і класифікаційними ознаками інформаційних продуктів і послуг об'єднуються в режими обслуговування. На відміну від простої інформацій, яка складається з впорядкованого набору простих операцій, режими інформаційного обслуговування – це з'єднання певних елементарних форм інформаційної взаємодії зі споживачем і супутніх такій взаємодії допоміжних операцій.

2. Основними видами інформаційної продукції є такі: інформаційні (вторинні) документи, презентації, виставки, бази і банки даних та інша інформація. Інформаційні (вторинні) документи залежно від цільового призначення поділяють на бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні. Бібліографічний документ функціонує у виді бібліографічних посібників, списків, покажчиків, оглядів. Бібліографічний посібник – це впорядкована сукупність бібліографічних записів, призначена для вибору й пошуку релевантних споживачам документів. Бібліографічні посібники поділяють на такі види: бібліографічні списки (бібліографічні посібники з простою структурою), бібліографічні покажчики (бібліографічні посібники зі складною структурою, рубрикацією й довідковим апаратом), бібліографічні огляди (бібліографічний посібник, що містить коротку розповідь про документи з певної проблеми та їхні бібліографічні описи). Реферативний документ функціонує у виді рефератів, реферативних журналів, збірників, експрес-інформації. Реферативний журнал – це періодичне видання, що містить реферати наукових публікацій та інших вторинних матеріалів (бібліографічні описи, анотації) у взаємозв’язку з довідково-пошуковим апаратом. Реферативний збірник – періодичне, продовжуване або неперіодичне видання, що містить реферати, як правило, неопублікованих документів відомчого характеру, тобто обмеженого поширення та доступності. Інформаційний листок – це аркушеве неперіодичне або періодичне видання, що містить реферат про передовий досвід або науково-технічні досягнення, обсягом до 4 сторінок. Експрес-інформація – це оперативне видання, що містить реферати публікацій про найважливіші вітчизняні і зарубіжні відкриття, винаходи, досягнення у будь-який галузі науки й техніки. Експрес-інформацію також зараховують й до оглядових документів. Оглядово-аналітичний документ – результат вилучення інформації про первинні документи з певної теми за певний проміжок часу, що функціонує переважно у виді оглядів, дайджестів, досьє, прес-релізів, інформаційно-аналітичних та оглядових довідок та ін. Огляд – це коротка розповідь про документи з певної проблеми за певний проміжок часу, що відображає їх зміст та містить оцінку їх на основі їхньої аналітично-синтетичної переробки. За глибиною згортання інформації огляди класифікують як аналітичні, що містять аргументовану оцінку інформації, рекомендації з її використання; реферативні – описового характеру; бібліографічні, які містять зв'язну й послідовну коротку характеристики первинних документів як джерел бібліографічної інформації, об’єднаних певною проблемою за певний проміжок часу. Крім зазначених, ще є прогнозні огляди, що містять інформацію первинних документів щодо характеру змін стану певної проблеми для виявлення закономірностей прогнозування її розвитку на 5–10 років уперед. Дайджест – це вторинний документ, що містить добірку витягів із різних джерел щодо певної проблеми, розраховані на певну групу споживачів. Досьє – це вторинний документ, що містить сукупність матеріалів щодо розгорнутої характеристики об'єкта вивчення. Прес-реліз – це вторинний документ у виді листівки, спеціального бюлетеня або брошури, що містить актуальну для суспільства інформацію, призначену для оперативного повідомлення широкого кола споживачів або певної цільової аудиторії через органи масової інформації. Наукові працівники, проводячи дослідження, передусім розшукують літературу про об'єкт, який вивчається. Складаючи звіт про виконане дослідження, вони обов'язково подають у ньому огляд літературних джерел з теми, список використаної літератури. Звіт про НДР – документ, що містить систематизовані відомості про науково-дослідну роботу щодо описування процесу і/або результату дослідження. Звіти про виконання НДМР оформлюються згідно з ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення". Розрізняють такі види наукових звітів: річний звіт з теми; проміжний звіт; етапний звіт (звіт з підтеми); звіт про НДР (заключний). Довідка — це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки можуть бути особисті (підтверджують той чи інший юридичний факт) і службові (складають на запит або за вказівкою вищої організації чи службової особи). Оскільки текст довідки особистого характеру типовий, то слід використовувати бланки установи чи підприємства, на яких від руки заповнюються тільки індивідуальні реквізити (кому, про що, для подання куди). Інформаційні листи – це службові листи, в яких адресант інформує адресата про якісь факти чи заходи. Як правило, адресат пропонує свої вироби чи послуги. Інформація, наведена в такому листі, повинна бути якомога ширшою.

Презентація — це публічне представлення чогось нового будь-кому. На відміну від теле-, радіо-, зовнішньої та іншої реклами, що привертає до себе увагу потенційного споживача незалежно від його бажання, презентація передбачає початкову зацікавленість в отриманні інформації, добровільне відвідування місця проведення акції, живе спілкування в режимі діалогу, можливість швидкого зворотного зв’язку, аналізу статистики, проведення опитувань, анкетування. Сучасна презентація – сукупність текстів, зображень, звуку, відео, анімації і інших засобів представлення інформації. Для створення у запрошених «святкового» настрою та приємних спогадів використовуються такі засоби: вручення безкоштовних зразків, роздавання проспектів або брошур, фуршет, демонстрація товарів у дії, сувеніри з нанесеними на них логотипом і адресою фірми. Класифікація презентацій: презентація-брифінг проводиться середніми і великими компаніями (банки, засоби зв’язку, тур-оператори, рекламні агентства) для представлення нововведень, інформування постійних клієнтів про зміни в діяльності компанії; презентація-ексклюзив проводиться невеликими фірмами вузької спеціалізації для залучення нових клієнтів, для чого компанія запрошує незначну кількість потенційних споживачів до себе для демонстрування можливостей фірми, переваг і вигоди співпраці з нею, проводиться випробування товарів або надання безкоштовних послуг; презентація-конференція проводиться при здійсненні стратегії просування компанії на новий ринок або виведенні нового товару на існуючий ринок (автомобілі, комп’ютерна та оргтехніка, товари народного споживання) з метою привернення уваги громадськості, потенційних клієнтів, постійних партнерів і фахівців до нових компаній і товарів; презентація-шоу проводять найбільші компанії, святкуючи ювілеї, представляючи наукомісткі високотехнологічні товари, з метою підвищення престижу і підтримки іміджу компанії; презентація результатів проводиться фірмою або окремою особою з метою представити значущість результатів своєї праці для отримання подальших замовлень. На інформаційному ринку України представлено достатньо програмних засобів для створення і супроводження презентацій.

Види презентацій: Презентація із сценарієм – це традиційна презентаціяї із слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор.

Використання анімаційного тексту в поєднанні з анімційними діаграмами, гоафіками та ілюстраціями дає змогу зосередити увагу слухачів на основних положеннях і сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. Озвучує матеріал, як правило, сам ведучий. Інтерактивна презентація – це діалог користувача з комп’ютером. Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, іздійснює вибір на екрані потрібного об’єкта за допомогою миші або натисненням на клавіші. В цьому випадку видається інформація, на яку є запит. Інтерактивна презентація дає змогу здійснювати пошук інформації, заглиблюючись в неї настільки, наскільки це було передбачено розробником презентації. Для інтерактивної презентації характерним є закладена в ній властивість захоплювати користувача і підтримувати в ньму зацікавленість матеріалом. Автоматична презентація – це закінчений інформаційний продукт. Його можна перенести на відеоплівку, дискету, компакт-диск і розіслати потенційним споживачам, щоб дістати уявлення про їхню зацікавленість. Типи презентацій: Торгові презентації використовуються торговими агентами під час укладання угоди. Вони дають змогу за короткий час подати всю інформацію про товар, значно заощадивши час. Такі прпезентації дають змогу роз’яснити основні положення і переваги, які здобуває покупець. У торгових презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій. Маркетингові презентації використовуються при підготовці умов для майбутніх торгових презентацій. Їх застосовують для широкої аудиторії (проводяться на виставках-ярмарках або в офісі покупця), для навчання агентів з продажу. У маркетингових презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій. Навчальні презентації призначені для допомоги викладачу забезпечити зручне і наочне подання навчального матеріалу. Навчальні презентації поділяються на такі види: презентації-семінари; презентації для самоосвіти; презентації-порадники; презентації для клієнтів корпорацій. У навчальних презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій. Корпоративні презентації призначені для доведення інформації до акціонерів корпорації. Корпоративні об’єднання використовують також глобальну мережу Internet, що дає змогу дістати доступ до гіпертекстової гіпермедійної системми World Wide Web (WWW). Корпоративні презентації поділяються на такі типи: для акціонерів; щорічні звіти; електронні журнали; для служб, зайнятих роботою з персоналом; з питань інвестицій і фінансування. У маркетингових презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій.

Банк даних – функціонально-організаційна складова в автоматизованих системах керування та інформаційно-обчислювальних системах, яка здійснює централізоване інформаційне забезпечення колективу користувачів або сукупності задач, які розв'язуються в системі. Банк даних розглядають як інформаційно-довідкову систему, основним призначенням якої є накопичення та підтримка в робочому стані сукупності відомостей, які складають інформаційну базу всієї автоматизованої системи або деякого набору задач, які в ній розв'язуються; видача потрібних задачі або користувачу даних; забезпечення колективного доступу до інформації, яка в ній зберігається; забезпечення необхідного керування використанням відомостей, які містяться в інформаційній базі. Основні принципи реалізації банків даних враховують специфіку банків даних як інформаційно-довідкової системи. Ця специфіка визначається характером інформації, що зберігається (яка, зазвичай, складається із масивів відомостей фактичного характеру), певною обмеженістю вимог до реалізації довідкової функції та необхідністю здійснювати регулювання доступу до інформації та захист її цілісності та секретності при обслуговуванні різнорідного контингенту користувачів. Ефективна організація функціонування банку даних передбачає здійснення доступу абонентів до інформації, автоматичну підтримку каталогу даних, що зберігаються та параметрів їхньої поточної організації, аналіз процесу функціонування банку даних, а також організацію інформаційної бази у відповідності із змінами параметрів потоку вимог до видачі інформації. Використання банків даних в автоматизованих системах керування є наслідком комплексування та інтеграції функцій керування та обробки, застосування принципів єдності інформаційної бази в побудові системи, автоматичного ведення масивів та разового введення інформації в систему.

База даних (БД) — впорядкований набір логічно взаємопов'язаних даних, що використовується спільно, та призначений для задоволення інформаційних потреб користувачів. У технічному розумінні включно й система керування БД. Головним завданням БД є гарантоване збереження значних обсягів інформації (т.зв. записи даних) та надання доступу до неї користувачеві або ж прикладній програмі. Таким чином БД складається з двох частин: збереженої інформації та системи управління нею. З метою забезпечення ефективності доступу записи даних організовують як множину фактів (елемент даних). Структуровані БД використовують структури даних, тобто структурований опис типу фактів за допомогою схеми даних, більш відомої як модель даних. Модель даних описує об'єкти та взаємовідносини між ними. Існує декілька моделей (чи типів) баз даних, основні: плоска, ієрархічна, мережна та реляційна. Приблизно з 2000 року більше половини БД використовують реляційну модель. До неструктурованих БД відносяться повнотекстові бази даних, які містять неструктуровані тексти статей чи книг у формі, що дозволяє здійснювати швидкий пошук (як наприклад вікіпедія).

Національний аудіовізуальний продукт - програми, фільми, аудіовізуальні твори, вироблені фізичними або юридичними особами України. Аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників.

Дата добавления: 2014-01-07