Види мита та їх характеристика

Основи митної справи в Україні

Митне оподаткування — один із напрямків митної політики держави, спосіб митного регулювання. Становлення і розвиток митної справи в Україні здійснюється в напрямку уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.

Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють:

1) Верховна Рада України — визначає основні напрямки

регулювання митної справи, встановлює ставки мита,

спеціальні митні зони та митні режими на території держави тощо;

2) Кабінет Міністрів України — забезпечує здійснення мит-

ної політики відповідно до Законів, встановлює розміри

митних зборів, проводить переговори та укладає міжнародні договори України тощо.

Безпосереднє керівництво митною справою здійснює Державна митна служба України.

Митна служба в Україні включає в себе три рівні:

— Державний митний комітет України;

— регіональні митниці;

— митниці.

Переміщення товарів через митницю України підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, яке передбачає обов'язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів.

Декларування здійснюється шляхом заповнення митних декларацій або валютних декларацій.

Мито — непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Даний податок, як і акцизний збір, включається в ціни товарів, сплачується за рахунс покупця, його ставки диференційовані за групами товарів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Митні збори і митні платежі — це своєрідна плата за виконання митницею своїх обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

Мита, які застосовують в Україні, класифікують за такими ознаками:

1) за способом нарахування:

— адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

— специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом;

— комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;

2) за напрямком переміщення товарів:

— експортне (вивізне), що нараховується на товари при їх вивозі за межі митної території України;

— імпортне (ввізне), що справляється митницями при поступленні іноземних товарів на внутрішній ринок України;

— транзитне, що справляється митницею при транзиті товару через митну територію України;

3) за призначенням:

— антидемпінгове, що використовується при ввезенні на митну територію України товарів за ціною, яка суттєво нижча їхньої конкурентної ціни та при вивезенні товарів з України за ціною, яка суттєво нижча від ціни інших експортерів подібних товарів, якщо такі операції

можуть нанести збиток загальнодержавним інтересам;

— компенсаційне, що використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких використовувалась субсидія, якщо таке ввезення чи вивезення загрожує вітчизняним товаровиробникам або перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

— спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть нанести збиток вітчизняним виробникам подібних;

— сезонне, що встановлюється на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення;

4) за порядком встановлення:

— автономне, що встановлюється країною самостійно, незалежно від міжнародних договорів;

— конвенційне, що встановлюється на основі двосторонніх та багатосторонніх переговорів та зафіксоване в угодах.

Для встановлення фактів, які стають основою для і застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита, проводиться розслідування відповідним уповноваженим державним органом згідно з заявою українських чи іноземних зацікавлених державних орга-нів, підприємств, організацій, а також за ініціативою Митно-тарифного комітету України.

Дата добавления: 2014-01-07