Обмін жирів

Обмін вуглеводів

Вуглеводи в організмі мають переважно енергетичне зна­чення, але ці органічні речовини виконують і пластичну роль оскільки входять до складу оболонок клітин. Енергетична цін­ність 1 г вуглеводів становить 4,1 ккал. Добова потреба у вуг­леводах — 450—500 г, приблизно 70% вуглеводів окислюється в тканинах з утворенням кінцевих продуктів обміну — води та вуглекислого газу, з 25—28% синтезується глікоген, який від­кладається в печінці, а також у поперечнопосмугованих м'язах.

Основним джерелом вуглеводів є рослинна їжа. Гідроліз вуглеводів починається в порожнині рота під впливом фермен­тів, які входять до складу слини. Далі процес розщеплення ву­глеводів відбувається в тонкій кишці, де вуглеводи розщеплю­ються до моносахаридів і в такому вигляді всмоктуються в кров. Із вуглеводів лише клітковина не розщеплюється в тон­кій кишці. Вона надходить у товсту кишку і там під впливом мікроорганізмів у ній відбуваються процеси бродіння.

Жири за хімічним складом поділяють на прості ліпіди (нейтральні жири), складні жири (фосфоліпіди, гліколіпіди тощо) та стероїди (холестерин). Основна маса ліпідів в організ­мі людини представлена нейтральними жирами. Жири в орга­нізмі виконують пластичну та енергетичну роль (жири є най­більш багатим джерелом енергії, оскільки під час окислення 1 г жиру виділяється 9,3 ккал).

Добова потреба у жирах для дорослої людини становить 100 г. Вони надходять в організм людини з продуктами харчу­вання рослинного та тваринного походження, за хімічним скла­дом і хімічними властивостями відрізняються від жирів тка­нин людського організму. В організмі вони перетворюються на жири, властиві організму. Жири розщеплюються під впливом ліпаз. Основним місцем їхнього гідролізу є тонка кишка. Не­розщеплений жир потрапляє до товстої кишки і виділяється з калом. Процес усмоктування продуктів гідролізу жирів є ду­же складним. Це перш за все стосується жирних кислот, оскі­льки гліцерин як водорозчинна речовина легко всмоктується в лімфу. Жирні кислоти нерозчинні у воді і тому можуть всмок­туватися тільки у вигляді водорозчинних сполук, в утворенні яких беруть участь жовчні кислоти. Після всмоктування ці сполуки розпадаються на жирні та жовчні кислоти. Останні потрапляють у систему ворітної вени і надходять до печінки, звідкіля доставляються в жовчний міхур, а потім знову надхо­дять у травну систему. Внаслідок такого кругообігу незначна кількість жовчі забезпечує всмоктування значної кількості жирних кислот. У ворсинках із жирних кислот та гліцерину синтезуються специфічні для організму жири. Частина жиру використовується як пластичний матеріал (жир входить до складу мітохондрій, мікросом, клітинних мембран тощо), час­тина відкладається про запас у жирових депо (сальник, під­шкірна жирова клітковина тощо), частина жирів розноситься з кров'ю до багатьох органів і тканин, де вони зазнають різних перетворень з утворенням енергії й кінцевих продуктів обмі­ну: води та вуглекислого газу. Процес окислення відбувається в основному в печінці, м'язах, жирових депо, серці, а інколи в інших органах.

При надмірному вуглеводному харчуванні і відсутності жи­рів у їжі останні можуть синтезуватись із вуглеводів і продук­тів розпаду білків. Однак тривале виключення жирів із раціо­ну може призвести до патологічних змін. Це пов'язано з тим, що деякі жирні кислоти не можуть утворюватися в організмі з інших продуктів.

Дата добавления: 2014-01-07