Висновок

Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законо­давством юридичні наслідки за цивільне правопорушення, яке виявляєть­ся у позбавленні правопорушника певних суб'єктивних цивільних прав або покладанні на нього обов'язків майнового характеру.

Мета цивільно-правової відповідальності - це відновлення порушених майнових та особистих немайнових суб'єктивних прав особи. Умови виникнення цивільно-правової відповідальності:

у разі порушення зобов'язань, які за законом виникають з цивільних право­відносин;

• у разі невиконання або неналежного виконання договірних обов'язків, перед­бачених цивільним законодавством;

• у разі заподіяння майнової шкоди або шкоди особистим майновим правам іншої особи.

Крім загальних ознак, які характерні для всіх видів юридичної відповідаль­ності, цивільно-правова відповідальність має лише властиві їй юридичні ознаки або особливості.

Особливості цивільно-правової відповідальності:

має переважно майновий характер, а також має можливість компенсації за моральну шкоду;

• взаємозалежність розміру відповідальності від розміру заподіяної шкоди;

• виходячи з юридичної рівноправності сторін - однакова відповідальність за однакові правопорушення;

• майнові санкції стягуються, як правило, на користь потерпілої сторони від пра­вопорушника, а в окремих випадках і на користь держави.

Цивільно-правова відповідальність поділяється на різновиди. Так залежно від своїх випадках в грошовій або в іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування спричиненої майнової шкоди.

До особливостей цивільно-правової відповідальності особи (військовослуж­бовця) слід відносити широке застосування до правопорушників цивільно-право­вих санкцій.

Види цивільно-правових санкцій:

• компенсаційні;

• конфіскаційні;

• стимулюючі (штрафні);

• відмова в захисті права.

Компенсаційні санкції виконують роль відновлення майнового становища потерпі­лої особи, відшкодування їй шкоди, збитків. Під шкодою слід розуміти будь-яке позбавлення особистого або майнового блага суб'єкта.

Під шкодою розуміють:

а) витрати, понесені потерпілим у результаті правопорушення;

б) втрата або пошкодження майна;

в) не отримані доходи, які мав би потерпілий за нормальних умов (упущена
вигода).

Поняття "збитки" охоплює реальну шкоду за винятком упущеної вигоди.

Конфіскаційні санкції - це безоплатне вилучення державою майна як санкція за правопорушення. Так, Цивільний кодекс Української РСР передбачає стягнення в доход держави всього, що виконано за угодою, здійсненою з метою завідомо противної Інтересам держави та суспільства.

Стимулюючі (штрафні) санкції стягуються на користь потерпілої сторони і можуть бути встановлені як законом, так і за згодою сторін. Виступають у вигляді неус­тойки (штрафу, пені) і по суті виконують функції пробудження контрагента до сумлінного виконання обов'язків.

Відмова в захисті права являє собою санкцію особливого роду, яка застосовується у випадках зловживань особою влади. Зловживання може бути визначено як використання права для досягнення недозволеної законом мети, застосування недозволених засобів реалізації свого права або захисту.

Відповідальність за загальним правилом, а також за цивільним правом, настає за правопорушення, тобто дію або бездіяльність, що порушує вимоги закону або договору.

Для того, щоб кваліфікувати діяння як правопорушення, необхідно встановити сукупність загальних (типових) умов, які, як правило, присутні у будь-якому пра­вопорушенні, а також спеціальні умови, які властиві окремим видам цивільних правопорушень.

Цивільне право виходить з принципу презумпції вини правопорушника. Це озна­чає, що потерпілий не зобов'язаний доказувати вину правопорушника, оскільки так вона припускається законом, навпаки, сам правопорушник для того, щоб уникнути відповідальності повинен довести відсутність своєї вини, а інакше не­минуче настає відповідальність Його перед потерпілим (кредитором),

Закон припускає випадки відповідальності і незалежно від вини правопоруш­ника, коли шкода або збитки виникають у результаті випадкових обставин або під впливом неприборканої сили. Так, незалежно від вини за заподіяну шкоду несе відповідальність власник джерела підвищеної небезпеки, який усувається від відпо­відальності лише при наявності умислу потерпілого або непереборної сили. Ци­вільне законодавство виходить з того, що особа, яка вчинила шкоду, повинна по­вернути її в повному обсязі, тобто виходить з принципу повноти цивільно-правової відповідальності. Однак, в ряді випадків законом або договором може бути перед­бачено підвищення або зменшення розміру відповідальності.

Громадяни (військовослужбовці) також відповідають за борги своїм майном, за винятком того переліку майна, на яке за законом не може бути спрямоване стягнення.

Цивільним законодавством передбачені також випадки звільнення від цивіль­но-правової відповідальності. За загальним правилом особа (військовослужбо­вець) не буде відповідальною, якщо в її поведінці немає хоча б однієї ознаки (умо­ви) цивільного правопорушення, а саме:

- протиправності;
- шкоди (збитків);

- причинного зв'язку;

- вини.

Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є:

- непереборна сила;

- випадок (казус).

Особливості юридичної відповідальності військовослужбовців обумовлені специфічним характером військової служби і військових правовідносин і встановлені Законом “Про кримінальну відповідальність за державні, загальнокримінальні та військові злочини”, Військовою присягою, Військовими статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Заключна частина

10 хв.

Викладач підводить підсумок проведеного лекційного заняття, відмічає позитивні моменти і недоліки, оцінює загальний рівень активності аудиторії і дає загальну оцінку заняття, ставить завдання на самостійне доопрацювання слухачам навчального матеріалу. Оголошує тему і вид наступного заняття.

Обговорено та затверджено

на засіданні кафедри

від „____”_____________20 ___ р.

Протокол № _____

Старший викладач кафедри загальновійськових та правових дисциплін

підполковник Л.в. зіняк

Дата добавления: 2014-01-07