Переваги та недоліки податку на додану вартість

Стосовно податку з обороту, об'єктом оподаткування є валовий оборот торговельного чи промислового підприємства, а щодо податку на додану вартість — додана вартість, тобто створена вартість на даному конкретному ступені руху товару.

Податок на додану вартість

Переваги

відсутність подвійного оподаткування і кумулятивного ефекту

рівність умов щодо сплати як виробниками так і продавцями

ритмічне надходження коштів до бюджету держави

регулює розмір заробітної плати і ціни

стримує кризу перевиробництва і прискорює витісненняз ринку слабких підприємств включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобовязань

дає можливість стримувати невиправданий ріст цін

Недоліки

складний механізм нарахування і сплати

складний розвиток виробництва

стримує інфляцію при застосуванні високих ставок

негативно впливає на високотехнічні і наукоємкі виробництва

можливість ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку

регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення

потребує підготовки персоналу податкової служби

По суті додана вартість наближається за своїм обсягом до знову створеної вартості, до частки національного доходу, виробленої в даній господарській одиниці. Оподаткування доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, які дана господарська одиниця сплатила при купівлі товарів виробничого призначення. Саме це й призводить до ліквідації кумулятивного ефекту.

Специфіка нарахування та сплати ПДВ в тому, що дана форма універсального акцизу нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача.

Характерною рисою сплати ПДВ до бюджету в Україні є те, що не вся нарахована сума, виходячи з оборотів з реалізації, сплачується до бюджету, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка оплачена конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін.

Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду, на початку 90-х років, наша економіка не була готова до введення податку на додану вартість. Нездатність державних органів влади правильно використовувати фіскальні функції ПДВ та часті зміни податкової політики призвели до появи значних негативних наслідків його функціонування. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися 3 рази. Законом "Про податок на додану вартість" 1991 р. було встановлено ставку ПДВ в розмірі 28%, а вже через рік однойменним урядовим декретом ставку було знижено до 20%. Зважаючи на значний дефіцит бюджету, з 18.05.1993р. вона знову піднялася до рівня 28%, та, враховуючи масове ухилення від його сплати, результату це не принесло. Тому спочатку постановою від 31.05.1995р., а потім законом від 3.04.1997р. Верховною Радою ставку ПДВ знову було знижено до 20%. Така часта зміна дискреційної податкової політики нічого доброго ніколи для держави не приносила, хіба що для удаваних піклувальників про "інтереси трудя-щих". Та все-таки податок на додану вартість відбувся як ефективна форма ринкових фінансових взаємовідносин держави та її суб'єктів, в 2002 році його питома вага в доходах державного бюджету України становила 30,6% — це найвищий показник серед податкових надходжень.

Доцільно зазначити, що роль податку на додану вартість проявляється через його фіскальну функцію, тобто мобілізацію колосальних фінансових ресурсів до державного бюджету України.

Дата добавления: 2014-01-07