Правове регулювання захисту конфіденційної інформації

В умовах розвитку ринкових відносин, жорстокої конкуренції важливу роль відіграє захист комерційної таємниці та конфіден­ційної інформації (тобто з обмеженим доступом).

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні чи розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Громадяни, юридичні особи, які володі­ють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їхнього професійного, діло­вого, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу

і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визнача­ють режим доступу до неї, систему (способи) захисту.

Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів Украї­ни (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо) та інформація, приховування якої є загрозою життю та здоров'ю людей.

До таємної інформації належить інформація, що містить відо­мості, які становлять державну або іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійсню­ється відповідно до Закону „Про інформацію".

Порядок обігу таємної інформації, її захисту визначається від­повідними державними органами за умови додержання вимог, встановлених цим Законом.

Порядок і терміни оприлюднення таємної інформації визнача­ється відповідним законом.

Один із способів витоку інформації (на думку потерпілих) по­в'язаний з діяльністю посадових осіб правоохоронних органів під час вилучення ними бухгалтерських та інших документів підпри­ємства.

Неодноразово відбувалося утруднення роботи або навіть при­зупинення діяльності комерційної структури внаслідок вилучення певних документів. Тому, в окремих випадках, посадові особи під­приємницьких структур перешкоджають співробітникам право­охоронних органів (які діють в рамках закону) в наданні доку­ментів, які ті вимагають, що в свою чергу приводить до негативних наслідків. Необхідно зауважити, що всі дії правоохоронних орга­нів регламентовані законом. Натомість керівники комерційних структур не знають як тих законів, що регламентують діяльність правоохоронних органів (в разі вилучення документів, що містять комерційну таємницю (або не містять такої)), так і тих, що захи­щають їх права, виходячи з того, що процес вилучення докумен­тів, які офіційно, на основі діючого законодавства, визнано таки­ми, що містять комерційну таємницю - набагато складніший, ніж вилучення звичайних документів.

Отже, Закон України "Про підприємництво в Україні" від 27 березня 1991 р. ст. 30 визначає: "1. Під комерційною таємницею підприємства вважаються відомості, пов'язані з виробництвом, технічною інформацією, керуванням фінансами та іншою діяль­ністю підприємства, які не є державною таємницею, розголошення (передача, виток) якої може нанести шкоду його інтересам. 2. Склад та об'єм відомостей, які складають комерційну таємницю, порядок її захисту, визначається керівництвом підприємства. Ві­домості, які не можуть бути віднесені до комерційної таємниці визначаються Кабінетом Міністрів України. 3. Відповідальність за розголошення відомостей, які віднесені до комерційної таєм­ниці підприємства, та порядок охорони таких відомостей визна­чається законодавчими актами України".

Кабінет Міністрів України в своїй постанові № 611 від 9 серпня 1993 р. "Про перелік відомостей, які не відносяться до комерційної таємниці" визначив такі відомості:

- установчі документи, документи, які дозволяють займатися

підприємницькою, чи господарською діяльністю, чи їх окре­мими видами;

- інформація про всі встановлені форми державної звітності;

- відомості, необхідні для перевірки нарахувань, чи виплат податків, чи інших обов'язкових платежів;

- відомості про чисельність і склад працівників, їх заробітної плати, як в цілому, так і за професіями та посадами, а також наявність вільних робочих місць;

- документи про сплату податків та інших обов'язкових пла­тежів;

- інформація про забруднення довкілля, невиконання правил безпеки праці, реалізації продукції, яка спричиняє шкоду здоров'ю, а також про інші порушення законодавства Укра­їни та розміри заподіяної шкоди;

- документи про платоспроможність;

- відомості про участь посадових осіб підприємства в інших підприємствах, об'єднаннях та інших організаціях, які зай­маються підприємницькою діяльністю;

- відомості, які згідно з діючим законодавством підлягають оголошенню.

Далі в цій постанові вказується, що підприємства зобов'язані надавати вищевказані відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим та правоохоронним органам, іншим юри­дичним особам згідно з діючим законодавством за їх вимогою.

Аналізуючи ці два документи, можна зробити висновок:

1. комерційною таємницею може вважатися практич­но будь-яку інформацію про діяльність і персонал підприємства;

2. підприємство само­стійно організувує захист комерційноїтаємниці;

3. санкціонований доступ до цієї інформації, в залежності від її змісту, мають тільки органи з перерахованих в Постанові, які мають право знати цю інформацію, але ніхто з потенційних конкурентів;

4. державні органи, перераховані в цій Постанові, потрапля­ють в число конкурентів;

5. відомості, які є державною таємницею, вже не можна віднес­ти до комерційної таємниці.

Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. встановлює в ст. 7, що "одержання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної ін­формації для завдання шкоди діловій репутації чи майну іншого підприємця - є проявом недобросовісної конкуренції".

Виходячи з аналізу прийнятих методик ціноутворення, типо­вих форм документів і договорів, а також публікацій в засобах масової інформації і, доповнивши аналіз умовою, що ваша фірма займається реалізацією товарів народного споживання імпорт­ного виробництва, можна рекомендувати такий перелік відомос­тей, які претендують на гриф "конфіденційно":

- документи, що відображають внутрішні витрати фірми, покладені в ціну реалізованої продукції (якщо у конкурента до такої інформації буде доступ, він може шукати шляхи штуч­ного завищення окремих статей ваших витрат, маючи за мету збільшити вашу ціну реалізації продукції, щоб зробити її неконкурентоспроможною на ринку).

- спеціальні умови (в тому числі і усні) в договорах на одер­жання чи поставку продукції, що створюють вам цінові та номенклатурні переваги на ринку;

- рівень реальної заробітної плати провідних спеціалістів;

- документи, що відображають стратегічне і тактичне планування діяльності фірми (заплановані зміни в асортименті, цінах, постачальниках, клієнтах і т. ін.);

- документи про спеціальні особливості реалізованої продукції,

якщо такі є;

- документи, що характеризують співробітників фірми з того

чи іншого боку.

Якщо в діях конкурента будуть виявлені еле­менти оперативно-розшукової діяльності (Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 p., де в ст. 5 вказано, що займатися оперативно-розшуковою діяльністю мають право тільки окремі підрозділи правоохоронних органів), то його дії можна характеризувати, як заборонений вид діяльності. Кримі­нальний кодекс України передбачає певну оцінку таких дій:

Стаття 182. Порушення недоторканості приватного життя.

Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або ви­користання відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Стаття 232. Розголошення комерційної таємниці.

Стаття 359. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Стаття 362. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зло­вживання службовим становищем.

Таким чином, формальний бік справи можна вважати закри­тим (тобто для підприємців є певні права та обов'язки, гарантовані законодавством).

Дата добавления: 2014-01-07