Практика застосування медіації.

Офіційне закріплення на міжнародному рівні інституту медіації стало можливим відносно нещодавно. Батьківщиною медіації вважають США, а саме Гарвардську школу, яка в 70-80-х рр. XX ст. активно вивчала це явище. Паралельно освоєння медіації відбувалося в Англії і Австралії. Враховуючи цю обставину, можна зробити висновок, що батьківщиною медіації стали країни англосаксонської правової системи.

Цьому можна знайти логічне пояснення. Значна кількість судових справ і тривалий їх розгляд призвели до необхідності розвантажити діяльність судів. Крім того, у цих країнах суд займає дуже активну позицію і його повноваження є досить широкими, тому стало можливим

уведення медіації як АБИ.

Країни романо-германської правової системи почали впроваджувати медіацію у свої правові системи починаючи приблизно з 80-х рр. XX ст. Як приклад, наведемо досвід використання медіації в зарубіжних країнах. Так, Велика Британія реформувала в 1999 р. норми цивільного процесу СІУІІ Ргосесшге Кдііез. У Великій Британії судові органи сприяють розвитку медіації таким чином: якщо сторона у процесі відмовляється від запропонованої судом процедури медіації, вона повинна понести всі судові витрати, навіть якщо виграла справу. У Німеччині медіація є складовою частиною німецької системи правосуддя. Медіатори працюють при судах, значно знижуючи кількість потенційних судових справ. Офіційна сфера застосування медіації

в німецьких судах поширюється на сімейні, адміністративні та інші справи, які розглядаються в судах загальної юрисдикції та в інших судах. З 2004 р. судова медіація успішно розвивається у формі модельних проектів, що реалізовуються під контролем німецьких органів юстиції в судах ряду земель країни. У більшості німецьких шкіл права постійно викладається курс медіації.

Офіційно закріплено професію медіатора в Австрії. Більше того, Австрія - єдина країна, в якій у 2004 р. набув чинності Федеральний закон ≪Про медіацію в цивільних справах≫. Розрізняють обов'язковість угоди медіації, яка була досягнута в рамках ≪судової≫ медіації (коли розгляд справи був припинений і призначена медіація) і досудової медіації. Так, у першому випадку угода визнається судом, а у другому — ні.

У Польщі медіатори, щоб отримати справи, повинні зареєструватися в суді та мати відповідну кваліфікацію. Оплата праці медіаторів здійснюється з державного бюджету.

У Чехії Служба апробації та медіації є державною організацією та підпорядкована Міністерству юстиції. Ця служба має свою виконавчу вертикаль, завдяки чому її послуги доступні в усіх регіонах країни. Медіацією може займатися кожен, хто має спеціальну підготовку в галузі

права чи соціальних наук та пройшов спеціальний тренінг. У Франції послуги медіації надають громадські організації, а медіатори мають бути акредитовані прокурором, після чого можуть підписати контракт з Міністерством юстиції Франції щодо надання послуг медіації. Вони є безкоштовними для учасників процесу і оплачуються з державного бюджету.

У Китаї, Угорщині, Кореї передбачена можливість державного примусу до виконання угоди, досягнутої в рамках медіації, а також державний нагляд за її законністю. Це стосується тих угод, які були затверджені в порядку, характерному для вирішення спорів у третейському

суді.

В Японії особливість застосування медіації обумовлена специфікою японців щодо ставлення до державного правосуддя: існує негативне ставлення японців до державного способу вирішення суперечок, тому пріоритет віддається АБИ. На Третьому саміті Ради Європи (Варшава, травень 2005 р.) глави держав і урядів прийняли рішення щодо більш поширеного використання

потенціалу Ради Європи у виробленні стандартів і сприянні виконанню та подальшій розробці правових договорів Організації та механізмів співробітництва у сфері права. Було також ухвалене рішення допомагати державам-учасницям у справедливому і швидкому відправленні

правосуддя та в розробці альтернативних методів розв'язання спорів. У світлі цих рішень Європейська комісія з питань ефективності правосуддя (СЕРБІ) включила до своїх пріоритетних завдань новий вид діяльності, покликаний уможливити ефективну імплементацію договорів РЄ та стандартів, які стосуються альтернативного розв'язання спорів.

Чинне українське законодавство вже заклало основи запровадження медіації, передбачивши можливість укладення мирової угоди у ст. 175 ЦПК, ст. 78 ГПК, які регламентують укладання між сторонами судового процесу мирової угоди з метою врегулювання спору на

основі взаємних поступок, законах ≪Про міжнародний комерційний арбітраж≫, ≪Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом≫ та навіть у Кримінальному та Кримінально-процесуальному кодексах, де передбачено примирення потерпілого та правопорушника у певних категоріях справ. Стаття 113 КАС передбачає

≪Примирення сторін під час підготовчого провадження≫. Однак цих норм бракує для повноцінного розвитку АБК, зокрема медіації. Саме тому Міністерство юстиції України розробило проект Закону ≪Про медіацію≫, який визначає основні засади проведення медіації, встановити вимоги до медіаторів, окреслити коло їхніх прав та обов'язків, визначити порядок оплати праці, соціального та пенсійного забезпечення, а також оподаткування доходів медіаторів. Передбачається, що запровадження інституту примирення у кримінальне, цивільне та господарське законодавство забезпечить більш ефективне вирішення питань відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Проект Закону дає визначення медіації (посередництва) як процедури, спрямованої на примирення сторін, а також досягнення згоди (прийнятного рішення) щодо спірних питань за допомогою медіатора (посередника). Примирна процедура повинна закінчуватися підписанням договору про примирення. Договір про примирення — це договір,

який укладається сторонами з метою врегулювання спірних питань на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору.

Наразі в Україні відбувається впровадження медіації в межах програми Ради Європи ≪Прозорість та ефективність судової системи≫. Чотири пілотні суди — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, Вінницький окружний адміністративний суд, Донецький апеляційний адміністративний суд, Івано-Франківський міський суд, які мали можливість продемонструвати застосування медіації на практиці, показали досить непогані результати. У межах програми за період з 5 липня 2010 р. по 15 листопада 2010 р. 83 справи були передані на

медіацію, у 50 справах медіація відбулася, у 36 справах медіація закінчилась успішно і у 33 справах укладено медіаційні угоди. Найяскравішим прикладом став Вінницький окружний адміністративний суд, де за досить невеликий проміжок часу (з 5 липня 2010 р. по 15 листопада 2010 р.) на медіацію було передано 28 справ, у 26 справах було проведено медіацію, з них 18 справ закінчились успішно. Учасниками процесу медіації у цих справах стали такі суб'єкти владних повноважень, як податкова адміністрація, управління внутрішніх справ, державні

адміністрації та ін.

Дата добавления: 2014-01-07