Загальний принцип будови суглоба

Обов’язковими компонентами будь-якого суглоба є:

а) дві кістки, що з’єднуються, з’єднувальні поверхні яких вкриті суглобовим хрящем;

б) суглобова капсула;

в) синовія, яка заповнює суглобову поверхню.

Суглобова капсула – capsula articularis – сполучнотканинна двошарова мембрана, яка закріплюється муфтоподібно до кісток, що з’єднуються, поблизу країв суглобових поверхонь, герметизує порожнину суглоба. Товщина капсули неоднакова не лише в різних суглобах, але й в різних її ділянках. Волокнистий шар (зовнішній) – stratum fibrosum – є продовження окістя, що переходить з кістки на кістку, з’єднуючи їх одна з одною. Відповідно до характеру руху в суглобі за рахунок локального потовщення волокнистої оболонки капсули утворюються додаткові зв’язки. Синовіальний шар – stratum synoviale – побудований із пухкої сполучної тканини, багатий на судини і нерви. Синовіальний шар вкриває зсередини волокнистий, обмежуючи суглобову щілину. На поверхні цієї оболонки, оберненої до порожнини суглоба, є синовіальні ворсини і складки. В деяких суглобах капсула утворює випини – синовіальні сумки.

Синовія – synovia – тягуча рідина жовтуватого кольору. Вона виділяється синовіальною оболонкою капсули і виконує різні функції: змащує суглобові поверхні кісток, зменшуючи тертя між ними; є живильним середовищем для суглобового хряща; в неї виділяються продукти обміну речовин хрящової тканини; збільшує зчеплення кісток через в’язкість; амортизує суглоби. Із суглобів синовіальна рідина відводиться лімфатичними судинами, тому пошкодження і забруднення порожнини капсули суглоба небезпечне для життя тварини.

Суглобовий хрящ – cartilagо articularis – шар гіалінового хряща на суглобовій поверхні кісток. Він не має судин і нервів, його живлення забезпечується за рахунок поживних речовин, що надходять із крові судин суглобової капсули та кістки, а також із синовії. Зовнішня поверхня суглобового хряща рівна і блискуча, блакитно-білого кольору і не вкрита охрястям. Суглобовий хрящ забезпечує ріст епіфізів у довжину; зменшує тертя між кістками; залежно від його товщини послаблюється сила поштовху під час руху, так як цей хрящ володіє великою пружністю.

4. Основні функції суглобів

- міцне з’єднання кісток за одночасного забезпечення рухливості;

- амортизація під час руху;

- забезпечення виведення венозної крові із кістки;

- обширне рефлексогенне поле, від якого йдуть імпульси до головного мозку.

При гіподинамії тварин:

- в суглобах тоншають суглобові хрящі, до повного руйнування;

- змінюється хімічний склад синовії, аж до її зникнення;

- зростання кісток в суглобах – анкілоз.

5. Розвиток різних видів з’єднання кісток

Найбільш примітивний вид – безперервне з’єднання. Елементи перетинчастого скелета безхребетних з’єднувалися безперервно сполучною тканиною – синдесмоз. Елементи хрящового скелета в хрящових риб з’єднуються щільною сполучною тканиною – синдесмоз, волокнистим хрящом – синхондроз, м’язовою тканиною – синсаркоз. За допомогою тих же видів безперервного з’єднання сполучаються і скелетні елементи в кісткових риб.

Перехід від водного способу життя до наземного супроводжується розвитком ногоподібних кінцівок, в основі яких лежать довгі трубчасті кістки, що приводить до появи нових переривчастих видів з’єднань – суглобів, що забезпечують велику рухливість. Суглоби додають з’єднанням не лише гнучкість, але й значний розмах рухів. Місця з’єднання кісток – суглоби забезпечують необхідну ресорність, завдяки якій скелет та інші органи витримують великі силові та ударні навантаження в умовах гравітаційного поля Землі.

Таким чином, історично в скелеті сформувалося два види з’єднань кісток:

а) більш ранній – безперервний;

б) більш пізній – переривчастий.

В онтогенезі цей шлях розвитку з’єднань кісток повторюється: спочатку всі кістки плода зрощені безперервно, потім в місцях утворення майбутніх суглобів мезенхіма, яка формує прошарки між двома сусідніми кістками, розсмоктується, формуючи щілину, заповнену синовіальною рідиною. По краям з’єднання кісток розвивається капсула, кінці кісток покриваються гіаліновим хрящем. На момент народження всі види з’єднань кісток у копитових сформовані. Новонароджені здатні відразу ж рухатися і розвивати значну швидкість руху.

Дата добавления: 2014-01-07