Аномалії рефракції

Спостерігаються найчастіше два основні дефекти заломлю вання світлових променів — міопія (короткозорість) і гіпер метропія (далекозорість). Для одержання чіткого зображення головний фокус ока повинен бути на сітківці. Але якщо око у поздовжньому напрямку довше чи коротше, то, незважаючи на нормальний ступінь заломлювальної сили оптичного апара­ту, паралельні головній оптичній осі промені сходитимуться не точно на сітківці. При міопії такі промені сходяться перед сітківкою, а при гіперметропії — за нею. Звичайно корекція повинна проявлятися у зміні заломлювальної сили ока. Міо­пія коригується розсіюваними лінзами, а гіперметропія — зби­ральними. Корекція може бути виконана шляхом зміни кри­вини рогівки, наприклад, за допомогою відповідної операції або дії лазерного випромінювання. Рефракція ока може відріз­нятись у різних меридіанах. Цей стан називається астигма­тизмом. Він спричинений неможливістю концентрування всіх променів в одну точку, в один фокус, унаслідок неоднакового заломлення променів у різних напрямках.

Зіничний рефлекс полягає у зміні діаметра зіниць. Розріз­няють пряму реакцію на світло (звуження на боці освітлення) та співдружну (звуження на протилежному боці). Зіниці зву­жуються під час розглядання близько (10—15 см) розташова­них предметів (реакція на конвергенцію), розширюються при погляді вдалечінь. Зіниці розширюються внаслідок дії больо­вих подразників, при стресі, люті, при переляку, посиленні уваги, при асфіксії, при дії деяких лікарських препаратів, на­приклад, атропіну сульфату. Існує ряд фармакологічних речо­вин, які спричинюють звуження зіниці — ацетилхолін, піло­карпіну гідрохлорид.

Сприймання й оброблення світлових сигналів

Пройшовши через оптичну систему ока, світло потрапляє на сітківку, де сприймається рецепторними клітинами. Кожен із рецепторів складається із світлочутливого зовнішнього сег­мента, що містить зорові пігменти, і внутрішнього, який вклю­чає ядро, мітохондрії та інші субклітинні структури. У палич­ках міститься пігмент родопсин, або зоровий пурпур, у колбоч­ках — йодопсин, хлоролаб і еритролаб. За структурою зорові пігменти дуже близькі один до одного, але мають різну чутли­вість до дії хвиль певної довжини, так наприклад, родопсин найкраще поглинає світлові промені з короткою довжиною хвилі, тобто синьо-зеленої частини спектра, а йодопсин — з довгою довжиною хвилі, тобто жовтої частини спектра. Унас­лідок ДІЇ світла у фоторецепторах відбувається взаємодія кван­тів світла з відповідними пігментами — фотохімічні процеси (розпад родопсину та йодопсину, причому розпад родопсину відбувається значно швидше, ніж йодопсину, тому чутливість паличок до світла приблизно в 1000 раз більша, ніж колбочок. у темряві відбувається регенерація зорового пурпура, тобто ресинтез родопсину. У разі недостатньої кількості в організмі вітаміну А порушується синтез родопсину, розвивається так звана куряча сліпота — порушення гостроти зору при погано­му освітленні. Внаслідок фотохімічних змін у сітківці виника­ють електричні процеси, які є початковим моментом зорового сприйняття.

Дата добавления: 2014-01-07