Законодавство проти насильства в сім’ї в Австрії

Блок 5

В Європейському Союзі (ЄС) визначення державної політики із попередження насильства в сім’ї відтепер не обмежується національним законодавством, оскільки велика кількість документів вже прийнята на міжнародному рівні.

Блок 5 містить ще один приклад того, як видаються та функціонують судові заборони в Австрії відповідно до Законодавства проти насильства в сім’ї.

Австрія має ширшу систему заборонних наказів та тимчасових судових заборон, які видаються Судом у сімейних справах. Більше того, поліція відповідальна за приведення в дію цих наказів незалежно від інтересів жертви з цього приводу, що забезпечує обов’язковість застосування заборонних наказів та тимчасових судових заборон. Зрештою, з 2004 р. Австрія вже встигла вдосконалити Законодавство проти насильства в сім’ї порівняно з його початковою редакцією, запровадивши інструменти заборонних наказів та тимчасових судових заборон.

Захист від насильства в сім’ї не забезпечується одним законом. Натомість відповідні положення містяться у Цивільному кодексі, Кодексі із правозастосування та Акті про поліцію з охорони суспільного порядку.

Законодавство забезпечує жертві право на захист від особи, яка вчинила насильство в сім’ї, у середовищі, де він/вона живе, та її/його соціальному середовищі, надаючи поліції право вимагати від кривдника виселення і застосовувати до нього/неї заборонні накази. Термін дії заборонних наказів може бути подовжений, якщо особа, яка наражається на небезпеку, подасть до Суду у сімейних справах клопотання про надання тимчасової судової заборони.

Ключовими характерними рисами Акта є такі:

• Якщо кривдник погрожує або наносить ушкодження особі, яка спільно проживає з ним, поліція має висилити його/її з місця спільного проживання та усунути з безпосереднього оточення, а також заборонити повторно з’являтися там – навіть якщо він/вона є власником будинку чи квартири.

Такий наказ повинен надаватися, якщо має місце небезпечне посягання на життя жертви та/або загроза життю або здоров’ю є неминучою.

Жертва не може вплинути на процес винесення заборонного наказу.

• Заборонний наказ діє упродовж 10 діб, а його дотримання контролюється поліцією протягом перших трьох діб. Особа, яка вчинила насильство в сім’ї, повинна здати свої ключі поліції; якщо він/вона хоче забрати свої речі, він/вона має повідомити про це жертву. Якщо виявиться, що кривдник перебуває вдома під час дії заборонного наказу, він/вона штрафується за правопорушення адміністративно-кримінального зако-нодавства і може навіть бути заарештованим, якщо він/вона відмовиться покинути приміщення (якщо жертва дозволить кривднику повернутися додому, він/вона також може отримати штраф).

Після винесення заборонного наказу жертва може упродовж десяти діб звернутися з проханням про надання тимчасової судової заборони до Суду у сімейних справах. Якщо таке прохання буде подано, заборонний наказ автоматично подовжується на термін до 20 діб.

Тимчасова судова заборона може надаватися колишньому близькому родичу після фізичної наруги чи погроз або ж у випадку психологічного терору, якщо це значною мірою погіршує душевне здоров’я жертви та в усіх випадках, коли ці нападки роблять життя з особою, яка чинить насильство, нестерпним.

Тимчасова заборона залишається у силі максимум протягом трьох місяців, і лише у випадку подання жертвою заяви про розлучення (та в окремих спеціальних випадках) термін її може бути подовжений до моменту розлучення.

Особі, яка вчинила насильство, може бути заборонено не лише повертатися додому, а й перебувати у безпосередній близькості та перебувати у певних визначених місцях (наприклад, дорога жертви до місця роботи, саме місце роботи, школа, де навчаються діти). Також особі, яка вчинила насильство в сім’ї, може бути заборонено контакт [із жертвою] у будь-якій формі.

Якщо особа, яка вчинила насильство в сім’ї, порушує заборону контакту у будь-якій формі або заборону на перебування у відповідних зонах, жертва може подати клопотання про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Однією з ключових рис законодавства є те, що у випадку насильства поліція має реагувати, незважаючи на інтереси жертви. І лише на другому етапі, який стосується тимчасової судової заборони, рішення приймає жертва.

Дата добавления: 2014-01-07