Вступ. Підприємство як суб’єкт господарювання

1. Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства;

2. Правові основи функціонування підприємства;

3. Класифікація підприємств.

1. Для забезпечення нормального рівня життєдіяльності суспільства люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи іншу місію і діють на засаді певних правил і процедур. Але мета і характер діяльності таких організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

Підприємство – це організаційно відособлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботи чи надає платні послуги).

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта, майстерня тощо; може включати кілька виробничих одиниць – заводів або фабрик (комбінат, виробниче об’єднання). У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під словом „фірма” розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі з метою отримання прибутку.

Кожне підприємство (фірма, організація) є юридичною особою, має замкнену систему обліку і звітності, самостійний баланс, банківський розрахунковий рахунок, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або їх комбінації. Фірмовий знак (марка) служить для ідентифікації товарів або послуг продавця та їх відокремлення на ринку від продукції конкурентів. Для організації ефективної діяльності підприємства є необхідним визначення місії підприємства і її цілей. Під місією підприємства розуміється його головна мета існування. У залежності від внутрішніх і зовнішніх специфічних особливостей, а також з урахуванням місії формуються цілі підприємства, що часто в економічній літературі називаються, загальфірмовими цілями. Їхня сукупність повинна відповідати цілому ряду вимог, основними з який є наступні:

- цілі підприємства повинні бути досить точними;

- повинні існувати способи їхнього виміру;

- цілі, що ставить перед собою підприємство, повинні бути зорієнтовані в часі;

- множина цілей повинна відповідати умові взаємодопомоги.

Це означає, що дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї цілі, не повинні входити в суперечність з іншими цілями.

Будь-яке підприємство є складною системою, що складається з цілого ряду підсистем, наприклад, технічної, технологічної, соціальної і т.п. Дана комплектність є причиною того, що діяльність підприємства може бути класифікована по ознаці однорідності на наступні види:

- маркетингова (вивчення ринку товарів);

- інноваційна;

- виробнича;

- комерційна;

- післяпродажна;

- економічна;

- соціальна.

2. Правовими основами функціонування підприємств є законодавчі акти України, серед яких основним є Господарський кодекс України, статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства (фірми).

Господарський кодекс визначає різні види та організаційні форми підприємств, правила їхнього створення та ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створює однакові правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми власності і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їхні права та відповідальність у здійснені господарської діяльності, регулює відносини з іншими суб’єктами господарювання і державою.

Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов’язкових правил, що регулюють його індивідуальну діяльність, взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання. Статут має відповідати основним положенням Господарського кодексу України, його затверджує власник чи засновник підприємства, а для державних підприємств - власник майна за участю відповідного трудового колективу.

У статуті визначаються: його найменування та місцезнаходження; власник або засновник; основна місія та цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; компетенція трудового колективу та його виборних органів; джерела та порядок утворення майна; умови організації і припинення існування.

У найменуванні підприємства треба відобразити його конкретну назву (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) тощо.

У статуті має бути визначено орган, що має право представляти інтереси трудового колективу. До нього можна включити положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства, про товарний знак тощо.

Колективний договір -- угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією, що укладається щорічно і не може суперечити чинному законодавству України.

Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією будь-якого підприємства, яке використовує найману працю. Колективний договір, як правило складається зі вступної частини, що знайомить трудовий колектив із напрямками розвитку та вдосконалення виробництва, умов праці і культурно - побутового забезпечення працівників, а також кілька розділів із конкретними зобов’язаннями адміністрації за основними напрямками діяльності колективу.

Значне місце у колективному договорі займають зобов’язання в галузі будівництва житла, будинків відпочинку, санаторіїв, медичних установ, спортивно -- оздоровчих колективів.

Сторони, які підписали і уклали колективний договір, повинні періодично (не менше 1 разу на рік) взаємозвітувати про його виконання на зборах трудового колективу.

3. Для організації ефективної діяльності конкретного підприємства необхідно чітко виділити його специфічні особливості, від яких вона багато в чому буде залежати. Особливості підприємства можуть бути визначені по засобах його ідентифікації в загальній системі класифікації підприємств. Усі підприємства по ознаці їхніх цілей функціонування і характеру діяльності можна класифікувати на такі:

- комерційні;

- некомерційні.

Комерційні підприємства — це такі підприємства, характер діяльності яких ґрунтується на одержанні прибутку. Таким чином, до даної групи відноситься більшість господарських суб'єктів. Некомерційні — такі підприємства, з метою діяльності яких немає одержання прибутку.

За формою власності всі підприємства можуть бути класифіковані на такі:

- приватні;

- державні;

- змішані (спільні).

Приватні підприємства ґрунтуються на власності майна окремих громадян, із правом використання робочої сили.

У державних підприємствах майно належить державі. Слід також зазначити, що існує і специфічний вид даних підприємств — це так називані державні комунальні підприємства. Їхньою особливістю є те, що використовуване майно належить адміністративно-територіальним одиницям. До державних належать так звані казенні підприємства, тобто підприємства, які не підлягають приватизації.

У тому випадку, якщо підприємство створене на основі об'єднання майна різних власників, то воно називається спільним підприємством (зі змішаною формою власності).

По приналежності капіталу підприємства можуть бути об'єднані в кілька груп:

- національні, тобто такі, у яких капітал належить підприємцям даної країни;

- закордонні — такі, у яких капітал є власністю іноземних підприємців;

- спільні (змішані), капітал яких належить підприємцям двох або декількох держав.

Особливий інтерес представляє класифікація підприємств за правовим статусом і формою господарювання:

- одноосібні;

- кооперативні;

- орендні;

- господарські товариства.

Одноосібні підприємства є власністю однієї особи або родини. Вони несуть відповідальність за своїми обов'язками всім майном (капіталом). Кооперативні підприємства — це добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської чи іншої діяльності. Їхньою характерною ознакою є особиста участь кожного в діяльності. Правова основа функціонування орендних підприємств — договір оренди, що означає тимчасове володіння і використання майна, яких необхідно для здійснення підприємницької діяльності.

Господарські товариства являють собою визначені об'єднання підприємців. У залежності від характеру інтеграції і ступеня відповідальності за своїми обов'язками товариства підрозділяються на такі:

- повні;

- з обмеженою відповідальністю;

- командитні;

- акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — це товариство, всі учасники якого займаються спільною діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями підприємства всім своїм майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, що поділений на частини, розмір яких визначається установчими документами, при цьому учасники несуть відповідальність за результати діяльності підприємства в розмірах своїх внесків.

Командитним є таке товариство, у якому поряд із членами з повною відповідальністю існують і засновники, відповідальність яких обмежена їх внесками.

Досить розповсюдженою в практиці господарювання є така форма господарських товариств, як акціонерні, головним атрибутом яких є розподіл статутного фонду між засновниками на акції. Акції — це такий вид цінних паперів, що:

- характеризується неустановленням терміну обігу;

- є свідченням про пайову участь у статутному фонді;

- підтверджує членство в ньому;

- надає право участі в його управлінні;

- надає право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів;

- надає право участі в розподілі майна у випадку ліквідації підприємства.

Акціонерні товариства бувають двох типів:

- приватні, тобто такі, у яких акції можуть розповсюджуватися лише засновниками даного товариства;

- публічні, тобто такі, у яких акції можуть розповсюджуватися без обмеження на фондовому ринку.

Серед суб’єктів господарювання окремо виділяють малі підприємства, що становлять основу малого бізнесу

Законодавство кожної країни визначає параметри, по яких те чи інше підприємство може бути віднесене до конкретної групи. За функціонально-галузевою ознакою всі підприємства, що функціонують в економіці визначеної країни, підрозділяються на такі:

- промислові;

- сільськогосподарські;

- будівельні;

- транспортні;

- торговельні;

- виробничо-торговельні;

- посередницькі;

- інноваційні;

- лізингові;

- банківські;

- туристичні; інші.

Дата добавления: 2014-01-07