Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

II. ПИТАННЯ. Еволюційний розвиток поняття “педагогічна технологія” у науці

Еволюційний розвиток поняття “педагогічна технологія” у науці

 

Запровадження перших програм аудіовізуального навчан­ня в США в 30-х роках не тільки започаткувало технологічну революцію в освіті, а й відкрило дискусію, яка триває доте­пер про сутність, предмет, концепції, дефініції, парадигми і джерела розвитку нової галузі педагогічної науки та нової дисципліни — педагогічної технології.

Поняття “педагогічні технології” вживалося вже у 20-ті роки ХХ ст. у працях із педології (рефлексології) А.А.Ухтомського, С.Т.Шацького, В.М.Бехтєрєва, І.І.Павлова. Але й тоді воно тлумачилося по-різному. В одному випадку педагогічна технологія визначалась як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку і ефективну організацію навчальних занять, що нагадує виробничу технологію. В іншому – педагогічна технологія визначалась як вміння оперувати навчальним і лабораторним обладнанням, використовувати наочні посібники. Розбіжність тлумачень цього поняття очевидна.

У наступні роки багатьма вченими з’ясовувалась сутність поняття “педагогічна технологія”, його класифікація (Т.О.Ільїна, С.Г.Шаповаленко, Л.Салаї, Е.Бістерські, Л.П.Прессман, Д.Чернілєвський, О.Філатов, Ф.А.Фрадкін, І.Я.Лернер, В.П.Безпалько, М.В.Кларін, В.О.Бухвалов, М.Сибірська, Б.В.Горячев, В.В.Гузєєв, А.М.Кушнір, В.М.Монахов, Г.К.Селєвко, М.О.Чошанов, В.І.Євдокимов, І.Ф.Прокопенко, В.Ф.Паламарчук, Т.С.Назарова, В.В.Юдін та ін.).

У центрі дискусій перебуває понятійний апарат численних видань із проблем педагогічної технології, у тому числі понад 20 спеціалізованих журналів. Педагогічну технологію у світо­вому педагогічному просторі опрацьовують розгалужені ло­кальні центри, національні і міжнародні центри, асоціації й інститути, де здійснюється підготовка професіональних педагогів-технологів.

Перший період (40-і — середина 50-х рр.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації — запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Магнітофони, програвачі, проектори і телевізори, використовувані в школі того часу, було призначено в основному для побутової мети, тому термін "технологія в навчанні" означав застосування досянень інженерної думки в навчальному процесі.

Другий період (середина 50-х — 60-ті рр.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмова­ного навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотно­го зв'язку, електронні часи, навчальні машини, лінгафонні кабінет, тренажери тощо. На відміну від терміна "технологія навчання", тотожного поняттю "ТЗН" (технічні засоби навчання), під "технологією освіти" мали на увазі науковий опис (сукупність засобів і методів) педагогічного процесу, що неминуче приводить до запланованого результату.

На початку 60-х років термін "педагогічна технологія" з'явився на сторінках закордонної преси, у назвах багатьох педагогічних журналів високорозвинених капіталістичних країн. У США це журнал "Педагогічна технологія" (1961 р), у Великій Британії — "Педагогічна технологія і програмова­не навчання" (1964 р,), в Японії (1965 р.) та Італії (1971 р) — однойменні журнали. У 1967 р. в Англії створено Національ­ну раду з педагогічної технології, у США - Інститут педа­гогічної технології.

Для третьою періоду (70-ті роки) характерні три особливості. По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти і програмованого на­вчання, фундамент педагогічної технології надбудували інформатика, теорія телекомунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і педагогічні науки (психологія навчання, теорія керування пізнавальною діяльністю, організація на­вчальною процесу, наукова організація педагогічної праці). По-друге, змінюється методична основа педагогічної техно­логії, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуально­го навчання. По-третє, починає активно здійснюватися підготовка професіональних педагогів-технологів.

У 80-х роках почався четвертий етап в еволюції поняття "педагогічна технологія". Його характерні риси — створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів.

Пропонована періодизація еволюції поняття може бути прив'язана до конкретних дат,що є віхами в історії педа­гогічної технології:

1946 р. — запровадження плану аудіовізуальної освіти в університеті штату ІндіанаСША (автор — Л. К. Ларсон);

1954 р. — висунення ідеї програмованого навчання (автор Б. Ф. Скиннер);

1961 р. — відкриття відділення технології навчання в університеті Південної Каліфюрнії (керівник — Д. Д. Фіни);

1968 р. — розробка і впровадження мови програмування ЛОГО в школі (Массачусеїськии технологічний інститут США, керівник С. Пейнерт);

1976 р. — створення першого персонального комп'ютера "Эппл" (автори С. Джобс, С, Уозник);

1981 р. — застосування з навчальною метою спеціальних програмних засобів дисплейних класів;

1990 р. — використання інтерактивних технологій в освіті.

Триваючи впродовж 50 років, дискусіяпро сутність пе­дагогічної технології знайшла відображення в численних визначеннях багатьох авторів, педагогічних комісій і асо­ціацій. Її суть зводиться до зімкнення двох крайніх точок зору: дехто вважає педагогічну технологію комплексом сучас­них технічних засобів навчання, решта оголошують її проце­сом комунікації. Окрему групу становлять автори, які поєдну­ють у поняття "педагогічна технологія" засоби і процес на­вчання.

У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і техно­логії США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегра­тивний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забез­печення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що сто­суються всіх аспектів засвоєння знань".

Це формулювання виявилося настільки всеосяжним, що подальші його зміни відбувалися лише по лінії уточнення мозаїки значень педагогічної технології і їх спеціалізації. Як зазначено в глосарії термінів за технологією освіти (Париж, ЮНЕСКО, 1986, с. 43), "у первісному розумінні педагогічна технологія означає використання з педагогічною метою засо­бів, породжених революцією в галузі комунікації, таких, як аудіовізуальні засоби, телебачення, комп'ютери й інші види "жорстких" і "м'яких" засобів. У новому і ширшому розумі­нні це — систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шля­хом обліку людських і технічних ресурсів і взаємодії між ними для досягнення найефективнішої форми освіти.

Розвиток системи освіти вимагає впровадження нових методів навчання і виховання дітей. Відбором, теоретичним осмисленням, класифікацією педагогічних інновацій займається нова галузь педагогічного знання — інноваційні педагогічні технології. Інноваційні педагогічні технології в педагогіці пов'язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна школа, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях, основою яких є інноваційні педагогічні технології.

Інноваційні педагогічні технології є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства. Педагогічна інноватика — вчення про створення, оцінювання, освоєння і використання педагогічних новацій. Як галузь педагогіки інноваційні педагогічні технології є досить молодою наукою. Розвиток педагогічної інноватики в Україні пов'язаний із масовим громадсько-педагогічним рухом, спричиненим суперечностями між суспільними потребами щодо розвитку і функціонування навчально-виховних закладів і реальним буттям навчально-виховної справи. Інноваційні педагогічні технології є специфічними і досить складними, потребують особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Інноваційні педагогічні технології в системі освіти засвідчують якісно новий етап взаємодії й розвитку науково-педагогічної та педагогічної творчості і процесів застосування її результатів. Інноваційні педагогічні технології відповідно до особливостей інноваційних процесів охоплюють такі теоретичні блоки понять і принципів: створення нового в системі освіти і педагогічної науки; сприйняття нового соціально-педагогічним співтовариством; застосування педагогічних новацій, а також систему рекомендацій для теоретиків і практиків щодо пізнання інноваційних освітніх процесів та управління ними. Інноваційні педагогічні технології, які поєднують створення, освоєння та застосування педагогічних нововведень, здатні значно прискорити процеси оновлення системи освіти загалом.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

 

Отже, сучасна педагогічна технологія повинна гарантувати досягнення певного рівня навчання й виховання, бути ефективною за результатами, оптимальною щодо термінів впровадження, витрат сил і засобів.

Серед сучасних педагогічних технологій найбільший інтерес для навчання у вищій школі представляють ті технології, що орієнтовані на групову роботу студнтів, навчання у співробітництві, активний пізнавальний процес, роботу з різними джерелами інформації

Саме ці технології передбачають широке використання дослідницьких, проблемних методів застосування отриманих знань у спільній або індивідуальній діяльності, розвиток не тільки самостійного критичного мислення, а й культури спілкування, уміння виконувати різні соціальні ролі у спільній діяльності.

Також ці технології найбільш ефективно вирішують проблеми особистісно зорієнтованого навчання. Студенти отримують реальну можливість відповідно до індивідуальних задатків, здатностей досягати певних результатів у різних галузях знань, осмислювати набуту інформацію, у результаті чого їм удається формувати власну аргументовану точку зору на багаточисленні проблеми буття.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
I. ПИТАННЯ. Основні завдання сучасної вітчизняної соціології | III. ПИТАННЯ. Психологічні особливості проведення лекцій, семінарів, технології проблемного та дистанційного навчання
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 931; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.