![]() КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Методи трудового права
Якщо предмет трудового права відповідає на запитання, що є об'єктом регулювання, які суспільні відносини регулюються цією галуззю права, то метод трудового права пояснює, як саме право регулює суспільні трудові відносини. Метод (від гр. methodos - дослідження) — означає прийом, спосіб, характер дії. Сутність методу трудового права в тому, що регулюючий вплив на учасників трудових відносин здійснюється за допомогою правових норм, встановлених чи закріплених в законах, підзаконних та інших нормативних актах. Концептуально метод трудового права базується на зобов'язальному, рекомендаційному дозвільному принципах. Відповідно до першого принципу суб'єкти трудового права зобов'язані виконувати те, чого від них вимагає закон; другого — мають право користуватись чи ні для врегулювання трудових відносин нормами, запропонованими державою, вони не обов'язкові для виконання; третього — суб'єкти трудових відносин самостійно визначають для себе права і обов'язки при виконанні трудових повноважень, в договірному порядку з власної ініціативи приймають норми, що не суперечать законодавству України, і не мають права їх змінювати без взаємної згоди. Залежно від цього розрізняють два методи правового регулювання суспільних трудових відносин. Першим є метод державного регулювання, або імперативний. Це метод владних приписів, вимог закону і вказівок вищестоящих органів у формі наказів і заборон. У трудовому праві це норми, спрямовані на встановлення рівня мінімальних гарантій у сфері застосування праці: забезпечення здорових і безпечних умов праці, регулювання праці деяких категорій працюючих, в тому числі жінок і неповнолітніх, обов'язкові для всіх суб'єктів трудових правовідносин, і діяльність останніх не може їм суперечити. Другий метод — це локальний метод правового регулювання праці, за допомогою якого встановлюються норми, що конкретизують принципові положення актів вищого рівня з врахуванням реальних можливостей конкретного підприємства (установи, організації) і діють тільки на ньому. Це норми, які охоплюють регулювання робочого часу і часу відпочинку (правила внутрішнього трудового розпорядку), оплати праці (у вигляді положень про преміювання) і т.ін. Особливістю локального методу правового регулювання трудових відносин є ініціатива і участь в цьому процесі самих працюючих, і прийняття таких норм — це результат переговорів між роботодавцем і найманими працівниками та їх представниками — професійними спілками, причому спільне прийняття. Оскільки таке регулювання проводиться, як правило, в формі колективних договорів, то цей метод інколи ще називають колективно-договірним. Порядок розробки і прийняття локальних нормативних актів врегульований діючим трудовим законодавством. Нині, в умовах переходу до ринкової економіки, різноманіття організаційно-правових форм підприємництва, держава встановлює лише мінімальні гарантії в сфері праці, залишаючи роботодавцям, працівникам і їх представникам досить широке поле діяльності в регулюванні питань праці. Тому все активніше розвивається локальна нормотворчість, заснована на рекомендаційному принципі регулювання трудових відносин. 3. Трудове право в правовій системі України Виходячи з наявності чітко визначеного змісту і предмета трудового права, можна стверджувати, що трудове право є самостійною галуззю єдиної правової системи України, хоча в процесі розробки і вирішення питань, що стосуються цієї галузі права, та застосування його норм трудове право взаємодіє з іншими правовими галузями. Так, основні права і обов'язки громадян, закріплені в Конституції України, є принципами, на яких будується трудове право і які конкретизовані в КЗпП — основному законодавчому акті трудового права. Це підтверджує зв'язок трудового права з конституційним правом. Вище вже вказувалось на історичний зв'язок трудового права з цивільним, оскільки зародилось воно в надрах останнього, і сьогодні наука трудового права в своїх розробках спирається на цивільно-правові вчення про правосуб’єктність громадян і організацій, договори, позовну давність, умови цивільно-правової відповідальності. Про тісний функціональний зв'язок різних галузей права свідчать комплексні нормативні акти. Наприклад, в Законі України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року поряд зі статтями, що передбачають цивільно-правові норми, є статті, які містять норми трудового, а також фінансового і адміністративного права. В цьому плані важливого значення набуває питання розмежування сфери дії норм цивільного та трудового права стосовно регулювання відносин, пов'язаних з працею, особливо в питаннях відповідальності сторін договору в конфліктних ситуаціях. Нормами трудового законодавства регулюються трудові відносини, встановлені за допомогою трудового договору, коли працівник, виконуючи свою трудову функцію, виступає членом трудового колективу, виконує свої трудові обов'язки, підкоряючись внутрішньому трудовому розпорядкові, прийнятому на даному підприємстві, в установі чи організації. Але коли громадянин реалізує своє право на працю в рамках цивільно-правових угод (договір підряду, доручення і т. ін.), предметом яких виступає уже остаточний результат праці, а не сам трудовий процес, то такі відносини регулюються нормами цивільного права. Адміністративні правові відносини та трудові відносини зближує нерівноправність статусу їх суб'єктів. У таких відносинах одна сторона наділена владно-організаційними повноваженнями щодо іншої. Отже, методи регулювання трудових та адміністративно-правових відносин тотожні. Що ж до розмежування сфери застосування норм адміністративного та трудового права, то слід зазначити, що адміністративним правом регулюються відносини, які виникають внаслідок застосування владних повноважень органу влади (державної організації) до відповідального працівника, які між собою хоч і не перебувають у трудових відносинах, але в силу виконання своїх трудових (функціональних) обов'язків перші зобов'язані здійснювати контроль за виконанням своїх обов'язків другими. Трудове право пов'язане з фінансовим правом у тій частині, що стосується регулювання відносин з приводу утворення і витрачання Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. Все вищевикладене підтверджує тісний зв'язок трудового права з іншими галузями правової системи України. Така взаємодія всіх галузей права забезпечує всебічне правове регулювання суспільних відносин, за умови чіткого розмежування сфери їх правового впливу.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 805; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |