Міжнародна торгівля

Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку є рух товарів та послуг між країнами. Найбільш загальне визначення поняття " міжнародна торгівля" ототожнює її з сферою міжнародних товарно-грошових відносин, яка включає сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Стосовно однієї країни переважно використовується термін «зовнішня торгівля», стосовно торгівлі двох країн між собою - «міждержавна, взаємна, двохстороння торгівля». А стосовно до торгівлі всіх країн - «міжнародна чи світова торгівля».

Але в теорії і практиці також використовують і інші тлумачення поняття міжнародної торгівлі. Так, київська школа дотримується визначення, згідно якого "Міжнародна торгівля - сфера товарно-грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між продавцями і покупцями різних країн". Московська школа використовує два підходи. Так, під міжнародною торгівлею розуміють обмін товарами і послугами між різними країнами, який пов'язаний з інтернаціоналізацією господарського життя і інтенсифікацією міжнародного розподілу праці в умовах науково-технічного прогресу. Згідно іншої точки зору, міжнародна торгівля - це сукупний об'єм торгівлі всіх країн світу. Це вузьке і широке тлумачення поняття "міжнародна торгівля", кожному з яких властиві певні недоліки. Так, широке поняття міжнародної торгівлі:

· фактично об'єднує, і зовнішню, і внутрішню торгівлю всіх країн світу

· використовує широке тлумачення поняття "товар", згідно якого до товару відносять будь-яку матеріально-речову форму, яка реалізовується на ринку

· не враховує специфіки функціонування міжнародного і національного ринків, особливостей їх економічного механізму, системи ціноутворення і ведення конкурентної боротьби, регулювання процесів, які відбуваються на них.

Вузьке тлумачення:

· обмежує сферу міжнародної торгівлі лише товарами і послугами (коли загальновизнаним є те, що інформація і інтелектуальна власність, здатність до праці і, зрештою, гроші та капітал набувають товарної форми при здійсненні окремих видів зовнішньоторгових оборудок)

· не розрізняє поняття "обмін" і "торгівля" (міжнародні торгові операції включають експортно-імпортні та товарообмінні операції).

Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків товарів - експорту та імпорту та характеризується торговим сальдо і торговим оборотом.

Під експортом розуміють продаж товарів шляхом вивозу його за кордон. Під імпортом - покупку товарів шляхом його ввозу з-за кордону. Торгове сальдо - різниця вартісних об'ємів експорту та імпорту. Торговий оборот - сума вартісних об'ємів експорту та імпорту.

Експорт та імпорт це два основні поняття, які характеризують міжнародний рух товарів і використовуються для всебічного аналізу міжнародних торгових потоків. Торгове сальдо та торговий оборот, як похідні величини, мають більш аналітичне, практичне використання і застосовуються лише у певних випадках.

По прийнятим у світі стандартам ключовим елементом для визнання торгівлі міжнародною є факт перетину товарами митного кордону країни та фіксації цього у митній звітності. При цьому не має значення, чи міняє товар власника, чи ні. В теорії платіжного балансу навпаки - визначальним є зміна власника товару не залежно чи перетинав він митний кордон країни.

Міжнародна торгівля характеризується трьома основними показниками: товарооборот (загальний об'єм), товарна структура і географічна структура.

3. Міжнародні ва­лютні відносини як форма міжнародних економічних відносин являють собою систему відносин, пов’язаних з функціонуванням грошей як світових грошей. Саме валюти як грошові одиниці окремих країн виступають у ролі об’єктів даних відносин. Вони обслуговують зовнішню торгівлю і послуги, міграцію капіталу, надання позик і субсидій, науково-технічний обмін, туризм, державні і приватні грошові перекази.

Валютні відносини здійснюються на національному та міжнародному рівнях. На національному рівні вони охоплюють сферу національної валютної системи. Будучи частиною грошової системи країни, національна валютна система є формою організації валютних відносин країни, що визначається її валютним законодавством.

Національні валютні системи виникли історично першими, а їх особливості визначаються рівнем розвитку і специфіки економіки зовнішньоекономічних зв’язків конкретної країни.

З’єднуючою ланкою між національними валютними системами виступають валютний паритет і валютний курс. Валютний паритет — це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо, а валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Валютні паритети лежать в основі валютних курсів, але останні можуть не збігатися з паритетом. В умовах «золотого стандарту» валютні паритети визначались шляхом співвідношення золотого вмісту грошових одиниць, нині — на основі спеціаль­них прав запозичень (СПЗ).

До важливих характеристик валюти належать здатність валюти обмінюватись на інші валюти, або конвертованість. Конвертована валюта — це національна грошова одиниця, що має здатність вільно (через купівлю-продаж) обмінюватись на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей, тобто вільно використовуватись у міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.

Валютний ринок — це система соціально-економічних та організаційних відносин купівлі-продажу різних іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах. Валютні ринки служать механізмом, за допомогою якого здійснюються міжнародні розрахунки в міжнародній торгівлі, на світовому ринку послуг, у процесі міжнародного руху капіталів та інші, що передбачають обмінні операції з валютами різних країн. Їх функціону­вання та розвиток значною мірою залежить від стабілізації валют­ного механізму, що діє у світовій валютній системі, від національ­них і наднаціональних заходів, що здійснюються у валютній сфері.

Найбільші міжнародні валютні ринки діють у Лондоні, Нью-Йорку, Парижі, Франкфурті-на-Майні, Токіо, Гонконзі, Бахрейні, Сингапурі.

Міжнародна валютна система — це форма організації валютних відносин у межах світового господарства. Вона виникла наприкінці ХХ ст. в результаті еволюції світового ринку, юридично закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних економік.

Головною ланкою міжнародної валютної системи є світові гроші. Вони є логічним продовженням внутрішніх грошей, вищою формою їх функціонального застосування. Міжнародну валютну систему становлять два головних грошових блоки: резервні національні валюти (валюти найбільші розвинутих країн світу, зокрема: американський долар, німецька марка, японська єна, англійський фунт стерлінгів та ін.) і наднаціональні валюти (колективні валюти, наприклад ЄВРО). Головна функція міжнародної валютної системи — ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвитку міжнародної системи виробництва й поділу праці.

Платіжний баланс. Ключовим поняттям міжнародної економіки є платіжний баланс, який систематизує і дозволяє аналізувати взаємовідносини країни із зовнішнім світом. Практично лише на основі вивчення платіжного балансу уряд у змозі зрозуміти макроекономічні проблеми, що стоять перед ним, не тільки з точ­ки зору своїх суто національних інтересів, але і з точки зору чис­ленних зв’язків країни зі світовою економікою в цілому.

Платіжний баланс — це статистичний звіт, в якому в систематизованій формі наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

На максимально можливому рівні узагальнення платіжний баланс складається з двох частин: перша — потоки реальних ресурсів — експорту та імпорту товарів і послуг; друга — відповідні їм потоки фінансових ресурсів, що є оплатою за придбання або платежом за продаж реальних ресурсів. Зрештою в платіжному балансі відображується стан національної економіки та її місце у системі світогосподарських зв’язків. Така інформація необхідна для вибору та формування грошової, податкової та валютної політики уряду.

Дата добавления: 2014-01-07