Загальна характеристика правових актів, які використовуються в управлінні

Систематизація правових актів управління.

Галузева належність правового акту.

Загальна характеристика правових актів, які використовуються в управлінні.

Види правових актів державного управління та їх систематизація

Лекція № 6

Література:

1. Аверьянов В.Б. Державне управління: теорія і практика / В.Б.Аверьянов / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б.Аверьянова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.

2. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук, О.В.Дьяченко та ін.; ред. Ю.П.Битяк. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.

3. Адміністративне право України [Текст]: підручник / ред. Т.О.Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 480 с.

4. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) / Г.В.Атаманчук: Учеб. пособ. – М.: ОАО НПО "Экономика", 2000. – 302 с.

5. Виконавча влада і адміністративне право // За заг. ред. В.Б.Авер`янова – К.: Видавничий Дім "Ін-Юре", 2002. – 668 с.

6. Горбунова Л.М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади: монографія / Л.М.Горбунова. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 240 с.

7. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / За ред. М.В.Цвіка та ін. – Харків: Право, 2002. – 432 с.

8. Іжа М.М., Пахомова Т.І., Різникова Я.О. Організаційно-правові засади державного управління: Навчальний посібник. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. – 308 с.

9. Ковальський В.С., Козінцев І.П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади. – К.: Хрінком Інтер, 2005, - 192 с.

10. Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики [Текст]: Зб. наук. статей: Матеріали наук. практ. конф. / Ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: НАН України, 2006. – 334 с.

11. Конституція України: прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

12. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.П. Колісника та Ю.Г. Барабаша. - X.: Право, 2008. – 416 с.

13. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) / О.Ф.Скакун: Учебник. – Х.: "Эспада". – 2005. – 840 с.

14. Скрипничук В.М. Правове забезпечення державного управління. Конспект лекцій. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. – 556 с.

15. Указ Президента України від 22.07.1998 № 810/98 “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 21. – Ст. 32.

16. Фрицький О.Ф. Конституційне право України [Текст]: підручник/ О.Ф. Фрицький. - К.: Юрінком Інтер. – 2002. – 536 с.

Правові акти державного управління – це вольові владні дії державних органів (службових осіб), які вони здійснюють на підставі законів та на виконання їх у процесі реалізації функцій державного управління і які спрямовані на встановлення (зміну, скасування) пра­вових норм або виникнення (зміну, припинення) конкретних правових відносин.

Серед інших правових актів (законів, постанов Верховної Ради, указів Президента тощо) акти управління виділяються передусім тим, що вони є основною юридичною формою виконавчої та розпорядчої діяльності державних органів управління. За їхньою допомогою орга­ни управління вирішують ті завдання, які належать до їх компетенції.

Інакше кажучи, акти управління – це різновид правових актів, у яких відображаються владні приписи органів державного управління (або службових осіб), спрямовані на встановлення або застосування правових норм (правил поведінки) у сфері державного управління.

Як різновид правових актів акти управління мають деякі загальні риси, притаманні усім видам правових актів.

По-перше, вони є виявом одного з елементів державно-владних повноважень відповідних державних органів.

По-друге, у правових актах державного управління відображено правові приписи, сформульовані від імені держави.

По-третє, правові акти державного управління спрямовані на до­сягнення певного юридичного результату: встановлення, зміну або скасування правил поведінки, виникнення, зміну та припинення пра­вовідносин.

Правові акти державного управління – це владні, односторонні підзаконні акти органів державного управління, що вироблені в про­цесі виконавчо-розпорядчої діяльності.

Особливості актів державного управління:

1)це правовий акт органів та посадових осіб держави;

2)це управлінське рішення;

3)це форма управлінської діяльності держави;

4)це правові акти компетентних органів;

5)це владні дії державних органів управління;

6)це правові акти, що створюють певний правовий ефект;

7)це акти управління державно-владного характеру;

8)це підзаконні акти;

9)це правові акти, що виступають варіантом управлінського рішення;

10)це правові акти державного управління, що приймаються по­вноважним суб'єктом державно-управлінської діяльності;

11)це одностороннє волевиявлення повноважного суб'єкта дер­жавного управління;

12)це правовий акт, що визначає правила належної поведінки в сфері державного управління;

13)це правовий акт державного управління, що може бути опроте­стований в установленому порядку;

14)це правовий акт державного управління, що викликає юридичні наслідки;

15)це особливий порядок видання правового акту державного управління;

Кла­сифікація актів управління проводиться за різними критеріями. В науці адміністративного права акти управління класифікуються (Рис. 1):

За юридичними властивостями акта державного управління поділяються на нормативні, індивідуальні та змішані	Нормативні акти встановлюють загальні правила поведінки, норми права. Вони регламентують однотипні суспільні відно­сини у певних галузях. Ці акти, як правило, призначені на довгострокове та багато­разове їх застосування. Індивідуальні акти вирішують конкретні питання управління і не містять у собі норм права. Тому їх прийнято називати актами застосування норм права. Видання інди­відуальних актів спрямоване на їх однора­зове застосування відносно конкретних випадків, ситуацій, обставин. Змішані акти є різновидом актів управління, вони містять як норми права, так і рішення щодо конкретних управлінських справ та ненормативні приписи
За дією в просторі	Діють або на всій території держави, або на території її адміністративно-територіальних одиниць
За характером компетенції органів, які видають їх	Загальнодержавні, локальні (місцеві)
За органами, які видають акти (за суб`єктами видання)	Акти, які видаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади

Рис. 1 Класифікація актів управління

Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів. Нормативно-правовий акт – офіційний акт-волевиявлення (рішен­ня) уповноважених суб`єктів права, що встановлює (змінює, скасо­вує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.

Ознаки нормативно-правового акту:

1) приймається або санкціонується уповноваженими органами дер­жави (правотворчими органами) або народом (через референдум);

2)завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов`язків;

3)приймається з дотриманням певної процедури;

4)має форму письмового акту-документа і точно визначені рек­візити (вид акту; найменування органу, який ухвалив акт; заголовок; дата ухвалення акту; номер акту; дані про посадову особу, яка підписала акт);

5) публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов`язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка (в Україні закони публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", газетах "Голос України"; постанови Кабінету Міністрів – у збірниках постанов уряду України та газеті "Урядовий кур`єр"; за­кони і підзаконні акти – у часопису "Офіційний вісник України").

Відмінність між нормативним актом та іншими правовими актами полягає в тому, що:

По-перше, нормативно-правовий акт містить у собі правові норми, встановлює нові права і обов'язки, яких раніше не було, або змінює (скасовує) їх. Інші юридичні акти не встановлюють нових норм права. Акт тлумачення норм права, наприклад, лише пояснює чинні норми.

По-друге, нормативно-правовий акт містить норми права загально­го характеру, тоді як індивідуальний акт (акт застосування норм пра­ва) має індивідуальну спрямованість. Він стосується конкретної осо­би або вирішення конкретної юридичної справи.

Вимоги, що висуваються до актів державного управління:

1. Вимоги загального характеру: об’єктивна необхідність, акту­альність; стабільність.

2. Спеціально-юридичні вимоги:

- підзаконність актів державного управління;

- видання актів державного управління в межах компетенції дер­жавного органу;

- проект акту управління має пройти чотири стадії: підготовка про­екту акту; узгодження проекту; прийняття акту; доведення до вико­навців.

3. Організаційно-технічні вимоги полягають у дотриманні правил їх оформлення.

Види нормативно-правових актів наведені на Рис. 2.

За формою вираження	1) письмовий (акт-документ); 2) усний (заяви, розпорядження, накази, вказівки); 3) конклюдентний (акт-дія)
За юридичною субординацією	• нормативні, що регулюють певну сферу суспільних відносин і є загальнообов`язковими. • індивідуальні (ненормативні, правозастосовчі, акти реалізації норм права), що породжують права і обов`язки лише у тих конкретних суб`єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку; • інтерпретаційні (акти тлумачення норм права), що мають допоміжний характер і, як правило, "обслуговують" нормативні акти
За юридичною чинністю	• закони; • підзаконні нормативні акти
За сферою дії	• загальні; • спеціальні; • локальні
За межами дії	• діють на всій території без обмежень у часі; • діють на всій території протягом певного терміну; • діють на частині території без обмежень у часі; • діють на частині території протягом певного терміну
За характером компетенції органів, які видають акти	• акти загального управління, • акти галузевого управління; • акти функціонального управління
За характером волевиявлення	• акти встановлення норм права; • акти заміни норм права; • акти скасування норм права
За галузями законодавства	• цивільні; • кримінальні; • адміністративні; • кримінально-процесуальні; • адміністративно-процесуальні та ін.
За суб`єктами нормотворчості в Україні	• Верховна Рада України – закони і постанови; • Верховна Рада Автономної Республіки Крим – постанови (з питань, що носять нормативно-правовий характер) і рішення (з питань організаційно-розпорядчого характеру); • Президент України – укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. • Кабінет Міністрів України – постанови і розпорядження; • Міністри, керівники центральних органів виконавчої влади – накази, розпорядження, інструкції, правила, положення; • голови місцевих (обласних і районних) державних і адміністрацій – розпорядження; • місцеві ради, їх виконавчі комітети – рішення; керівники їхніх управлінь і відділів – нормативні накази; • адміністрація державних підприємств, установ, організацій – нормативні накази, статути, положення та інструкції

Рис. 2 Види нормативно-правових актів

Дія нормативно-правового акта в часі, в просторі і за колом осіб. Будь-який нормативно-правовий акт, зокрема закон, має межі своєї дії в трьох "вимірах":

1) у часі, тобто обмежений періодом дії, коли закон має юридичну чинність;

2) у просторі, на який поширюється дія закону;

3) за колом осіб, які підпадають під вплив закону: на основі закону у них виникають юридичні права і обов'язки.

Дія нормативно-правового акта в часі. Початковим і кінцевим моментами дії закону в часі є вступ закону в дію і припинення дії закону. Слід відрізняти момент (день) вступу закону в дію від моменту (дня) набуття ним юридичної сили. Закон набуває юридичної сили у день його ухвалення, тобто підписання за­кону.

Закони починають діяти:

1. З моменту ухвалення (наприклад, Конституція України).

2. З моменту опублікування.

3. З часу, який позначено в самому законі.

4. З часу, який зазначено в постанові про порядок введення зако­ну в дію. В Україні, як правило, початок дії закону визначається у спеціальній постанові Верховної Ради про порядок його введення в дію: із дня опублікування або з моменту настання застереженої в постанові певної умови).

5. Закони, у яких не вказаний час набрання чинності і щодо яких не було постанови про порядок введення в дію, вступають у силу по всій території України одночасно після закінчення 10-денного строку з дня офіційного опублікування.

6. Закони (рішення), ухвалені в результаті референдуму, вводять­ся в дію з моменту їх опублікування, якщо в них самих не визначений інший строк. Датою ухвалення закону (рішення) є день проведення референдуму.

За всіх умов закон вступає в дію не раніше дати опублікування.

Відповідно ст. 58 Конституції Укра­їни закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діян­ня, які на момент їх вчинення не визнавалися законом як правопору­шення.

Закони втрачають дію:

- після закінчення строку, на який вони були ухвалені;

- у разі зміни обставин, на які вони були розраховані;

- у разі прямого скасування (призупинення дії) даного закону іншим законом або спеціально призначеним актом (в Україні закон може бути скасований рішенням Конституційного Суду у разі визнання його не­відповідності Конституції України);

- у разі фактичного скасування, коли ухвалений новий закон з того самого питання, а старий формально не скасований.

Дія нормативно-правового акту в просторі. Дія нормативно-правового акту у просторі може бути територіаль­ною і екстериторіальною.

Територіальна дія нормативно-правового акту окреслена територією держави (Україна) або окремого регіону (Крим) і визначається дер­жавним суверенітетом.

Нормативно-правові акти України поширюються на територію всієї країни, нормативно-правові акти АР Крим – на влас­ну територію в межах повноважень, визначених Конституцією України і Конституцією АР Крим.

Екстериторіальна дія нормативно-правового акта регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території.

Вона відома як право екстериторіальності держав – порядок, відпо­відно до якого установи або фізичні особи, що розташовані або пере­бувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що розта­шовані або перебувають на власній національній території і підвладні законам і юрисдикції власної держави (наприклад, право дипломатичних привілеїв та імунітетів).

Дія нормативно-правового акту за колом осіб. На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюєть­ся загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на які він розрахований.

Види законів у дії за колом осіб:

1. Загальні – розраховані на все населення.

2. Спеціальні – розраховані на певне коло осіб (пенсіонерів, військовослужбовців, лікарів, вчителів тощо).

3. Виняткові – роблять винятки з загальних і спеціальних (наприклад, дипломатичні особи).

Дата добавления: 2014-01-07