Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках

Конституційне право України як галузь права і законодавства - це система правових норм і нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов'язані з основами конституційного ладу, правового статусу особи, народовладдям, територіальним устроєм суспільства і держави.

Учбові питання

ПЛАН-КОНСПЕКТ

проведення занять із службової підготовки персоналу оперативних підрозділів установ виконання покарань Хмельницької області

Тема: Основи конституційного права України. Громадянство України. Система прав і свобод людини і громадянина в Україні. Конституційні обов’язки громадянина України. Територіальний устрій України. Система органів державної влади України.

Мета: Ознайомитись з питаннями, що входять в склад теми заняття.

Час: 1 год.

Місце: Клас службової підготовки.

Метод: лекція

Література:

1. Конституція України – 1996 р.;

2. Закон України "Про громадянство України" – 2001 р;

3. Закон України "Про вибори президента України" – 1999 р.;

4. Закон України "Про судоустрій та статус суддів " – 2010 р.;

5. Закон України "Про вибори народних депутатів України" – 2011 р.;

6. Підручник "Конституційне право України" Фрицький О.Ф. – 2006 р.;

7. Підручник "Конституційне право України" Погорілка В.Ф. – 2002 р.;

8. Підручник "Інститути конституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування" Поваляєва М. – 2007 р.;

2012 рік

1. Основи конституційного права України.

2. Громадянство України.

3. Система прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в Україні.

4. Територіальний устрій України.

5. Система органів державної влади України.

1. Конституційне право - провідна галузь національного права України.

Отже, предметом конституційного права України є особливе коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні, державної та місцевої (місцеве самоврядування). Ці відносини характеризуються певною специфікою, а саме:

- стосуються всіх найважливіших сфер життєдіяльності суспільства;

- виступають як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та інших сферах життя суспільства.

Саме тому можна стверджувати, що структуру предмета конституційного права України складають:

- відносини політичного характеру (наприклад, форма правління, форма державного устрою);

- найважливіші економічні відносини (скажімо, регламентація існуючих форм власності та механізмів її захисту);

- відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина (громадянство, основні права, свободи, обов'язки та ступінь їх гарантованості з боку держави);

- відносини, що складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення і пов'язані з державно-територіальним устроєм України;

- відносини щодо організації та діяльності державного апарату України;

- відносини, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування.

До принципів конституційного права України відносять:

- принцип верховенства права;

- верховенства і прямої дії Конституції та законів у системі нормативно-правових актів;

- загальної демократії;

- політичного, економічного та ідеологічного плюралізму;

- поділу влади;

- гуманізму;

- пріоритетності норм і принципів міжнародного права порівняно з вітчизняним законодавством;

- державного та іншого гарантування прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, народовладдя, захисту суверенітету й територіальної цілісності України і т. д.

Конституційно-правова норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою регулювання та охорони певних суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права, їхніми специфічними ознаками є те, що вони:

а) регулюють особливе, з огляду на його важливість, коло суспільних відносин, що безпосередньо стосується здійснення народовладдя;

б) встановлюють порядок створення інших правових норм, який є обов'язковим для інших галузей права;

в) мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм;

г) відрізняються особливою структурою в тому розумінні, що для них не є характерною тричленна структура (гіпотеза, диспозиція та санкція). Деякі конституційно-правові норми (норми-принципи, норми-декларації) взагалі мають лише диспозицію.

Стаття 4 Конституції України: В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом (Закон Уккаїни "Про громадянство України" – 2001 року).

Громадянами України є (ст. 3 ЗУ "Про громадянство України"):

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року)
проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Підстави набуття громадянства України (ст. 6 ЗУ "Про громадянство України"):

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом
недієздатною, опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або
встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними
договорами України.

Умовами прийняття до громадянства України є (ст. 9 ЗУ "Про громадянство України"):

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного
громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання
припинити іноземне громадянство (для іноземців);

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років;

4) отримання дозволу на імміграцію;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі,
достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не
поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або
притулок в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення
тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано
законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

3. Конституційні права і свободи є близькими й по суті тотожними поняттями. Закріплені в конституції вони визначають міру можливої поведінки, тобто межі можливих дій, можливість користуватися благами для задоволення своїх потреб та інтересів.

Обов’язки є мірою належної поведінки. Вони визначають вид і міру суспільно необхідної поведінки громадян, висувають обов’язкові вимоги до поведінки, дій особи.

Конституційні права, свободи й обов’язки людини і громадянина мають певні юридичні особливості:

- виникають не на основі загальних правовідносин, а безпосередньо з правовідносин, передбачених конституцією;

- виражають насамперед і безпосередньо відносини громадянина й держави;

- не припиняються й не виникають раз у раз, а діють постійно;

- їх зміст і обсяг для всіх громадян однакові;

- їх реальність забезпечується не так індивідуальними зусиллями окремого громадянина, як державним і суспільним ладом.

До конституційних прав і свобод людини та громадянина належать громадянські (особисті), політичні, соціально-економічні та культурно-духовні.

Громадянські (особисті) права і свободи людини та громадянина становлять основу правового статусу (вони закріплені в найбільшій кількості статей Конституції України). До них належать права на життя, свободу і особисту недоторканність, недоторканність житла, охорону приватного життя, таємність листування й телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень, захист приватного життя особи, користування рідною мовою, а також свобода пересування й вибору місця проживання, свобода совісті та ін. (ст.ст. 27—35 Конституції України).

До політичних належить право брати участь в управлінні справами держави (як безпосередньо, так і через представників). Формами безпосереднього здійснення громадянами політичної державної влади є референдуми, всенародні голосування з питань державного й місцевого життя, усі види участі у виборах до органів державної влади і місцевого самоврядування. Формами впливу громадян на політичну державну владу всіх рівнів є вплив виборців на своїх депутатів, виражання суспільної думки з усіх питань внутрішньої та зовнішньої політики.

До політичних прав належать також право на об’єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав та свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення, захисту прав і свобод інших людей, право збиратися мирно, без зброї, проводити збори, мітинги, походи й демонстрації, якщо про них завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування, тощо.

Соціально-економічні права і свободи є основою всіх інших прав і свобод. Вони стосуються таких важливих сфер життя, як власність, трудові відносини, здоров’я, відпочинок, і сприяють забезпеченню матеріальних, духовних, фізичних та інших соціально значущих потреб й інтересів особи. У статтях 13, 14, 41, 42 Конституції України розглядаються економічні права і свободи, у статтях 43-49 – соціальні, їх реальність робить державу соціальною, що забезпечує належний рівень життя людини, її вільний розвиток.

До самостійних конституційних прав і свобод людини й громадянина в системі прав і свобод належать культурно-духовні. За змістом це суб’єктивні права людини в культурній (духовній, ідеологічній) сфері, певні можливості доступу до духовних здобутків свого народу й людства загалом, їх засвоєння, використання, а також до участі в їх подальшому розвитку.

До культурних прав і свобод належать права на освіту, свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, на результати своєї інтелектуальної і творчої діяльності (статті 53, 54 Конституції України).

Кожній людині має бути забезпечена можливість користуватись основними правами і свободами. Держава зобов’язана гарантувати реальне здійснення цих прав і свобод усіма доступними їй засобами.

Дата добавления: 2014-01-07