Методи оцінки рівня якості

При оцінці рівня якості продукції відбувається по­рівняння показників якості самої продукції з відповідною сукупністю показників якості базового зразка. Вибір ба­зового зразка є однією з основних операцій оцінки тех­нічного рівня та якості продукції. Базовим називається зразок з реально досягнутою сукупністю значень показ­ників якості продукції, що прийняті для порівняння. Від вибору базового зразка значною мірою залежить резуль­тат оцінки рівня якості продукції.

У якості базових зразків можуть використовувати­ся:

на стадії розробки: продукція, що відповідає перс­пективним вимогам (перспективний зразок), і продукція, що планується до випуску (показники якості закладені в технічному завданні, технічному чи робочому проекті);

на стадії виготовлення: продукція, що випускаєть­ся в країні, показники якості якої на момент оцінки від­повідають найбільш високим вимогам; міжнародні стан­дарти; державні стандарти, національні стандарти інших країн, що регламентують оптимальні значення показни­ків якості.

Для оцінки рівня якості застосовують диференційний,комплексний та змішаний методи.

Диференційний метод оцінки рівня якості проду­кції здійснюється порівнянням показників якості оціню­ваного виду продукції з відповідними базовими показни­ками. Розрахунки проводять згідно з наступними форму­лами:

Pi

Piб

або

Piб

Pi

Де Pi – значення і-го показника,прийнятого в якості оцінюваної продукції;

Piб – значення і-го показника, прийнятого в якості базового;

qi – відносний показник якості.

За цим методом розраховують відносні показники якості продукції.

У результаті оцінки рівня якості продукції диференційним методом можуть бути отримані наступні результати:

рівень якості продукції, що оцінюється, що оцінюється вище або дорівнює нулю відносно базового зразка, якщо всі значення відносних показ­ників більші за одиниці;

рівень якості продукції, що оцінюється нижче рівня базового зразка якщо всі значення відносних показників менші за одиницю.

У тих випадках, коли частина значень відносних показників більша або дорівнює одиниці, а частина - менша за одиницю, необхідно застосовувати комплексний або змішаний метод оцінки рівня якості продукції.

Комплексний метод оцінки рівня якості продук­ції базується на застосуванні узагальненого показника якості продукції, що являє собою функцію від одиничних показників якості продукції. Узагальнений показник якості продукції може бути виражений через головний показник якості, що відображає основне призначення продукції, інтегральний і середньозважений показники якості продукції.

Головний показник використовують у тих випад­ках, коли встановлено залежність значення цього показ­ника від значення вихідних показників, що характеризу­ють технічний рівень даної продукції.

Інтегральний показник застосовують, якщо встано­влені корисна дія та сумарні витрати при виготовленні та експлуатації виробу.

Середньозважений показник застосовують в тому випадку, коли неможливо визначити якийсь з попередніх показників. Його розраховують за формулюю:

п

Q = ∑ mi ∙ qi,

і=1

де qi - відносний показник якості, який розрахову­ють за попередніми формулами;

mi - параметр вагомості i-го показника;

n- число показників, що складають середньозва­жений показник якості продукції.

Змішаний метод оцінки рівня якості продукції характеризується спільним застосуванням одиничних і комплексних показників. Його застосовують, якщо сукуп­ність одиничних показників є достатньо широкою і не­можливо використати диференційний метод, а також, ко­ли комплексний показник якості в комплексному методі недостатньо повно враховує всі найсуттєвіші властивості продукції. Використання змішаного методу полягає в то­му, що частину одиничних показників об'єднують у гру­пи і для кожної з них розраховують комплексний показ­ник. На основі отриманих результатів (використовуючи диференційний метод) розраховують рівень якості про­дукції."

Показники якості, отримані вищенаведеними мето­дами, залежно від властивостей, які вони характеризу­ють, поділяють згідно з прийнятою градацією і номенкла­турою, що дає змогу оперувати їх числовими значеннями, визначати закони їх розподілу, а в кінцевому - оцінити вплив того чи іншого показника на сумарну якіс­ну оцінку продукції. Номенклатура показників якості по­винна бути, з одного боку, достатньо широкою, щоб дати характеристику якості продукції, а з іншого число цих показників не повинно бути занадто великим, тому що похибки при оцінюванні окремих показників сумуються в комплексному показнику і при використанні великої кількості показників сумарна похибка узагальненого по­казника може повністю змінити загальну картину.

Найбільшого поширення отримала номенклатура, розроблена таким чином, що стало можливим оцінювати рівень якості продукції з 10-ти видів технічних показни­ків. Визначається рівень якості продукції за такими показниками: призначення, надійності, технологічності, стандартизації й уніфікації, ергономічності, естетичності патентно-правового захисту, транспортабельності, екологічності, безпечності.

Показники призначення характеризують корис­ний ефект від використання продукції за призначенням й обумовлюють галу її застосування. Для продукції ви­робничого споживання основним показником призначення може бути показник продуктивності, що показує обсяг виготовлених виробів за допомогою продукції, що оцінює­ться. Для характеристики корисного ефекту від спожи­вання конкретної продукції в побутовому секторі, крім показника продуктивності, застосовують й інші показни­ки (наприклад, показник прання та втрати міцності біли­зни для пральних машин, ступінь розрідження у пило­сосів тощо).

Показники надійності характеризують безвід­мовність, збереженість, ремонтопридатність, а також дов­говічність виробів.

Показники технологічності характеризують ефективність конструктивно-технічних рішень для за­безпечення високо: продуктивності праці при виготовлен­ні й ремонті продукції. Для споживачів важливою є тех­нологічність, оскільки вона впливає на величину витрат виробників продукції і відповідно, на ціну продукції, під­вищення технологічності знижує ціну виробу.

Показники стандартизації й уніфікації харак­теризують ступінь використання у виробництві стандар­тизованих виробів і рівень уніфікації складових частин виробу. Велике значення цього показника полягає в тому, що він означає зменшення витрат споживача на при­дбання й експлуатацію виробу.

Ергономічні показники виробу характеризують антропометричні, фізіологічні та психологічні властивості в системі "людина - виріб - середовище ".

Естетичні показники характеризують такі влас­тивості продукції, як: виразність, оригінальність, гармо­нійність, цілісність, відповідність середовищу й стилю, досконалість зовнішнього вигляду. Нерідко естетичні вла­стивості товарів народного споживання відіграють самостійну роль, що й повинно враховуватися при оцінці якості.

Показники патентно-правового захисту ха­рактеризують ступінь захисту виробів у країні та за кор­доном, а також їх патентну чистоту. Ці показники най­більш важливі при вирішенні питань, пов'язаних із зов­нішньою торгівлею.

Транспортабельність визначається такими по­казниками, як середня трудомісткість або тривалість під­готовки продукції до транспортування чи розвантаження, а також коефіцієнт використання обсягу засобів транс­портування. Екологічні показники характеризують вміст шкідливих домішок, що викидаються в оточуюче середо­вище, ймовірність викидів в оточуюче середовище шкід­ливих частинок, газів, випромінювань при зберіганні, транспортуванні, експлуатації або споживанні продукції.

Показники безпеки виражають імовірність безвід­мовної роботи, час спрацьовування захисних пристроїв, електричну міцність ізоляції струмопровідних частин ви­робу, з якими можливий контакт людини.

Залежно від мети оцінки всі вищенаведені групи показників відіграють різну роль при визначенні рівня якості. У деяких випадках можуть враховуватися всі, у інших - лише деякі з показників. Проте в усіх випадках для отримання цілісної характеристики якості виробу його слід характеризовувати не лише технічними, а й техніко-економічними та економічними показниками. Економічна характеристика може бути отримана за до­помогою показників, що визначають величину витрат на виготовлення й експлуатацію оцінюваного виробу. Еко­номічними показниками можуть бути собівартість оди­ниці продукції (роботи), загальна собівартість виробу або величина сумарних витрат на виготовлення (придбання-експлуатацію виробу за весь термін його роботи.

Дата добавления: 2014-01-07