Проблеми сталого розвитку

Тут використається не зовсім офіційне визначення сталого розвитку, вперше представлене в 1987р. у звіті Брундтланд, "Наше загальне майбутнє" як базис для дискусії: "Розвиток, що задовольняє потреби сьогодення, не погіршуючи потреби майбутніх поколінь". Деякі вчені описують сталий розвиток як інтегральну концепцію, що безпосередньо стосується прав людини і відповідає соціальним, економічним й екологічним цілям. Хоча така концепція представляється як мінімум неоднозначною, вона була включена в такій формі в законодавство (і у тверде, і у м'яке законодавство) на міжнародному, регіональному, національному й місцевому рівнях. Також сталий розвиток визначається в термінах просування інтеграції трьох компонентів: економічного розвитку, соціального розвитку й екологічного захисту як незалежних і взаємно посилюючих компонент. Сама головна мета сталого розвитку - захищати й управляти природно-ресурсною базою економічного й соціального розвитку. Важливість екологічної компоненти іноді визначається в термінах природного або натурального капіталу, обумовленого як природними ресурсами, так і живими екосистемами. Найважливіші частини природного капіталу, так звані экосистемні сервіси, - атмосфера, ліси й океани, що функціонують як поглиначі забруднень суспільства, здобувають усе більше й більше уваги останнім часом. Це пов'язане з їхньою здатністю до абсорбации результатів людської діяльності, і ця здатність з роками виснажується, тобто перевищує можливості екосистеми, тому що людство не цінує цих "послуг".

В 1992 році, у ході конференції ООН по Природі й розвитку (UNCED), першої глобальної конференції, на якій обговорювалася концепція сталого розвитку, - міжнародне співтовариство погодило таку концепцію, назвавши її Декларація Ріо про природу й розвиток.

Декларація Ріо встановлює основні принципи, що необхідні для досягнення сталого розвитку: сутнісні принципи й підходи, а також процедурні елементи щодо оцінки впливу людської діяльності на природу (envіronmental іmpact assessments, EіAs) і оцінки суспільної участі у процесі прийняття екологічно спрямованих рішень.

Єдиний спосіб досягти успіху в економічному й соціальному розвитку - зв'язати їх з екологічним захистом. Цей принцип, що часто називається принципом інтеграції, сформульовано у Принципі Ріо 4: "Щоб досягти сталого розвитку, захист природного середовища –екологія, повинен стати невід'ємною частиною процесу розвитку й не може розглядатися окремо від нього". Проте, незважаючи на зобов'язання міжнародного співтовариства адаптувати й пристосувати національні стратегії для сталого розвитку, немає переконливих доказів поширення сталого розвитку у світі. Світові екосистеми – підґрунтя економічного розвитку й те, на чому в цілому базується життя - погіршуються, а бідність (незважаючи на значне її зменшення в деяких окремих регіонах миру, наприклад, у Китаї), усе ще залишається серйозною світовою проблемою. Центральною ідеєю сталого розвитку є те, що "екологічна деградація підриває й обмежує економічний розвиток, соціальне процвітання й безпеку". Проте, захист і поліпшення якості екології повинні відбувається в тісному зв'язку з економічним розвитком, що може привести до збільшення росту в сполученні із соціальним розвитком, миром і безпекою. Враховуючи, що ФСД управляють величезною кількістю активів (на суму близько 2,5 трлн дол США сьогодні) дуже важливо, щоб країни, у яких функціонують ФСД, усвідомлювали ту роль і вплив, що вони здійснюють у контексті сталого економічного зростання. Таким чином, необхідно залучати їх до реалізації принципів сталого розвитку через процеси і процедури прийняття своїх інвестиційних рішень.

Сталий розвиток, у додаток до просування й захисту екології та інтеграції її з економічним розвитком, також вирішує питання сьогодення і майбутніх поколінь – «межпоколенческое равенство» (іntergeneratіonal equіty)- і потреби найбільш бідних у світі – «сквозьпоколенческое равенство» (іntra-generatіonal equіty). Третій принцип Декларації Ріо наголошує, що "право на розвиток повинне бути реалізоване так, щоб зберегти справедливість у потребах розвитку й екології дійсних і майбутніх поколінь». На практиці найчастіше дуже складно фокусувати увагу на майбутніх поколіннях, коли в багатьох країнах, що розвиваються, люди усе ще існують менш ніж на 1 долар у день. Отже, міжнародне співтовариство повинне проявити ініціативу й допомогти цим народам у фінансуванні та технологічному забезпеченні просування до сталого розвитку.

Декларація Ріо проголошує кооперацію як ключ до вирішення проблеми бідності в 5 Принципі, аргументує особливі потреби країн, що розвиваються, в 6 Принципі, та декларує принцип загальної, але диференційованої відповідальності в 7 Принципі.

Якщо ФСД будуть інвестувати в країни, що розвиваються, такі інвестиції будуть у відповідь збільшувати потенціал росту самих країн, однак у тім лише випадку, якщо інвестування буде здійснюватися на принципах сталого розвитку. Це те, що GPFG і планує робити відповідно до нової екологічної програми (про яку йтиметься нижче). Фінансові ринки й процес прийняття інвестиційних рішень припускають короткостроковий обрій віддачі таких інвестицій, найчастіше конфликтуючи із завданням сталого розвитку. У свою чергу, ФСД мають довгострокові цілі інвестування, і в цьому контексті набагато краще підходять для інвестування процесу переходу до сталого розвитку, і отже, для вигоди майбутніх поколінь.

Дата добавления: 2014-01-07