Неморфологічні способи словотворення

Серед неморфологічних способів тво­рення нових слів розрізняють морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний і лексико-семантичний.

Морфолого-синтаксичним називається такий спосіб, при якому слово набуває нового значення, переходить з однієї частини мови в іншу, змінюючи свої синтаксичні функції і морфологічні ознаки. Наприклад, прикметники і дієприкметники переходять в іменники: передова, тру­дящі, майбутнє, минуле, операційна, пальне, колискова, ланкова, учительська, вчений, безробітний, черговий, ва­ренична, завідувач, керуючий, кулішна, булочна, добові, завідуючий, відпочиваючий або іменники переходять в прислівники: стали стіною, дивиться вовком, прибуду весною, вивчити напам'ять, кругом вода.

Одна з форм прикметника учительський від частого вживання у словосполученні учительська кімната за­кріпилась з іменниковим значенням і стала вживатись як іменник: зайшов в учительську, в нашій школі просто­ра учительська, в учительській вже нікого немає і т. д.

Під морфолого-синтаксичним словотвором мається на увазі перехід одних частин мови в інші:

- у прислівники – адвербіалізація (гріх, страх, ранком, на ходу);

- у прикметники – ад’єктивація (квітучий, цілющий);

- у дієслова – вербалізація (бух у ноги, хап за голову);

- у сполучники – кон’юнкціоналізація (з огляду на, зважаючи на);

- у займенники – прономіналізація (кажеш чоловікові, кажеш – і жодної реакції);

- прикметників та дієприкметників в іменники – субстантивація (хворий, учений, трудящі, загальне, конкретне, множене, ділене.

Лексико-синтаксичним називається спосіб, при яко­му нове лексичне слово утворюється в результаті зрощен­ня слів словосполучення в одне слово: перекотиполе, ломикамінь, шибайголова, Котигорошко, Убийвовк, горицвіт, держиморда, натщесерце, попідтинню, доне­схочу, пройдисвіт, впівголоса, сьогодні, (цього дня - сьогодні, добра ніч –добраніч).

Лексико-семантичним способом називається переос­мислення уже існуючих у мові слів. Наприклад, у слові батьківщина, первісне значення якого «країна, де народився; місце зародження чогось». Пор.: «Він одружився; взяв половину батьківщини – три шнури поля та поставив собі хату край села» (М.Коцюбинський); «То велике щастя наше – мати, Батьківщина – правда і любов» (А.Малишко); «Більшість дослідників батьківщиною сої вважає Східну Азію» (журн.). У сучасній мові ці два слова розрізняються й наголосом: ба́тьківщина – спадщина від батьків, батьківщи́на – синонім до слова вітчизна.

При переосмисленні виникають омоніми, наприклад: швець, чинбар, кожу­м'яка, гончар, коваль, стельмах (назви осіб за фахом) і Швець, Чинбар, Кожум'яка, Гончар, Коваль, Стельмах (прізвища); захід, схід (сторони світу) і Захід (Західна Європа), Схід (Східна Європа). корінь (у рослин)- корінь (у математиці); супутник (людина) - супутник (літальний апарат).

Дата добавления: 2014-01-07