Форми прояву Державного бюджету

Фінансові відносини, що складаються у держави з підприємствами, організаціями, населенням мають назву бюджетних.

Специфіка цих відносин полягає в тому, що вони:

1) виникають в розподільчому процесі, учасником якого є держава;

2) пов’язані з формуванням та використанням централізованого фонду грошових коштів, який призначено для задоволення загальнодержавних потреб.

Бюджетним відносинам притаманний об’єктивний характер. Це зумовлено тим, що в руках держави щорічно має концентруватись певна частка національного доходу, яка є необхідною для потреб поширеного відтворення в масштабах всього суспільства, задоволення соціально-культурних потреб громадян, вирішення інших загальнодержавних завдань.

Бюджетні відносини - це органічна частина економічної структури суспільства, їх функціонування об’єктивно визначено необхідністю матеріально-фінансової основи для здійснення державою її функцій.

Слід зазначити, що фінанси як сфера суспільних відносин і економічна категорія сформувалися значно раніше, ніж бюджетні відносини, які стали невід’ємною складовою фінансів, а на сьогодні набувають пріоритетного значення в ієрархії фінансової системи країни

Крім цього можна визначити особливості фінансових відносин у сфері бюджетного розподілу. До основних особливостей можна віднести:

1) особливості, пов’язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використаням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

2) особливості, пов’язані з перерозподілом національного доходу між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

3) особливості, пов’язані з конкретним історичним етапом формування суспільних відносин (рівень централізації фінансових ресурсів);

4) особливості, пов’язані пріоритетністю бюджетних відносин в системі фінансових відносин суспільства.

БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ

БЮДЖЕТ ЯК ЦЕНТРАЛЬНА ЛАНКА ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ

Прояв властивостей, що притаманні бюджету, використання його як інструменту розподілу та контролю є можливим лише за умов людської життєдіяльності, що і знаходить своє відображення в бюджетному механізмі, який є конкретним втіленням бюджетної політики.

Бюджетна політика – сукупність заходів держави з організації та виконання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного та соціального розвитку.

Саме Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період є підґрунтям для формування проекту закону про Державний бюджет України. Цей документ розробляє Міністерство фінансів України виходячи з прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку країни на наступний бюджетний період.

Проект Основних напрямів бюджетної політики має містити пропозиції Кабміну щодо:

1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу ВВП;

2) частки прогнозного річного обсягу ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджет України;

3) граничного обсягу державного боргу та його структури;

4) питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;

6) взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;

7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

8) переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету України;

10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди.

Проект Основних напрямів бюджетної політики обговорюється на пленарному засіданні Верховної Ради не пізніше 1 червня поточного року. Його затвердження дає старт розробці проекту закону про Державний бюджет України, а отже формуванню бюджетного механізму на наступний бюджетний період.

Для практичної реалізації бюджетної політики в державі формується бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямованість бюджетних відносин у складній соціально-економічній системі держави. Потрібно зазначити, що бюджетна політика — це органічна складова фінансової політики держави і відповідно бюджетний механізм є складовою фінансового механізму.

Бюджетний механізм — сукупність засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для економічного і соціального розвитку.

За допомогою бюджетного механізму можна практично використовувати бюджет в якості інструмента державного регулювання економіки, стимулювання виробничих та соціальних процесів.

Завдяки бюджетному перерозподілу національного доходу, маємо можливість вдосконалювати структуру суспільного виробництва.

При цьому держава застосовує різні форми прямого та непрямого впливу на економіку - субсидування підприємств, державне інвестування, бюджетне фінансування, конверсія оборонних галузей тощо, для зміни пропорцій, які склалися в народному господарстві.

Бюджетний механізм, спрямований на підвищення ділової активності підприємців, на прискорене оновлення виробничих фондів, впровадження досягнень НТП і на основі зростання виробництва на здійснення соціальних перетворень, перехід на більш високий рівень соціального обслуговування населення, реалізується в бюджетній системі держави.

2. Бюджетна система України та принципи її побудови

Заснована на економічних відносин, державному устрою та врегульована нормами права сукупність видів бюджетів, що існують на території України Л.Воронова, Н.Кучерявенко

Становлення бюджетної системи України здійснювалося в процесі еволюції суспільно-економічних відносин. На сьогодні можна нарахувати кілька визначальних етапів її становлення.

І етап стосується часів, коли запорізькі козаки формували свою загальновійськову казну, до якої надходили доходи від промислів, скотарства, рибальства, полювання. Видатки здійснювалися на військове спорядження, будівництво монастирів тощо.

ІІ етап стосується часів, коли Україна увійшла до складу Російської імперії. Після об’єднання України з Росією майже 50 років Україна зберігала атрибути державності, у тому числі і самостійність фінансів. 1918-1922 pp. Українська Центральна Рада протягом 14 місяців, а потім більшовицький уряд намагалися підпорядкувати собі бюджетний процес, але спроби виявилися марними.

ІІІ етап становлення бюджетної системи України припадає на радянський період розвитку нашого суспільства (1922 – 1992 р.р.). Україна виконувала у союзному бюджетному процесі підпорядковану роль. У цей час лише 25% національного доходу, створеного в Україні, перерозподілялося через бюджет України, решта коштів знаходила подальший розподіл в межах союзного бюджету та централізованих фондів міністерств та відомств).

ІV етап пов’язаний із становленням України як незалежної унітарної держави. У 1992 р. Україна вперше склала Державний бюджет як незалежна держава. (Через нього розподілялося більше ніж 60% національного доходу і 70% фінансових ресурсів Української держави. Дефіцит бюджету становив приблизно 3% вартості валового внутрішнього продукту країни).

У 1990 р. було прийнято Закон «Про бюджетну систему Української РСР» (від 05.12.1990 p.), згідно з яким Державний бюджет складається з двох самостійних ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів.

У 1995 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону «Про бюджетну систему України» (29.06.1995 p.).

У 1996 p. Конституцією України було закріплено основні принципи побудови бюджетної системи України, визначені нові принципи побудови між-бюджетних відносин, встановлено право територіальних громад самостійно затверджувати бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролювати їхнє виконання, встановлювати місцеві податки та збори відповідно до законодавства.

У 1997 р. прийнято Закон «Про місцеве самоврядування» (від 27.05.1997), який розширив основні положення Конституції щодо організації бюджетної системи та міжбюджетних взаємовідносин в Україні.

2001 р. ознаменувався прийняттям Бюджетного кодексу України (21.06.2001)

2010 р. прийнято нова редакція Бюджетного кодексу України (08.07.2010 № 2456-VI редакция действует с 01.01.2011)

Будова бюджетної системи країни випливає з її державного устрою та здійснюється у відповідності до Бюджетного кодексу України.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ міст та їх об’єднань.

Кожна ланка бюджетної системи є самостійною. Затвердження кожного бюджету здійснюється відповідною Радою народних депутатів, виконання здійснюють виконавчі органи відповідного рівня. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю закріплених джерел доходів та правом визначати напрями їх використання.

Бюджетний кодекс України. Сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв та врегульована нормами права

Але реальну самостійність місцеві бюджети отримують лише тоді, коли закріплених за ними доходів буде достатньо для фінансування заходів, пов’язаних з місцевим самоврядуванням.

Бюджети вищих ланок об’єднують з нижчими з метою проведення аналізу та визначення основ регулювання економічного та соціального розвитку України.

Такі бюджети отримали назву зведених бюджетів: державний бюджет об’єднується з бюджетами областей, бюджетом Криму та бюджетами міст Києва і Севастополя (див слайд 15).

Зведений бюджет області включає обласний бюджет, бюджети міст обласного підпорядкування, бюджети районів; бюджет Києва, Севастополя та всіх міст, що мають районний розподіл, об’єднує міський бюджет та районі бюджети.

Бюджет АРК поєднує республіканський бюджет та бюджети районів та міст республіканського підпорядкування Криму.

Бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного підпорядкування, селищних та сільських бюджетів даного району.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного та соціального розвитку держави. [БК, с.19]

Законодавство України встановлює не лише структуру, але і устрій бюджетної системи, тобто взаємозв’язки між окремими ланками бюджетної системи, що визначають повноваження Рад народних депутатів всіх рівнів в бюджетній сфері.

МІЖБЮДЖЕТНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ між окремими ланками бюджетної системи вистроюються наступним чином:

РОЗМЕЖУВАННЯ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ наведено на слайди 16

Слайд 17 РОЗМЕЖУВАННЯ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ

Новий Бюджетний кодекс вводить загальноприйняту бюджетну термінологію, даючи точне визначення важливим бюджетним поняттям та характеру різних бюджетних повноважень. Кодекс запроваджує систему єдиних процедур для ухвалення рішень всіх учасників бюджетного процесу та визначає основні принципи бюджетного устрою (Слайд 16).

Слайд 18 Характеристика принципів побудови бюджетної системи України

№ п\п	Принцип	Характеристика принципу
	Єдності	забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку та звітності
	Збалансованості	повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період
	Самостійності	Державний бюджет та місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети
	Повноти	до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування
	Обґрунтованості	бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил
	Ефективності	при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів
	Субсидіарності	розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача
	Цільового використання бюджетних коштів	бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями
	Справедливості й неупередженості	бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами
	Публічності та прозорості	Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх приймаються відповідно Верховною Радою України, Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами
	Відповідальності учасників бюджетного процесу	кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу

Реалізація принципів побудови бюджетної системи знаходить свій прояв у бюджетному процесі, який ми розглянемо у наступній лекції.

Лекція Бюджетний процес, його стадії та принципи

1. Сутність та визначення бюджетного процесу

1. Сутність та визначення бюджетного процесу

Бюджетний процес - це регламентована законом діяльність органів влади та управління із складення, розгляду, затвердження та виконання бюджету. Бюджетний процес складається із заходів, що охоплюють розробку, виконання та оцінку плану з надання послуг та основних фондів.

Бюджетний кодекс визначає чотири стадії бюджетного процесу:

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Ефективний бюджетний процес - це далеко більше, ніж підготовка юридичного документу, що асигнує фонди коштів по групам статей. Ефективно складання бюджету є загально визначеним процесом, який має політичний, управлінський, плановий, комунікаційний і фінансовий виміри.

- встановлює зв'язок із загальними організаційними цілями,

- зосереджує бюджетні рішення на результатах і наслідках,

- включає і заохочує ефективне спілкування із заінтересованими особами, надає стимули керівництву.

Ці основні риси складання бюджету вказують на те, що бюджетний процес є не просто вправою на збалансування доходів і видатків одного року, але стратегічною дією, яка охоплює багаторічний та оперативний фінансовий план з розподілу ресурсів відповідно до визначених цілей. Ефективний бюджетний процес виходить за межі традиційної концепції постатейного контролю видатків, даючи стимули і гнучкість головним розпорядникам коштів вдосконалити