Побут та господарська діяльність

Господарсько-побутовий комплекс, у свою чергу, був складовою частиною поселення. Можливі два варіанти орга­нізації поселення. Воно могло складатися з окремих госпо­дарсько-побутових комплексів або являти собою єдиний господарсько-побутовий комплекс. В останньому випадку на поселенні виокремлюють дві функціональні частини: житлову та побутово-виробничу.

Округлі житла поділяються на житла легкої конструкції та житла з кісток мамутів. Житло легкої конструкції досліджене на Тельмашвському поселенні на Дону. Воно являло собою округ­лу западину, діаметром приблизно 5,5 м, заглиблену на 0,5— 0,7 м у землю. Всередині житла розміщувалося вогнище, а жит­лова площа була заповнена побутовими відходами. На думку дослідникш, це була легка споруда конічної форми, типу чума.

Житла та поселення.

Частина клиноподібних знарядь застосовувалась для зняття шкіри із забитих тварин. Для зручності їх виготовляли з невеличкими держаками. Деякі кістки мають залощені ділянки поверхні, що дає підстави припустити використан­ня їх як лощил для розгладжування шкіряної одежі.

В цілому комплекс знарядь праці пізнього палеоліту да­вав змогу забезпечити досить високий рівень адаптації мис­ливців і збирачів до мінливих умов навколишнього середо­вища. На відміну від раннього палеоліту, помітно вдоскона­лилася й урізноманітнилася мисливська зброя, з'явилися но­ві знаряддя у сфері збиральництва, виник новий комплекс знарядь для виготовлення одежі та інших предметів побуту.

Багатий матеріал для вивчення жител і поселень ранньої (родової) общини дають пізньопалеолітичні пам'ятки Східної Європи. Житла поселень цього регіону мають різну конструкцію, форму, розміри. За формою та роз­мірами житла пізнього палеоліту помірної зони можна поділи­ти на три основні типи: округлі, довгі та «житлові площадки».

Житла з кісток мамутів досліджені на багатьох поселеннях (Аносівка на Дону, Мізин на Десні, Межиріч на Росі, Добранічівка в басейні Супоні, Радомишль на Тетереві та в деяких інших місцях). Вони продовжують традицію описаних вище мустьєрських жител із кісток мамутів: мають округлу форму, діаметром 5 — 6 м; підлога, як правило, трохи заглиблена в землю. Житло зовні мало сферичну форму на зразок яранги мешканців полярної зони. Каркас виготовлявся з товстих жердин та довгих кісток тварин. Ця основа покривалася шку­рами тварин та обкладалась ззовні великими кістками. Пло­ща такого житла в середньому доршнювала 25 м².

Виразні довгі житла виявлені на пізньопалеолітичних по­селеннях Середнього Дону, неподалік від Воронежа. Тут, поблизу села Костьонки, досліджена велика група поселень пізнього палеоліту. На багатьох із них розкопані різного ти­пу житлові споруди. Серед них два довгих житла на поселен­ні Костьонки IV: одне — довжиною 34 м, шириною 5,5 м, було заглиблене в землю на 20-30 см і мало 9 вогнищ, роз­ташованих в один ряд по центру уздовж житла; друге — на відстані 15-17 м від першого, довжиною 25 м, мало 10 вог­нищ. Такі житла могли бути притулками двох первісних общин, які складалися відповідно з 9 і 10 сімей. Разом мешкант цих жител, за умови, що вони проживали тут одночас­но, могли складати одну родову організацію.

Житла типу «житлових площадок» простежені на Костьонках І (Дон) та Авдеєво (Сейм). У Костьонках І житлова площадка має довжину 36 м і ширину 14-15 м. На загаль­ній площі приблизно 540 м² виявлений суцільний шар побу­тових решток, який не виходить за межі житлової площадки, що свідчить про наявність огорожі в місцях проживання пер­вісних людей. По довгій осі житлової площадки розміщувало­ся 9 вогнищ, на кордонах площадки — кілька невеличких на­півземлянок. Перші реконструкції житлової площадки давали підстави припустити наявність величезного житла для цілого роду. Оскільки важко уявити собі технологічні можливості для суцільного перекриття такої площі в первісну добу, сучас­ні реконструкції передбачають наявність на житловій пло­щадці, по осі вогнищ, довгого житла типу Костьонки IV.

В Подністров'ї та на Волині були поширені округлі житла легкої конструкції, при спорудженні яких застосовувалася менша кількість кісток, але використовувалися камені для притискування до землі нижньої частини шкіряного покрит­тя житла. Такі житла досліджені на поселеннях Молодово V та Куличівці. На Куличівці розкрите поселення, яке склада­лося з шести легких жител, дев'яти місць обробки каменю та 11 надвірних вогнищ. П'ять жител розташовано майже по прямій лінії, на відстані 2 — 5 м одне від одного, шосте — ок­ремо від основної групи, на відстані 27 м. Діаметр житлових споруд — 2 — 7 м. Всередині вони мають вогнища, входи в житла зорієнтовані на південь і південний схід. Мешканці молодовського поселення полювали переважно на північного оленя, куличівського — на мамута та північного оленя.

Житла були складовою частиною господарсько-побуто­вих комплексів та поселень. Господарсько-побутовий комп­лекс складався з житла, господарських ям, виробничих центрів, зовнішніх вогнищ, скупчень кісток, місць розчле­нування або розподілу мисливської здобичі тощо.

За матеріалами палеолітичних поселень України просте­жується картина поступового відокремлення господарсько-по­бутового комплексу в межах поселення. Так, на поселенні по­чатку пізнього палеоліту, Радомишль, декілька жител оточують єдину господарсько-побутову площадку, на якій виготовлялися знаряддя праці, членувалася й розподілялася мисливська здо­бич, розводилися вогнища, готувалася їжа тощо. Наприкінці пізнього палеоліту на поселенні Добранічівка господарсько-по­бутові комплекси вже відокремлені й розташовані на відстані 15 — 17 м один від одного, тобто мають територіальну автономію.

Проміжний етап між Радомишлем і Добранічівкою пред­ставлено поселенням Мізин, на якому житла розташовують­ся в одну лінію, неподалік одне від одного, так, що окремі господарські ями, виробничі центри чи то вогнища сусідніх жител розташовані поруч без чітких розмежувань. Розвиток у часі і просторі стуктури поселення, ймовірно, пов'язаний як з удосконаленням соціальної структури самої первісної общини, так і зі зміною умов адаптації, розвитком господар­ства та культурними традиціями окремих етнічних спільнот.

Складнішу структуру господарсько-побутового комплек ce мають поселення степової зони, досліджені на Донбасі поблизу с. Амвросіївка, на Південному Бузі, на околицях се­ла Анетівка тощо.

Поселення Анетівка II являє собою єдиний господар­сько-побутовий комплекс, який поділяється на три спеціалі­зовані ділянки: а) для утилізації мисливської здобичі; б) для виготовлення мисливського спорядження та знарядь праці; в) культово-виробничий центр. Конструктивних елементів жител на поселенні поки що не виявлено. На культовому центрі знайдене коло з щелеп бізонів, пофарбованих вохрою, та дев'ять окремо покладених, пофарбованих черепів бізонів. На місцезнаходженні Амвросіївка виробничо-побутова зона, тобто власне поселення, територіально відокремлена виробничо-культової. Остання являє собою величезне костище, яке залишилось від загонних полювань на бізонів. Ці два об'єкти розташовані на відстані 150 м один від одного і мають різне функціональне призначення: перший був осередком, де мешкала первісна община, другий мав суто культове призначення, де, ймовірно, членували туші бізонів та складали їхні кістки цісля ритуальних церемоній.

Водночас у степовій зоні трапляються поселення, структура яких нагадує структуру поселень північної України. Так, поселенні в Осокорівській балці, що в Надпоріжжі, так само як і в Радомишлі, чітко виділяються житла легкої конструкції, розташовані по колу, навколо спільної господарсько-культової площадки. Легкі житла та невелика кількість археогічних знахідок засвідчують рухливий спосіб життя згуртованої групи мисливців на зубра. Слід зазначити, що й крем'я­ні вироби Осокорівського поселення нагадують крем'яні зна­ряддя поселень північної зони, що дає змогу припустити пря­ме переселення його мешканців з північніших районів і збе­реження ними традицій організації жител та поселень.

Очевидно, поселення пізнього палеоліту є залишками життєдіяльності окремих господарських общин. Структура общини та зумовлена нею структура поселень були спричинені як екологічними, так і соціальними чинниками.

Спеціалізація, напрям і характер господарства зумовлю­валися ресурсами навколишнього середовища та кліматом. Багаті на біомасу, холодні прильодовикові степи і лісостепи сприяли виникненню постійних поселень зі стабільно орга­нізованим господарством і побутом.

Полювання на великих тварин (мамутів, бізонів, вівце­биків, носорогів) потребувало міцного, згуртованого колек­тиву, чисельністю приблизно 10 — 15 дорослих мисливців У районах з помірним кліматом будівництво жител, виготов­лення одежі, спеціальних засобів опалення, підтримка пос­тійних вогнищ вимагали значних зусиль. Все це сприяло на­лагодженню добрих стосунків між мешканцями поселення, взаємодопомоги, узгоджених дій не тільки під час полюван­ня, а й у побуті.

Про те, що члени ранньопервісної общини виготовляли одяг із шкур, свідчать спеціалізовані знаряддя, такі як проколки, голки, лощила. Деякі скульптурні зображення жінок, виявлені в Сибіру, можна інтерпретувати як зображення людей, одягнених у хутряний одяг типу комбінезона, що характерно для одягу закритого типу народів арктичної зони. Ще деякі елементи одягу можна простежити на жіночій скульптурі у вигляді поясків, перев'язок, браслетів. Знайдені також кістяні діадеми. Окремі кістяні веретеноподібні вироби з головками дослідники інтер. претують як булавки для одягу або шпильки для зачісок.

Дата добавления: 2014-01-07