VIII. Задня кишка

Основні функції товстої кишки:

а) в травоїдних продовжується перетравлення клітковини: в коня – до 40-50%, велика рогата худоба – 30%, свиня – 20%, людина – 15%, в хижаків – не перетравлюється;

б) всмоктування поживних речовин (набагато менше, ніж у тонкій кишці) та інтенсивне всмоктування води;

в) формування та періодичне видалення через відхідник неперетравлених залишків корму у вигляді фекальних (калових) мас;

г) захист від процесів гниття білків, в результаті якого утворюються індол, скатол та інші дуже отруйні речовини.

Особливості товстої кишки:

1. в більшості випадків має великий просвіт (діаметр);

2. наявність на межі із тонкою кишкою особливого виросту – сліпої кишки;

3. складчастий характер завдяки особливій будові м’язового шару;

4. значно коротша, проте об’ємніша за тонкий кишечник, співвідношення довжини товстого кишечнику до тонкого складає: кінь – 1:3,4, велика рогата худоба – 1:6,3, свиня – 1:4,7, собака – 1:6,7, людина – 1:4,9;

5. чітко поділяється на три відрізки, які відмежовані один від одного та різко відрізняються за формою і розміщенням.

Характеристика оболонок товстої кишки:

1. слизова оболонка – потовщена, має характерні особливості:

- виражена поздовжня складчастість, особливо в каудальному напрямку;

- ворсини слабо виражені, а в кінцевій ділянці взагалі зникають; кількість крипт збільшується;

- велика кількість слизових залоз (на 1см² до 1000 залоз);

- переважають окремі лімфатичні вузлики, бляшки невеликі (в основному в сліпій кишці);

- поступовий перехід одношарового облямівкового епітелію → кубічний → плоский багатошаровий незроговілий і зроговілий (відхідник);

2. м’язова оболонка – сильно розвинута, поздовжні м’язові тяжі в деяких видів тварин (однокопитові, всеїдні) формують стрічки або тенії, котрі коротші за кишку і збирають її в складки з утворенням всередині кишень (випинів) і півмісяцевих складок, з’являється посмугована мускулатура, яка формує зовнішній сфінктер відхідника;

3. серозна оболонка – очеревина, в кінці трубки – адвентиція; товстий кишечник або підвішений на короткій брижі, або закріплений за допомогою складок і зв’язок, внаслідок чого малорухливий, особливо в тих випадках, коли сильно розвинутий; відносно розвинуту брижу має тонка (менша) ободова кишка коня.

Сліпа кишка – сліпий виріст на межі товстого і тонкого кишечнику. Величина, форма і розміщення значно коливаються.

1. зовсім відсутня – кашалот, дельфін, ведмідь, бегемот;

2. дуже сильно розвинута за наявності в кишковому тракті процесів бродіння (зброджування клітковини) – однокопитові, всеїдні;

3. порівняно добре розвинута в жуйних – велика та дрібна рогата худоба;

4. погано розвинута в м’ясоїдних, особливо в кішки;

5. дві сліпі кишки – антилопа, броненосець, хижі сумчасті, деякі гризуни.

В людини – черв’якоподібний придаток (відросток) сліпої кишки є імунокомпетентним органом (черевний мигдалик). Подібний до апендиксу утвір є у вузьконосих мавп, у гризунів – кролик, заєць.

Ободова кишка – за розмірами, довжиною і об’ємом є основною частиною товстого кишечнику. Назва – через схожість у людини з ободом.

Класифікація форм ободової кишки

1. Простий обод, який розміщується в горизонтальній площині (підкова):

а) висхідне положення справа → до діафрагми;

б) поперечне положення;

в) низхідне положення.

В людини і вузьконосих мавп – три тенії і кишені, в хижаків і широконосих мавп – тенії і кишені відсутні.

2. Подвійний обод – зробивши справа наліво повний обод, повертається назад по першому ободу, роблячи другий верхній обод (нижнє і верхнє коліно), перш ніж перейти в пряму кишку різко звужується і утворює декілька петель тонкої (меншої) ободової кишки. Характерна для однокопитових.

3. Спіраль, яка лежить в одній площині у вигляді диска. Диск підвішений справа під попереком у поздовжньо-вертикальному положенні, кишка робить декілька доцентрових і відцентрових оборотів. Характерна для порожнисторогих жуйних.

4. Гвинтоподібна спіраль у вигляді конуса. Конус підвішений зліва під попереком. Характерна для всеїдних.

5. Диско-конус – гвинтоподібна спіраль спочатку у формі диска, а потім – у формі конуса. Характерна для мозоленогих, оленевих.

6. Своєрідна форма і складний хід – спочатку спіралеподібний обод, потім петлі. Характерна для травоїдних гризунів.

Пряма кишка – кінцевий короткий і прямий відрізок товстого кишечнику, лежить під останніми поперековими, крижовими та першими хвостовими хребцями, прямує назад і закінчується отвором відхідника. Як правило, підвішена на короткій брижі. В підслизовому шарі міститься багато дрібних венозних сплетень, завдяки чому вода і водні розчини достатньо добре всмоктуються (ректальний наркоз і штучне живлення).

ІX. Філогенез органів травлення

1. Прості одноклітинні – живлення дифузне, захоплюють всією поверхнею тіла, відбувається внутрішньоклітинне травлення.

2. Прості багатоклітинні – примітивна кишкова порожнина, яка представляє собою двошаровий сліпий мішок, внутрішня порожнина якого обмежена ентодермою і є травним каналом, є один отвір – первинний ротовий отвір.

3. Вищі черв’яки – формується вторинна порожнина тіла, розвивається анальний і ротовий отвори, формується типова травна трубка.

4. Хордові (ланцетник) – виділяється ротоглотка із зябровими щілинами, пряма кишкова трубка і анальний отвір.

Подальші ускладнення виражаються:

а) поступове збільшення довжини кишкової трубки і формування кишкових петель;

б) просвіт кишки стає нерівномірним: формуються шлунок, тонка і товста кишки;

в) розвиваються пристінні і застінні залози;

г) поступове збільшення всмоктувальної поверхні, виникнення складок і ворсин.

5. Рептилії – розвиток вторинного піднебіння, яке відокремлює носову порожнину від ротової.

6. Вищі ссавців – розподіл клоаки на два відділи (відхідник та сечостатевий синус).

Дата добавления: 2014-01-07