Перехід хімусу в дванадцятипалу кишку

Моторна функція шлунка

Депонування в шлунку прийнятої їжі, перемішування її зі шлунковим соком, переміщення в напрямку до тонкої кишки і порціонна евакуація у дванадцятипалу кишку здійснюються завдяки скороченню м'язів шлунка.

Порожній шлунок має певний тонус, завдяки якому під­тримується постійний внутрішньопорожнинний тиск. Під час їди відбувається релаксація (розслаблення) непосмугованих м'язів стінки шлунка. Потім, через деякий час після їди, зале­жно від характеру прийнятої їжі, скорочення помітно посилю­ється, причому з найменшою силою скорочується кардіальна частина і з найбільшою — пілорична. Хвиля скорочення заро­джується в ділянці кардіального водія ритму (деяким м'язо­вим волокнам внутрішнього шару притаманна пейсмекерна активність), звідси скорочення поширюються, посилюючись у напрямку до воротаря. Причому передусім до воротаря надхо­дить та частина їжі, яка знаходилася біля стінки шлунка і про­сякнута шлунковим соком значно краще, ніж решта хімусу. Якщо до Шлунка надійшла велика кількість хімусу, то внут­рішні шари його протягом 4—6 год можуть залишатися не об­робленими шлунковим соком і підлягають евакуації в останню чергу.

Ритм активності місцевого пейсмекерного водія регулю­ється нейрогуморальними механізмами. Подразнення рецеп­торів порожнини рота, стравоходу, шлунка, кишок та ряду інших органів супроводжуються відповідними рефлексами. Че­рез периферійні та центральні ланки вегетативної нервовової системи імпульси по парасимпатичних і симпатичних нервах досягають м'язової оболонки шлунка (парасимпатичний нерв стимулює моторну функцію шлунка, а симпатичний — галь­мує). У регуляції моторної функції беруть участь гастроінтес­тинальні гормони, продукти гідролізу органічних речовин та інші біологічно активні речовини.

Посилення моторної функції після їди розпочинається за участю n. vagus, а вже потім приєднуються гормональні чин­ники. У порожньому шлунку припиняється подразнення нер­вових закінчень, зменшується гуморальний вплив — виникає харчова релаксація.

Хімус зі шлунка евакуюється окремими порціями, причому їжа, багата на вуглеводи, евакуюється швидше, ніж білкова їжа, а їжа, багата на жири,— найповільніше. Евакуація хіму­су зі шлунка зумовлена не стільки відкриванням пілоричного сфінктера, як скороченням м'язів усього шлунка і особливо воротаря, де створюється більш високий градієнт тиску між шлунком і дванадцятипалою кишкою. Суттєве значення у змі­ні швидкості евакуації має величина тиску в дванадцятипалій кишці та її моторна активність (при порожній дванадцятипа­лій кишці прискорюється евакуація шлункового вмісту). Розви­ток цих механізмів зумовлений узгодженим впливом механоре­цепторів шлунка (прискорення евакуації шлункового вмісту) і дванадцятипалої кишки (сповільнення евакуації шлунков­ого вмісту). Важлива роль у регуляції евакуації належить дії хімічних складових їжі (продуктам гідролізу жирів, хлористо­водневій кислоті — за їхньої наявності у дванадцятипалій киш­ці гальмується евакуація хімусу зі шлунка) та гастроінтести­нальних гормонів (секретин, холецистокінін-панкреозимін — ХЦК-ПЗ — сповільнюють евакуацію шлункового вмісту, а мо­тилін — прискорює).

Дата добавления: 2014-01-07