Стилістичні засоби словотвору

Мовознавче дослідження.

Прочитайте. Вкажіть, чим відрізняються речення першої колонки від другої.

Вітер легкий дихнув.	Вітерець легенький дихнув (Панас Мирний)
За шпичастими парканами – гладкі цеглові комори.	За гострозубими парканами – гладкі цеглові комори (А.Головко).
Ми, наче у сні, їдемо з татом на став.	Ми, наче у сні, їдемо з татом на стависько (М.Стельмах).
Раптом низько пролетів над квітами старий жук.	Раптом низько-низько пролетів над квітами старий жук-сторож (О.Іваненко).

Речення другої колонки більш виразні, експресивні завдяки емоційно забарвленим словам вітерець, легенький, гострозубі, стависько, низько-низько, жук-сторож. Ці слова, утворені різними засобами, надають реченням експресивного забарвлення.

Отже, словотворчі засоби мають стилістичне застосування: вони впливають на стилістичну маркованість слів і вживання в тому чи іншому стилі мовлення.

Так, суфікси -ння, -ття надають словам здебільшого книжного забарвлення (становлення, забуття), а також старослов'янські суфікси -ств(о), -зтв(о), -цтв(о) та -ість (людство, посередництво, дійсність) та греко-латинського походження - ізм (-изм, -їзм) — історизм, архаїзм, українізм).

Слова із суфіксами здрібнілості-пестливості та згрубілості-збільшеності частіше вживаються в розмовному і художньому стилях (рівнесенький, теплісінький; лапищі, хижачка).

Емоційно насиченими є і слова, утворені без суфіксів (вись, блакить).

Найголовніша роль у стилістичному забарвленні слів належить префіксам і суфіксам, проте стилістичні можливості префіксів поступаються перед суфіксами. Ці афікси впливають на значення новоутвореного слова, а також використовуються в мовленні для надання слову певного стилістично-емоційного оцінного забарвлення. Стилістичні можливості словотвору виявляються у зіставленні слів одного кореня й одного значення, але різного словотворчого оформлення. Наприклад: мати – матінка, матуся, матусенька; синь – синява; зелений – зелененький, зеленуватий; їсти – їстоньки; далеко – далеченько, далекувато, далеко-далеко; добрий – добренький, добрий-предобрий.

Префікси роблять слова стилістично виразними. Слова, утворені за допомогою префіксів, використовуються в розмовному і книжних стилях.

Стилістична виразність префіксів залежить від тих значень, яких набувають новоутворені слова. Наприклад: Забіліли сніги, забіліли білі, ще й дібровонька, та заболіло тіло бурлацькеє біле, ще й головонька (нар.тв.). Префікс за-, повторюючись у словах, не тільки вказує на початок дії, а й підсилює їх емоційність. Особливої експресії набувають слова з кількома префіксами. Наприклад: Я їм коня припряг за гичку в стайню. Гаразд мене поповозив востаннє (Лесі Українка). Іноді префікси надають словам відтінків урочистості: Наливає річки до краю, будить пагіння золоте (А.Малишко).

За допомогою префікса не- виражається не тільки протилежне значення: неправда, неволя, нещастя, а й негативний, зневажливий відтінок: нездара, неук, нечупара, недотепа.

В іменниках на позначення неповного вияву якоїсь властивості вживаються префікси па-, про -: паросток, пагорбок, паморозь, провесна, прозелень.

На позначення великої давності в іменниках і прикметниках вказує префікс пра-: праліс, пращур, прадавній, правічний.

Відтінок урочистості надають застарілі префікси па-, пра-, уз - (узлісся, паморозь, прабатьківщина).

Книжний характер забезпечують запозичені префікси анти-, архі-, екстра-, контр-, псевдо-, ультра- і подібні (антитіла, псевдонародність, контраргументи, ультразвуковий).

Одним з найбільш стилістично виразних словотворчих засобів є суфікси. Одні з них використовуються для розрізнення значень слів: воля – вільний, вольовий, воліти, вільно. Інші вносять додаткові відтінки ніжності, ласкавості чи згрубілості, зневаги тощо: кіт – котик, котичок, котусик, котяра, котище, що впливає на їх уживання: безсуфіксні слова стилістично нейтральні, а суфіксальні – стилістично марковані.

Значна частина суфіксів творить слова з абстрактним, узагальнюючим значенням, які найчастіше вживаються в науковому, діловому, публіцистичному стилях. Це суфікси -анн-, -енн-, -от-, -ість-, -ізн-, -ізм-, -ств-, -цтв- та ін. Наприклад: зіставлення, нарощування, широта, громадськість, людство, практицизм, натуралізм, посередництво.

Чимало професійних слів, утворених суфіксами -ник-, -щик-, -чик-, -льник-, -тель-, використовуються в діловому, науковому і публіцистичних стилях. Наприклад: наставник, кладовщик, учитель, лісництво.

Для книжних стилів характерні прикметники, утворені за допомогою суфіксів -альн- (-увальн-, -ювальн-), -арн-)-ярн-), -ичн- (-ічн-, -їчн -). Наприклад: соціальний, молекулярний, зрошувальниф, історичний, хімічний.

Для творення слів-термінів використовуються суфікси -ист-, -уват-, -атист- та ін..: азотистий, сіркуватий, цукристий, хмарнуватистий.

У науковому стилі великого поширення набули віддієслівні іменники на - ння, -ття: становлення, конструювання, буття, травлення, збереження, дослідження, здобуття.

Виразне емоційно-експресивне забарвлення мають слова з суфіксами позитивної і негативної оцінки.

Для позначення позитивного ставлення до предмета і, як правило, здрібнілості використовують суфікси із звуками к, ц, ч:

а) для іменників ч.р. –ок, -ик, -ель, -ечек, -ичок: лісок, синок, пальчик, дощик, вітрець, горбочок, вершечок, кошичок;

б) для іменнників ж.р. –к(а), -ц(я), -иц(я), -очк(а), -ечк(а), -ичк(а): хмарка, ягідка, бабця, удовиця, бджілочка, голівочка, хатиночка, річечка, донечка, сестричка;

в) для іменників с.р. –к(о), -ц(е), -ечк(о): личко, курчатко, винце, деревце, віконечко, словечко, і ч.р.: дядечко, батечко.

Особливого відтінку пестливості іменникам надають:

а) суфікси – онук-, еньк-: соколонько, дівчинонька, брівонька, личенько, рученька, ніченька;

б) суфікси –усь, -ус, -унь, -ун: дідусь, бабуся, матуся, братунь, братуньо, дідуньо, мамуня.

Для надання відтінку пестливості в прикметниках використовуються суфікси –еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, юсіньк-: гарненький, біленький, малесенький, чистесенький, білісінький, тонюсінький.

У дитячій мові дієслова можуть діставати суфікси пестливості –к-, -оньк-, -очк -: спатки, спатоньки, спаточки, їстоньки, питоньки.

Пестливі імена творяться, як правило:

а) скороченням імені: Аля(від Аліса, Аліна, Алевтина, Алла, Альбіна), Леся (від Лариса, Олександра, Олена), Вітя (від Віталій, Віктор), Льоня ((від Левко, Леонід, Леонтій, Олексій);

в) за допомогою суфіксів: Надюня, Надюся, Надюша, Надієчко, Надюсенько; зокрема й суфікса -к-: Степанко, Іванко, Сашко, Марійко, Надійко, Оксанко.

Для позначення негативного ставлення до предмета і, як правило, збільшеності найчастіше використовуються суфікси –ищ-, -иськ-: вітрище, морозище, бабище, хлопчисько, дідисько, вітрисько; рідше з цією метою вживаються суфікси –ак-, -ук-, -уг-, -ур-: злодіяка, розбишака, зміюка, злюка, катюга, хапуга, босяцюра.

Прикметникам відтінку згрубілості надають суфікси -ези-, -елези-, -ущ-: старезний, грубезний, товстелезний, злющий, поганючий.

Стилістичне забарвлення суфіксів
Суфікси	Особливості суфіксів	Приклади
-ість, -ств(о), -цтв(о), -зтв(о), -от(а), -анн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -ізм (-їзм), -изм та ін.	Утворюють слова з абстрактним, узагальнювальним значенням, назви опредмеченої дії.	Громадськість, збирання, людство, реалізм, стаття, суспільство.
-альн-, -увальн- (-ювальн-), -арн- (-ярн-)	Характерні для наукового, офіційно-ділового, публіцистичного стилів	Соціальний, гуманітарний, історичний
-ист-, -уват-, -атист-	Азотистий, цукристий (слова-терміни)
-к-, -ок-, -очок-, -ичок-, -очк-, -ик-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -н-, -в-, -ищ-, -ущ- (-ющ-), -иськ-, -юх-, -ил-, -л-	Утворюють емоційно забарвлені слова: позитивного чи негативного ставлення до предмета, відтінку пестливості чи згрубілості. Характерні для художнього і розмовного стилів	Рідненький, гайочок, синок, пальчик, вітрець, горбочок, хмарка, ягідка, личко, курчатко, соколонько, дівчинонька, гарненький, біленький. Котище, вітрище, морозище, бабище, хлопчисько, злодіяка, розбишака, зміюка, товстелезний, злющий, поганючий.

Виразну емоцію голубливості містять іменники, які називають малих істот (дитятко, голуб'ятко, козенятко та ін.).

Наприклад:

У ластівки — ластівенятко,

В шовковиці — шовковенятко,

В гаю у стежки.-— стеженятко,

У хмари в небі — хмаренятко,

В зорі над садом — зоренятко

Вже народилися.

Лиш зажурилися

Старезна скеля над урвищем

Та дуба всохле стовбурище.

(М. Вінграновський)

Стилістичні можливості мають і інші способи словотвору — основоскладання (самоаналіз, мовознавство — книжний характер ); словоскладання (цар — жайворонок — художній стиль, кіловат-година — науковий стиль). Складні слова виконують різні стилістичні функції. Одні з них антропологія, атмосфера, кіловат-година, мовознавство вживаються як терміни у книжних стилях, і насамперед у науковому, інші виражають найрізноманітніші емоційно-експресивні відтінки і переважають у художньому стилі. Наприклад: А я, дурний, не убачивши тебе, цяце, й разу, та й повірив тупорилим мвоїм віршомазам (Т.Шевченко). Ей, голубчику-братику! Не бий мене та візьми до себе, - я тобі у великій пригоді стану! (нар.тв.)

Отже, словотворчі засоби відіграють важливу роль у стилістичному забарвленні слів і в стилетворенні. Стилістична виразність тексту посилюється, якщо в ньому використано слова, що завдяки словотворчим засобам виділяються своїми стилістичними функціями.

Дата добавления: 2014-01-07