Класифікація сполучної тканини

М'язова тканина

Сполучна тканина

Класифікація епітеліальних тканин

Існує два принципи класифікації епітелію:

1)філогенетична — згідно з цією класифікацією розрізня­ють епітелій таких типів: шкірний, кишковий, нирковий, се­розних порожнин (целомічний), нервових структур (епендимо-
гліальний), судин (ангіодермальний);

2)морфофункціональна.

Епітеліальна тканина виконує ряд важливих функцій:

• захисну, тобто захищає тканини, що лежать під епітелієм, від механічних, хімічних, інфекційних, світлових ушкоджень;

• бере участь в обміні речовин, тобто через цю тканину здійснюється всмоктування та виділення речовин;

• секреторну, яку виконує залозистий епітелій.

Сполучна тканина розвивається з одного ембріонального листка — мезенхіми — і складається з клітин та добре розви­нутої міжклітинної речовини, яка містить волокна та основну аморфну речовину. Міжклітинна речовина може бути рідкої консистенції (кров та лімфа), щільної (волокниста сполучна тканина) та твердої (кісткова тканина).

Сполучна тканина входить до складу всіх органів, зокрема шкіри, хрящів, скелета тощо, загалом вона становить близько 50% маси тіла.

Функції сполучної тканини: опорна, трофічна, захисна, пластична, формоутворювальна, механічна, кровотворна.

Усі рухові процеси в організмі забезпечуються м'язовою тканиною, яка містить спеціальні органели — міофібрили, до складу яких входять білки — актин та міозин. Завдяки цим білкам міофібрили здатні скорочуватись.

Згідно з морфофункціональною класифікацією, м'язову тканину за особливостями будови, функції та локалізації на дві групи: гладеньку (непосмуговану), поперечнопосмуговану, яка включає скелетну та серцеву. Серцева м'язова тканина складається з клітин, які мають назву кардіоміоцитпів, Вони бувають двох видів: скоротливі та провідні. Так, у скоротливо­му кардіоміоциті міститься 1—2 ядра, відносно багато сарко­плазми і мало міофібрил порівняно зі скелетними м'язовими клітинами. Волокна кардіоміоцитів сполучаються між собою за допомогою вставних дисків, а також щілинних контактів

великих розмірів, які відіграють важливу роль у проведенні імпульсів.

У провідному кардіоміоциті міститься кілька ядер, а міо­фібрил значно менше порівняно із скоротливим, вони йдуть у різних напрямах і перетинаються між собою. Провідні кардіо-міоцити утворюють провідну систему, яка забезпечує узгодже­ність скорочень різних відділів серця.

Основною функцією м'язової тканини є забезпечення пере­міщення в просторі організму загалом та його частин. Це дося­гається завдяки здатності елементів змінювати свою форму під впливом пускових імпульсів (скорочуватись). Властивість змі­нювати форму притаманна й іншим клітинам та тканинам. Скорочення м'язових волокон завжди супроводжуються змі­ною мембранних потенціалів.

Дата добавления: 2014-01-07