Висновок. 1. Попередження злочинів є складною, багаторівневою системою державних органів та громадських організацій

1. Попередження злочинів є складною, багаторівневою системою державних органів та громадських організацій, які здійснюють антикриміногенний вплив на соціальні об'єкти з метою не допустити порушень кримінально-правових норм і усунути (нейтралізувати) чинники, що їх детермінують, її утворюють суб'єкти, об'єкти та заходи попереджувальної діяльності.

2. Основні ознаки: цілеспрямоване здійснення профілактики злочинів як пряма функція; зв'язок з іншими елементами системи "по горизонталі" (координація) і "по вертикалі" (субординація); здійснення своїх дій відповідно до команд керівних органів системи; можливість вибору варіанта поведінки, що визначається конкретним станом об'єкта впливу і межами, заданими системою.

3. Суб'єктів профілактики можна також поділити на такі групи: а) органи та організації, які керують, спрямовують, координують попереджувальну діяльність (органи державної влади і управління); б) органи та організації, які безпосередньо здійснюють профілактичні заходи (МВС, СБУ, прокуратура, суд, спеціально створені громадські формування); в) суб'єкти, у функції яких частково входить здійснення запобіжних заходів, - заклади освіти, охорони здоров'я, адміністрації підприємств, установ, організацій тощо.

4. Системою профілактики злочинів є сукупність державних органів, громадських організацій та громадян, які цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у різних масштабах управління й планування попереджувальної діяльності, виконання профілактичних заходів та мають у зв'язку з цим певні права та обов'язки і несуть відповідальність за досягнення поставленої мети.

5. Центральне місце у системі спеціальних суб'єктів профілактики посідають органи внутрішніх справ.

6. Основні напрями попереджувальної діяльності органів внутрішніх справ: - участь у забезпеченні громадського порядку, охороні державної та приватної власності, конституційних прав і свобод громадян, перекриття каналів незаконного збагачення;- попередження різних злочинних проявів, особливе місце серед яких посідають організована і професійна злочинність як найбільш небезпечні її види;- запобігання пияцтву, наркоманії, проституції, поширенню вірусу СНІДу, які не тільки згубно впливають на здоров'я і моральний стан людей, завдають значних матеріальних збитків суспільству, а й штовхають індивідів на вчинення злочинів; - попередження злочинів серед неповнолітніх, у першу чергу таких, як крадіжки, грабежі, розбої, зґвалтування, убивства, хуліганство, угони транспортних засобів. Неповнолітні злочинці дають максимальний, порівняно з іншими категоріями засуджених, відсоток рецидиву, формуючи тим самим тенденцію до його зростання на багато років уперед; - боротьба з рецидивною злочинністю. МВС України неодноразово зазначало, що незважаючи на заходи, які вживаються, проблема подолання рецидивної злочинності залишається гострою. Рецидивістами вчиняється чимало тяжких злочинів. За останнє десятиріччя на 95 % збільшилася кількість злочинів, вчинених особливо небезпечними рецидивістами; - попередження злочинів у сфері економічних відносин. Криза виробництва, інфляція, недосконале податкове законодавство, безробіття є тими чинниками, які породжують тіньову економіку та мафіозні структури. Цей вид злочинності становить пряму загрозу національній безпеці; - запобігання злочинам у сфері сімейно-побутових стосунків та тим, що скоюються у парках, на вулицях й інших громадських місцях, особливо у вечірній і нічний час; - попередження необережних, зокрема транспортних, злочинів та злочинів проти довкілля, які завдають суспільству значних збитків.

7. Головними підставами класифікації є суб'єкти та об'єкти профілактики, її завдання, форми і методи, ступінь правового регулювання попереджувальної діяльності.

8. Заходи індивідуальної профілактики завжди спрямовані на конкретного члена суспільства чи певну групу осіб, тобто включають у себе відповідну роботу з людьми.

9. До заходів індивідуальної профілактики злочинів висуваються певні вимоги: вони мають бути обґрунтованими, позбавленими будь-яких проявів формалізму, послідовними і безперервними, побудованими на прогнозуванні поведінки особи, щодо якої здійснюються профілактичні заходи, з урахуванням її індивідуальних особливостей.

10. Заходи індивідуальної профілактики залежно від завдань, на вирішення яких вони спрямовані, можна поділити на три групи: інформаційні; заходи впливу; заходи контролю.

Дата добавления: 2014-01-06