Традиційна і сучасна культура

Антропологічне вивчення культур обов'язково містить у собі явне чи неявне протиставлення, порівняння традиційного і сучасного типів суспільств. Традиційна культура (чи тип суспільства) - це культура, в якій регуляція здійснюється на підставі звичаїв, традиції, установлень. Функціонування сучасного суспільства забезпечується кодифікованим правом, зводом законів, які змінюються законодавчими органами влади, що обираються народом.

Традиційна культура поширена в суспільствах, у яких зміни непомітні для життя одного покоління - минуле дорослих стає й майбутнім їхніх дітей. Тут панує всеперемагаючий звичай, що зберігається, і традиція, що передається з покоління в покоління. Традиційна культура органічно сполучає в собі усі складові елементи, людина не почуває розладу із суспільством. Ця культура споріднена з природою, єдина з нею. Такий тип суспільства орієнтований на збереження самобутності, культурної своєрідності. Авторитет старшого покоління незаперечний, що дає можливість безкровно вирішувати будь-які конфлікти. Джерело знань і умінь - старше покоління.

Сучасний тип культури характеризується досить швидкими змінами, що відбуваються в процесі безперервної модернізації. Джерело знань, умінь, культурних навичок - соціалізована система виховання і навчання. Типова родина - "діти - батьки", третє покоління відсутнє. Авторитет старшого покоління не такий високий, як у традиційному суспільстві, у явній формі виражений конфлікт поколінь. Одна з причин його існування - культурна дійсність, що швидко змінюється, щораз зумовлюючи нові параметри життєвого шляху молодого покоління. Сучасне суспільство - анонімне, уніфіковано-індустріальне, універсально подібне. Воно існує переважно в містах чи навіть у мегаполісах, у нескінченній урбаністичній дійсності типу східного узбережжя США. Культура такого суспільства знаходиться в стані дисгармонії з природою, глобального порушення балансу, що одержав назву екологічної кризи. Специфічною рисою сучасної культури є відчуження людини від людини, порушення спілкування, існування людей як автономних індивідів, клітинок гігантського суперорганізму.

Традиційна доіндустріальна культура, як правило, неписьменна, у якій основним родом занять виступає сільське господарство. Є культури, що дотепер перебувають на стадії полювання і збирання. Найрізноманітніші зведення про традиційні культури зібрані воєдино в "Етнографічному атласі"

Дж. Мердока, що уперше вийшов 1967 р. Зараз створений комп'ютерний банк - "Ареальна картотека людських відносин", що містить дані про понад 600 традиційних культур.

Традиційні суспільства дотепер існують у Південній Америці, Африці, Австралії. Реальне втілення індустріальної культури - США, урбанізована (міська) частина країн Європи. Правда, треба мати на увазі, що в сільській місцевості розвинутих індустріальних країн існує тенденція до збереження традиційного способу життя. Таким чином, в одній країні можуть поєд­нуватися два типи культури - уніфіковано-індустріальна та етнічно самобутня, традиційно-орієнтована. Україна, наприклад, являє собою складне сполучення традиційної та сучасної культур.

Традиційна й сучасна культури - два полюси в широкому спектрі міжкультурних досліджень. Можна виділити також і змішаний тип культур, втягнених в індустріальну модернізацію, але таких, що зберегли свої культурні традиції. У змішаному традиційно-індустріальному типі культури відносно гармонійно сполучаються елементи модернізації й етнічно зумовлені стереотипи поводження, укладу життя, звичаїв, національних особливостей світовідчуття. Прикладом таких суспільств є Великобританія, Японія, деякі країни Південн

Література

1.Введение в культурологию: Учеб. пособие для вузов / Рук. автор, кол. Е.В.Попова. - М: Владос, 1995.

2.Витаньи И. Общество, культура, социология: Пер. с венгр.- М.: Прогресс, 1984.

3.Гуревич П.С. Культурология: Учеб. для студ. вузов.- 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Гардарики, 1999.

4.Данилевский Н. Европа и Россия. - М.: Книга, 1991.

5.Культурология. XX век: Словарь. - С.-Пб.: Университетская книга, 1997.

6.Культурология: Учеб. для студ. техн. вузов / Под ред. Н.Г. Багдарьянс. -3-е изд., испр. и доп. - М.: Высш. шк., 2001.

7.Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид./ За ред. А.В. Яртися, В.М. Фендрика, С.О. Черепанової. - Львів: Світ, 1994.

8.Межуев В.Н. Культура и история. - М.: Политиздат, 1977.

9.Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. - К.: Абрис, 1991.

10.Ортега-и-Гассет X. Восстание масс // Избр. тр.: Пер. с исп. - М.: Весь мир, 1997.

11.Павленко Ю. Історія світової цивілізації. - К.: Либідь, 1996.

12.Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. - М.: Политиздат, 1991.

13.Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Политиздат, 1992.

14.Тайлор Э.Б. Первобытная культура: Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1989.

15.Тейяр де Шарден П. Феномен человека: Пер. с франц. - М.: Прогресс, 1987.

16.Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підр. / Н.Я. Горбач, С.Д. Гелей, З.П. Російська та ін. - Львів: Каменяр, 1992.

17.ТойибиА.Дж. Постижение истории: Сб. / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1996.

18.Українська культура: Лекції за ред. Дм. Антоновича. - К.: Либідь, 1993.

19.Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник / За ред. М.М. Заковича. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.

20.Фромм Э. Бегство от свободы: Пер. с англ. - М.: Прогресс Универс, 1995.

21.Шпенглер О. Закат Европы: В 2-х т. - Новосибирск: ВО "Наука", 1993.

українського народу. - К.: Абрис, 1991.

Дата добавления: 2014-01-06