Основоположні розділи класичної риторики

Інвенція (лат. inventio — винахід, вигадка) — це перший розділ класичної риторики, в якому розробляється етап задуму, намірів, ідей, формулювання гіпотези майбутнього виступу.

На цьому етапі промовець має систематизувати власні знання про реальні пред­мети, явища чи абстракції в обраній галузі, що стануть предметом промови, потім зіставити їх зі знаннями про інші і визначитись, який предмет і в якому обсязі промовець може представити у про­мові. Основне в інвенції — вдало, доречно вибраний предмет роз­мови і намір його представити та розкрити так, щоб досягти здійснення задуму.

Диспозиція (лат. dispositio, від dispono — розташовую, розмі­щую) — це другий розділ риторики, в якому формулюються основні поняття про предмет виступу і визначаються правила оперування поняттями, тобто формуються аналогічні процедури.

Основне при­значення гарної диспозиції, тобто на етапі побудови промови, — запропонувати цілий набір положень і втакій послідовності, щоб вони не суперечили одне одному, а конкретно переміщувалися з однієї частини в іншу аж до закономірного висновку. Диспозиція пропонує також логічні операції, якими знімається суперечливість визначень.

Елокуція (лат. eloguor — висловлююсь, викладаю) — третій розділ класичної риторики, в якому розкриваються закони мовно­го вираження предмета спілкування. Основний зміст елокуції з кла­сичної риторики перейшов у сучасну стилістику (вчення про стилі і вчення про тропи та фігури).

Розробки першого і другого етапів — інвенції і диспозиції — в елокуції набувають мовного фігурального вираження і в резуль­таті — додаткових змістових, оцінних, емоційних, вольових ефектів. Якщо перший і другий етапи підготовки промови підпо­рядковані суворій логіці операцій, то на третьому етапі — елоку­ції — зміст промови входить у зону паралогіки, яка допускає вико­ристання слів і виразів у переносному (фігуральному) значенні Такі порушення, зміщення логіки (паралогіка) створюють нові смисли і часом викликають ефекти неймовірної сили. Це зона ви­користання мовних засобів, що здатні трансформувати основні зна­чення слова у переносні (тропи), і мовних засобів, які здатні тран­сформувати значення синтаксичних структур та елементів думки (фігури). На етапі елокуції розвинулося вчення про стилі. Тому цей розділ риторики називають найкрасивішим і найефективнішим. Саме він приводить мовця до мети.

Елоквенція — підрозділ елокуції — найбільшого розділу рито­рики, в якому досліджуються фігури слова (тропи) і фігури думки (риторичні фігури). Отже, цю частину можна назвати серцеви­ною красномовства. Іноді її просто називають красномовністю. В класичній давньогрецькій риториці від часів Горгія, римській часів Цицерона, традиційній ренесансній, просвітницькій, бароковій і особливо в шкільній риториці за тропами й фігурами закріплюва­лася прикрашальна функція. Це усолоджувало промови, але часто прикривало примітивний зміст, і цим викликало у XIX—XX ст. іронічні напади на риторику як пусту красиву забавку.

Нині утверджується погляд на тропи і фігури як на творчі еле­менти мови, що відбивають специфіку творчого мислення, худож­нього бачення предмета мовлення, а не пусті прикраси. На підтвердження такої думки можна навести приклади наявності тропів і фігур у певних стилях, їх жанрах і конкретних типах текстів та сферах звучання живої мови, де немає й натяку на прикрашан­ня. Наприклад, метафори й епітети в науковому та офіційно-діло­вому стилях: воронована криця, вушко голки, вушко ресори, носик чайника, ніжка стола, заява пішла тощо.

Меморія (лат. memoria — пам'ять, згадка) — це наступний розділ риторики, призначення якого — допомогти оратору запам'я­тати зміст промови так, щоб не розгубити не тільки фактичну інфор­мацію, а й образність, цікаві деталі. Його можна назвати тренуванням пам'яті.

Змістом цього розділу є мнемотехніка — система «сек­ретів», прийомів запам'ятовування матеріалу, швидкого відтворен­ня, розвитку оперативної пам'яті, вміння користуватися набором енциклопедичних знань з обраної галузі і суміжних, якими володіє промовець.

Акція (лат. actio — дія, дозвіл) — п'ятий розділ класичної рито­рики, призначення якого полягало в тому, щоб підготувати орато­ра зовнішньо і внутрішньо до виступу. Це найважливіший і найвід­повідальніший етап риторичної діяльності оратора, бо на ньому під час виголошення промови за короткий час має реалізуватися вся тривала попередня підготовча робота і привести до очікуваної мети. Тут великого значення набуває самоконтроль оратора і його вміння «на ходу» коригувати свої дії, не чекаючи остаточного про­валу промови, мобілізувати свої сили, активізувати увагу слухачів, достойно завершити акцію.

Оратор має зовнішньо добре виглядати, справляти приємне вра­ження не тільки змістом промови, а й дикцією, силою звучання го­лосу, тоном, вмінням тримати паузу, мімікою, жестами, кінесикою.

Після виступу, виголошення промови настає етап релаксації (від лат. relaxatio — зменшення, ослаблення), тобто спадає фізичне й інтелектуально-психологічне напруження. Гарний оратор обов'яз­ково використає цей стан, щоб «по свіжих слідах» ще раз пережити виступ, проаналізувати його, виділивши вдалі й невдалі місця, знайти їм пояснення, зробити собі застереження на майбутнє, чого не слід казати.

Риторика розглядається як наука про закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, тобто про закони, які визначають ефективність цієї діяльності.

Риторика в нашому розумінні є наукою (не мистецтвом) і тому, гадаємо, риторику не слід ототожнювати з ораторським мистецтвом. Якщо риторики людину можна навчити, то ораторським мистецтвом може оволодіти той, у кого є схильність до цього виду творчості. На відміну від ораторського мистецтва, риторика є основою, базою, необхідною передумовою для розвитку ораторських здібностей.

Риторика - це найоптимальніший шлях особистішого розвитку людини взагалі і фахівця зокрема.

Основні закони риторики, їх сутність

Перший закон (концептуальний) формує і розвиває уміння всебічно аналізувати предмет дослідження та вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).

Другий закон (закон моделювання слухацької аудиторії) відіграє роль у формуванні й розвитку уміння вивчати в системі три групи ознак, які визначають "портрет" будь-якої слухацької аудиторії: соціально-демографічні, соціально-психологічні, індивідуально-особистісні.

Третій закон (стратегічний) формує і розвиває вміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії: визначення цільової установки діяльності (навіщо?), виявлення й розв'язання суперечностей у досліджуваних проблемах, формулювання тези (головної думки, власної позиції).

Четвертий закон (тактичний) формує і розвиває вміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовника (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.

П'ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває вміння володіти мовленням (одягти свою думку в дієву словесну форму).

Система п'ятьох умінь, кожне з яких виробляється шляхом опанування людиною відповідним законом риторики, і становить зміст того поняття, яке ми вище назвали "організацією мисленнєво-мовленнєвої діяльності".

Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває вміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт зі слухацькою аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває вміння рефлексувати (виявляти й аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити конструктивні висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) і об'єктивно оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також як навчитися враховувати цінний досвід іншого.

Два останніх закони є складниками такого поняття, як "власне управлінський аспект мисленнєво-мовленнєвої діяльності". (за Г.Сагач).

Змістовий план риторики, виражений у риторичній формулі, як цілісна система семи взаємообумовлених законів риторики, розташованих у строгій логічній послідовності

Р=(К + А + С + Т + М) + (ЕК + СА)
організаційний аспект мисленнєво-мовленнєвої діяльності		власне управлінський аспект мисленнєво-мовленнєвої діяльності

Позначено: Р – риторика, К – концептуальний закон,

А – закон моделювання слухацької аудиторії,

С – стратегічний закон, Т – тактичний закон,

М – мовленнєвий закон, ЕК – закон ефективної комунікації,

СА – системно-аналітичний закон.

Дата добавления: 2014-01-07