Прочитайте речення. Назвіть префікси у виділених словах. Яким стилістичним забарвленням вони характеризуються?

Перепишіть речення. Поясніть у них розділові знаки. Якого відтінку надають суфікси у виділених словах?

Виразно прочитайте текст. До якого стилю він належить? Як цьому сприяють суфікси у виділених словах? Наведіть із цими суфіксами свої приклади і запишіть їх, виділіть суфікси.

Прочитайте текст. Випишіть виділені слова, виділіть у них суфікси і визначте, якого стилістичного забарвлення вони надають словам і тексту.

Перекладав Лукаш найбільше з німецької, французької, англійської, італійської, іспанської, польської, угорської. Переглядаючи ці приклади, можна впевнитись, що універсальність перекладацької праці Лукаша, широчінь її діапазону характеризується не лише кількістю мов, а також і тематичною різноманітністю. Я мав на увазі розмаїтість мовних стилів, манер, інтонацій. читаючи Бернсові пісні в Лукашевих перекладах, доходиш до переконання, що народнопісенні лірика — справжня стихія Лукаша, людини, обдарованої музично, знавця й ентузіаста народної пісні. Але береш до рук патетичного Гюго, схильного не так до слова, як до піднесеної декламації, і згадуєш, що Лукаш — театральна людина, що ораторська театральність та напушистість — це таки його стихія і що де в чому ці риси й збігаються (Г. Кочур).

Зорять усі на бабусю, чогось сподіваються. Побідкалась старенька, стала жалувати дітей.

— Гарні, любі діточки...— а гостинчика немає, ластів'ята,— не купила.— Почала гладити по голівці хлопчика.

— І його!— показав він ручкою на меншенького, що недавно навчився ходити й насилу стояв на тоненьких, як цівки, ноженятах (С. Васильченко).

1. З якого ти саду, чудовая роже? Тебе й морозище зв'янити не може! (А. Кримський). 2. Коники, коні, чого ви варті? Ти до коняги був схож не в жарті (А. Малишко). 3. По вузькому довжелезному насипу дамби кількома рядами розтяглася людська стіна (Я. Баш). 4. А наш Рябко, кажу, все спатки не вкладався (П. Гулак-Артемовський). 5. Марія, Мріє, Мрієчко моя, Моя Ма- рієчко тривожна, Твоїм гірким, як світ, ім'ям Мені звучить хвилина кожна (М. Вінграновський).

Утворіть з ними та подібними префіксами інші слова, складіть із ними речення і запишіть.

1. Вітер і павітер дме там у височині, обриваючи біле галуззя розквітлих вишень (Ю. Яновський). 2. Паморозь розкішним мереживом покрила нерухомі дерева (М. Стельмах). 3. Високо на Дніпрових кручах над прадавньою рікою піднімається. Канів, і гордий Славутич біля його підніжжя котить і котить свої срібно-сині хвилі (З газети). 4. Погода в антициклонах буває малохмарна, суха; на рівнинах вона жарка влітку і холодна взимку (З журналу).

12. Перепишіть речення. Підкресліть префікси, які виконують стилістичні функції; визначте, які саме.

1. Пронісся вітер над гримучим дахом, застукотів, задеренчав, затих.. (М.Бажан). 2. Роздзюрчалося навколо, Розспівалася весна, стали верби в дружне коло, І пішла ставком луна (І. Муратов). 3. Відгриміло грозою, відблискало, розлилося в гаряче проміння. І над сивими обелісками Молоде піднялось покоління (А. Малишко). 4. Народ — як шукач золота, він вибирає, зберігає й несе, шукаючи протягом багатьох століть, тільки найцінніше, найгеніальніше (З газети).

13. Визначте способи творення іменників — назв місяців.

Розпочинає зиму грудень. У народі його прозвали «першозимник». У давнину казали: грудень-студень, на всю зиму землю вистуджує. Відомі й такі назви «хму-рень», «стужайло», «лютовій», «вітрозим», «річкостав», «мостовик» тощо. Народна мудрість твердить: грудень і замостить, і зацвяшить, і саням хід дасть; у грудні сонце на літо, а зима на мороз; цей місяць рік кінчає, справжній зимі двері відчиняє; грудень око снігами тішить, проте вуха морозом рве. Дні тепер найкоротші, зате ночі довгі. Тому й прозвали цей місяць «ніч року».

У народі говорять: грудень старий рік завершує, а січень новому двері відчиняє. Свою назву місяць дістав, мабуть, за тріскучі морози і люті хуртовини, характерні для цієї пори. У старовину казали: у січні і морозом вуха пече, і снігом лице січе. Білоруси називають його «студ-зень», а болгари — «великий січко». А ще в Україні іменують «сніговик», «тріскун», «вогневик», «просинець», бо небо в цей час дедалі частіше весело синіє. Стверджують: січень — весні дідусь, а зимі — цар.

Підступний і мінливий лютий — найкоротший місяць року. О цій порі шаленіють вітри, сичать морози, і все ж лютневі сніги весною пахнуть. Його називають «сніжень», «лютень», «крутень», «зимобор», «криводоріг», а ще «межень», бо є межею між зимою і весною. Та, напевно, найбільш вдала назва — «бокогрій». Починає пригрівати сонечко. Худоба охоче підставляє свої боки під його ласкаві промені.

14. Запишіть складні слова й абревіатури, характерні для вашої професії.

15. У поезії Олени Теліги знайдіть слова з похідними основами, визначте словотворчі афікси.

Найвищий шпиль — і початок до спаду! (О. Теліга)

16. Прочитайте текст і запам'ятайте його зміст. Зверніть увагу на ще один дуже важливий шлях поповнення лексики української мови — індивідуальне словотворення.

Кожен письменник шукає свою тронку — дзвінкоголосе слово, яке нерідко, якщо воно витворено у животворних традиціях рідної мови, сприймається як органічно належне їй, немовби вічно існуюче. Тоді забувається автор новоствореного слова — і воно повністю переходить у «власність» народу.

Хіба можна уявити сучасну українську літературну мову, наприклад, без чудового-пречудового слова «мрія»? Усім нам добре відоме це слово. Дехто скаже, що воно знане з давніх-давен, ще з діда-прадіда. Мовляв, це безсумнівне народне слово, видобуте літературною мовою з глибин душі народу-мовотворця.

Але не поспішаймо з таким категоричним висновком. Візьмемо «Кобзар» основоположника нашої сучасної літературної мови, геніального поета Тараса Шевченка. Перегорніть сторінки «Кобзаря» — і ви переконаєтесь, що слова «мрія» немає навіть у Тараса Шевченка.

Його вигранив для української мови видатний письменник Михайло Петрович Старицький. Звичайно, так майстерно і так філігранно викувати слово можна тільки у злеті поетичного натхнення. Михайло Старицький у 1873 році написав вірш «До альбома О. П. К.-ч». Новостворене слово припало до душі Олені Пчілці. Воно зазвучало у її поезіях.

Зусиллями двох поетів — Михайла Старицького і Олени Пчілки — слово «мрія» пишно зійшло на багатобарвній ниві української мови, заквітло, зачарувало нас своєю красою. Творець слова Михайло Старицький геніально вловив закони словотвору і подарував нам і всьому світові неповторні чари свого творіння (І. Вихованець).

VI. Систематизація та узагальнення засвоєного матеріалу

1) Який розділ науки про мову вивчає будову слова?

2) Які морфеми є в український мові? Що називають афіксами?

3) Які значущі частини слова виражають лексичне значення слова, а яка – граматичне?

4) Які значущі частини слова можуть входити до основи?

6) Чи мають закінчення незмінні слова? Наведіть приклади незмінних слів.

7) Яке закінчення називається нульовим? Наведіть приклади слів із нульовим закінченням.

8) Наведіть приклади спільнокореневих слів, визначте в них корінь. Дайте визначення кореню.

9) Що відрізняє спільнокореневі слова від форм слів?

11) Наведіть приклади слів із префіксами до-, за-, пере- (долетіти, задумати, перейти).

12) Наведіть приклади слів із суфіксами -ель, -ецъ, -ист (учитель, молодець, тракторист).

13) Яку стилістичну роль можуть виконувати суфікси і префікси? Наведіть приклади.

14) Як впливають на стилістичне забарвлення слів префікси і суфікси?

15) Як ви розумієте терміни суфікси позитивної оцінки і суфікси негативної оцінки? Наведіть приклади.

16) Чим похідні слова відрізняються від непохідних?

17) Чи однакові стилістичні функції виконують складні слова? Аргументуйте прикладами.

18) Як впливають слова, творені різними засобами, на стилістичне забарвлення тексту?

► Напишіть міні-твір або окремі 6-7 речень, використавши слова з префіксами і суфіксами, стилістично забарвленими.

2. Які є словотворчі засоби в українській мові? У чому відмінність між твірними і похідними словами?

3. Що називається твірною основою? Як визначити твірну основу, словотворчий суфікс, словотворчий префікс? Які способи творення слів називаються морфологічними і чому?

4. Які неморфологічні способи творення слів ви знаєте?

5. Чому словотворення є основним засобом збагачення словникового складу мови?

6. Який спосіб творення в українській мові є найпродуктивнішим?

7. В чому полягає різниця між морфемним і словотвірним аналізом слів?

Афікси в українській мові можуть бути словотворчими та словозмінними (писати / написати у дієсловах доконаного та доконаного видів, високий, вищий, найвищий у прикметниках).

Частини мови	Афікси
Іменник	Давні префікси — пра-, па-, су-, уз-: прадід, пасинок, сузір'я, узлісся. Префікси, запозичені з інших мов - анти-, контр-, ультра-, архі-: антитеза, контрнаступ, ультразвук, архімільйонер. Дієслівні префікси в віддієслівних іменниках — на-, ви-, с-, за-: наступати → наступ, нападати → напад, виступати → виступ, сходити → схід, заспівати → заспів. Здрібніло-пестливі суфікси — -к-, -он-, -очок(ечок), -очи-, -ечк-, -иця, -ик-, -оньк(еньк): ручка, дубок, дубочок, вершечок, віконечко, водиця, коник. Збільшувально-згрубілі суфікси — -ищ-: дубище, дідище. Суфікси, які не мають емоційного значення — -ар(яр), -ець(єць), -ник, -льник, -ість, -іст (-ист), -тель-, -нн,-, -енн-, -ізм (-изм): шахтар, столяр, мудрець, робітник, фольклорист, романіст, учитель, питання, радість, патріотизм, гуманізм.
Прикметник	Суфікси та префікс якісних прикметників для утворення ступенів порівняння — -ш- (-іш-), най-: старий → старший → найстарший, світлий → світліший → найсвітліший. Префікси та суфікси якісних прикметників для передачі більшої чи меншої міри ознаки, якості - пре-, за-, над-, -езн-, -уват- (-юват-), -еньк-, -есеньк- (-ісіньк-, -юсіньк-), -аст- (-яст-): предобрий, зависокий, надпотужний, величезний, довгуватий, синюватий, маленький, гарнісінький, тонюсінький, довгастий, червонястий. Суфікси та префікси, за допомогою яких утворюються відносні прикметники · від іменників — -ов-, -ан- (-ян-), -ат, -ськ-: дуб → дубовий, вода → водяний, зуб → зубатий, слюсар → слюсарський, батьків → батьківський, дерево → дерев'яний, · від іменників з прийменниками — -н-: без упину → безупинний, між областями → міжобласний, без меж → безмежний, · від дієслів — -лив-, не-: балакати → балакливий, непролазний, непроникний, · від прислівників — -ш- + -н-: сьогодні → сьогоднішній, вчора → вчорашній, дома → домашній. Суфікси для утворення присвійних прикметників · від іменників чоловічого роду — -ів- (-ов-, -ев-), -ів- (-їв-, -єв-): батько → батьків, батькова, батькове, батькові; лікар → лікарів, лікарева, лікареве, лікареві; Матвій → Матвіїв, Матвієва, Матвієве, Матвієві. · від іменників жіночого роду — -ин-, -їн-: жінка → жінчин, жінчина, жінчине, жінчині; Надія → Надіїн, Надіїна, Надіїне, Надіїні.
Дієслово	З одним дієслівним коренем можуть поєднуватися два, рідше три префікси: понаносити, понаприносити. Префікси зі значення напряму дії — ви-, в-, об-, за-, пере-, до-: виїхати, в'їхати, об'їхати, заїхати, переїхати, доїхати. Префікси зі значенням початку або кінця дії — за-, до-, при-: запрацювати, донести, принести. Префікси зі значенням повторюваності дії — по-: постукувати, потрушувати. Словозмінні префікси для утворення форми доконаного виду — з-, по-, про-, на-: їсти → з'їсти, шити → пошити, читати → прочитати, писати → написати. Суфікси для утворення дієслів від іменників — -ат-(-ят-), -ит-, -уват- (-юват-): обід → обідати, сідло → сідлати, мир → мирити, робітник → робітникувати. Суфікси для утворення дієслів від прикметників — -іт-,-ішат-, -ит-: білий → біліти, чорніший → чорнішати, молодий → молодити. Суфікси для утворення дієслів від займенників, вигуків, часток — -к- + -ат-: ви → викати, йой → йойкати, так → такати. Словозмінні суфікси для творення форм недоконаного виду від форми дієслова доконаного виду — -уват- (-юват-), -ат- (-ят-), -иват-: розв’язати → розв’язувати, розвеселити → розвеселяти, пробити → пробивати.
Прислівник	Прислівники давнього утворення з погляду сучасної мови не поділяються на значущі частини. Переважна більшість прислівників утворилася від прикметників (чистий → чисто, теплий → тепло, добрий → добре), іменників (дім → дома, мить → миттю, ранок → ранком, місце → місцями), іменників з прийменниками (з верху → зверху, з-під споду → спідсподу, в голос → вголос, в горі → вгорі), інших прислівників (куди → декуди, коли → деколи, інколи, як → абияк), дієприслівників (сидячи, лежачи, крадучись), від тих форм іменників, прикметників, дієслів, які тепер уже не існують (здалека, звисока (короткі прикметники далек, висок поєдналися з прийменником з), верхи (колишня форма орудного відмінка множини іменника верх), сидя, нехотя (колишні дієприкметники чоловічого роду)). Прислівники на кшталт де, там, куди, коли, так, доки, досі, тут, тоді, туди з точки зору сучасної мови є непохідними. Прислівникові префікси для утворення прислівників від прикметників та числівників — по-, що-: по-батьківському, по-батьківськи, по-перше, щоночі. Прислівникові суфікси у відприкметникових прислівниках — -о, -е, -ому, -и (-ому, -и вживаються разом з префіксом по-): швидко, терпляче, по-хазяйському, по-хазяйськи. Суфікс -чі в числівниках: двічі, тричі. Суфікси, запозичені у прикметників -ечк-, -еньк-, -ісіньк-, -есеньк- для вираження здрібніло-пестливого значення: швиденько, точнісінько, тихесенько, такечки, ондечки. Прислівники, утворені від якісних прикметників, зберігають ступені порівняння, що утворюються за допомогою прикметникових словозмінних суфіксів -ш- (-іш-) та префікса най-: тепло → тепліше → найтепліше, тонко → тонше → найтонше.

Афікси в українській мові можуть бути продуктивними та непродуктивними (рідко вживаними).

Афікси	Приклади
Продуктивні префікси	у дієсловах — ви-, до-: виходити, виносити, виписувати, доходити, доносити, дописувати, дорощувати, доробляти.
словозмінний прикметниковий префікс най-: найбільший, наймогутніший, найкращий.
словотворчі прикметникові префікси пре-, без-, за-: прегарний, предобрий, премудрий, безголосий, безбородий, безкрилий, завеликий, зависокий, задовгий.
прислівниковий префікс по-: по-товариському, пo-українському, по-французьки.
Непродуктивні префікси	в іменниках — па-, пра-, су-, уз- (вз-): пагорб, пасинок, паросток, прадід, прабаба, прабатько, супутник, сузір'я, узлісся, узгір'я.
Продуктивні суфікси	іменникові суфікси · на означення осіб за характером їх діяльності: робітник, вугільник, будівник, керівник, подавальник, в'язальник, будильник, фольклорист, геодезист; · на означення осіб за належністю до партій, ідейно-політичних напрямів: матеріаліст, атеїст, націоналіст, соціаліст; · за походженням з якоїсь місцевості — -анин (-янин), -чанин: полтавчанин, подолянин, харків'янин, лубенець.
дієслівні суфікси — -ува- (-юва-), -а- (-я-), -и- (-ї-), -і-: головувати, слюсарювати, вивершувати, вибігати, виступати, вселяти, рибалити, важити, доїти, біліти.
Непродуктивні суфікси	деякі назви жителів міст, сіл, областей — -ець, -ит: криворіжець, дніпропетровець, чернігівець, одесит.
дієслівний суфікс -ва-: забувати, встрявати, повівати.

а) слова зі спільним коренем, але з різним лексичним значенням;

б) слова, однакові за звучанням і написанням, але різні за лексичним значенням;

в) слова, різні за звучанням і написанням, але однакові або близькі за лексичним значенням.

Дібрати й записати 3—4 спільнокореневих слова.

Записати самостійно дібране слово, виділити в ньому основу й закінчення.

а) частина слова без закінчення, що виражає лексичне значення слова;

б) головна значуща частина слова, яка містить спільне значення споріднених слів; P

в) змінна значуща частина слова, яка виражає його граматичне значення.

Дібрати й записати два-три спільнокореневих слова, виділити в них корінь.

а) значуща частина слова, що стоїть перед коренем; P

б) значуща частина слова, що стоїть після кореня;

в) значуща частина слова, що може стояти як перед коренем, так і після нього.

Дібрати й записати два-три слова з тим самим префіксом, префікс виділити. (Напр.: полетіти, показати, полюбити.)

5. Коренем у словах голова, головний, головешка є:

Дібрати й записати слово, що складається з префікса, кореня, суфікса й має нульове закінчення. (Напр.: підсніжник, прикордонний.)

6. За допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -юсіньк-, -ісіньк- можна утворити:

а) прикметники із значенням здрібнілості, пестливості; P

б) прикметники із значенням збільшеної ознаки;

в) іменники — назви людей за національністю.

Дібрати й записати два-три іменники на позначення назви людей за професією, виділити в них суфікси. (Напр.: учитель, лікар, комбайнер, таксист).