Амортизація та її вплив на об’єкт оподаткування

Амортизація — це поступове віднесення витрат з придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати:

— на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

— на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб;

— на проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

— на капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом: іригація, осушення, збагачення.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку:

— на придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

— на вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

— на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

— на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

— витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

— витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

— витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

— витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів.

Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Для цього основні фонди ділять на чотири групи:

1) будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі;

2) автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

3) інші основні фонди, не включені в 1, 2 і 4 групи;

4) електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість

яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (з розрахунку на податковий квартал):

— для групи 1 — 2%;

— для групи 2 — 10%;

— для групи 3 — 6%;

— для групи 4 — 15%.

Ці норми амортизації застосовуються, з 1 січня 2004 року.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують назначених норм. Зазначене рішення приймається платником до початку звітного податкового року, воно не може бути змінене протягом року і доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного року.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок звітного періоду (розрахункового кварталу) розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) –А(а-1),

де Б(а) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) — сума виведених з експлуатації основнихфондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом попереднього розрахункового кварталу;

А(а-1)— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в попередньому розрахунковому кварталі.

Якщо протягом року є високі темпи інфляції, платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

(І(а-1) – 10)

Кі = --------------

де І (а – 1) — Індекс інфляції року, за результатами якого

провадиться індексація.

Якщо значення К, і не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, в сумі, яка не перевищує 10% сукупної алансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, З, і 4 чи окремих об'єктів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 проводиться до досягнення його балансовою вартістю 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат відповідного податкового періоду, а його вартість прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Дата добавления: 2014-01-07