Людський вимір на окремих стадіях (етапах) юридичного супроводження управління

Людський вимір, або, за іншим трактуванням, гуманістичний вимір у системі державного управління – це така якість діяльності системи державного управління, за якої людина визнається найвищою со­ціальною цінністю, а забезпечення її прав і свобод визначає зміст і спрямованість цієї діяльності. Людський вимір – це сприйняття сис­темою державного управління сукупності ідей, поглядів, переконань щодо поваги до честі, гідності і прав людини, щодо турботи про її благо та різнобічний розвиток, щодо створення гідних людини умов суспільного життя.

Найкращі умови для людського виміру створює правова держава, в якій юридичними засобами реально забезпечене максимальне здійснення, охорона та захист основних прав людини. Права на жит­тя, здоров’я, повагу, захист честі, гідності, недоторканність і безпеку в демократично організованому суспільстві визнаються найвищою со­ціальною цінністю, а їх утвердження і забезпечення розглядаються як головний обов’язок держави та один із основних пріоритетів держав­ного управління. Проголошення суверенітету, незалежності держави недостатньо для того, щоб права і свободи стали реальністю. Вкрай важливою умовою їх реалізації є формування громадянського суспіль­ства і побудова правової держави.

Людський вимір пов’язується з низкою понять, серед яких "людська гідність", "людський капітал", "людський розвиток", "людський чин­ник суспільного розвитку" та ін.

Людська гідність проявляється в усвідомленні кожною людиною своєї значущості, унікальності, самобутності. Вона є однією з рис де­мократичного світогляду й водночас одним із громадянських обов’язків. Громадянин є носієм гідності та її захисником. Тому за посередницт­вом цієї категорії можна визначати як демократію, так і громадянина. По-справжньому гідною може бути тільки вільна людина. Людська гідність змушує громадянина діяти, ставати на заваді порушенню прин­ципів і основ демократичного ладу, протидіяти будь-яким утискам сво­боди. Повага до людської гідності вимагає глибокого вкорінення в суспільстві толерантності, визнання невідчужуваних прав за всіма людьми. Культивування гідності і толерантності звеличує суспільство взагалі і людину зокрема. Саме ці риси мають формувати в людині освіта, наука та культура.

Поняття людського капіталу включає запас можливостей людського чинника, які створюються і нарощуються головним чином за допомо­гою освіти і навчання. Завдяки останнім підвищується економічна продуктивність людини, тобто вона може більше працювати й зароб­ляти. Уряди, підприємці, численні працівники вкладають чималі кошти та час у розвиток людського капіталу через освіту та професійне на­вчання, накопичення знань і навичок. Уряди витрачають державні кошти на освіту та науку, оскільки освічене й перспективно зорієнтоване населення сприятиме прискоренню розвитку країни.

Людський розвиток як категорія, що її застосовує ООН, визначає ефективність зусиль держав у галузі соціальної політики. Показником цих зусиль є індекс людського розвитку, який фіксує рівень доходів населення, тривалість життя, рівень освіти громадян певної країни.

Людський чинник суспільного розвитку проявляється в усіх про­цесах суспільного розвитку через професіоналізм (високий рівень про­фесійної підготовки, постійна обізнаність зі станом справ, великий досвід у відповідній сфері управління) організацій та людей, їх активність, ініціативність, працьовитість, відданість справі та інші позитивні риси. До сучасних принципів управлінської діяльності, що безпосередньо пов’язані з людським фактором, можна віднести принципи: стратегі­чного мислення, прийняття рішень, управління якістю, ступеня свобо­ди рішення, делегування повноважень, ініціативи, управління людьми, організації роботи керівника, єдиноначальності.

У сучасних документах ООН акцент робиться на так званому роз­витку людського потенціалу, або людському розвитку, досягнення якого оцінюються не тільки за показниками доходів населення, а й за таки­ми чинниками, як очікувана тривалість життя, процент письменності серед дорослого населення і рівень доступності освіти. У широкому значенні в поняття "людський розвиток" включаються всі аспекти роз­витку особистості людини – від стану її здоров’я до ступеня її економ­ічної і політичної свободи. Як відзначено в "Доповіді про людський розвиток-1996" (Програма розвитку ООН), "людський розвиток є ме­тою, а економічне зростання - лише засобом для її досягнення".

Чинниками людського розвитку є: охорона здоров’я; система освіти; зайнятість населення; демократія; охорона навколишнього середовища. У сучасному світі всі вони безпосередньо пов'язуються з чинниками економічного зростання, а саме: накопиченням знань і умінь людей; ефективним використанням людського капіталу і ро­зумною економічною політикою.

Найкраще такі чинники забезпечуються шляхом збалансованого вирішення економічних, соціальних і екологічних завдань, де еко­номічні завдання – це зростання, ефективність, стабільність; соціальні завдання – це справедливість, соціальний мир, рівність можливостей, демократія, збереження національних культур; екологічні завдання – це здорове для людини навколишнє середовище, раціональне вико­ристання відновлюваних ресурсів природи, економія невідновлюваних природних ресурсів.

Проблемні питання реалізації підходу людського виміру. Захист прав людини є основою демократичного громадянського суспільства. Зневага цих прав неодноразово призводила до проявів екстремізму, регіональної нестабільності і конфліктів. Дії органів дер­жавної влади завжди мають відповідати принципу примату права й тоді забезпечуватимуться права і свободи людини. Незважаючи на високий загальний рівень суспільства та сучасних демократій, все ще існують проблемні питання реалізації підходу людського виміру. Їх вирішення пов’язується з необхідністю:

- захисту тих, хто відстоює права людини;

- виконання зобов’язань Копенгагенського та Московського доку­ментів щодо заборони використання смертної кари;

- засудження тортур та дотримання міжнародних норм, що забо­роняють тортури та інші жорстокі, нелюдяні або такі, що принижують гідність, види поводження і покарання;

- виконання положень Заключного акта і всіх інших документів ОБРЄ, що стосуються захисту прав осіб, які належать до національ­них меншин;

- засудження виявів націоналізму, расизму, шовінізму, ксенофобії та антисемітизму;

- виконання зобов’язань щодо забезпечення свободи совісті і релігії та створення клімату взаємної терпимості і поваги між віруючими різних громад, а також між віруючими і невіруючими, запобігання викорис­танню релігії з агресивною націоналістичною метою;

- захисту забезпечення прав робітників-мігрантів, зокрема на вільний вияв їх етнічних, культурних, релігійних і мовних особливостей;

засудження актів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри й етнічного походження, а також нетерпимості і ксенофобії;

- запобігання масовій міграції, появі мільйонів біженців і переміще­них осіб унаслідок воєн, збройних конфліктів, соціальної ворожнечі і грубих порушень прав людини;

- забезпечення поваги до гуманітарного права;

- визнання, що свобода висловлення своєї думки є основним пра­вом людини і одним із основоположних елементів демократичного сус­пільства;

- незалежності й плюралізму засобів масової інформації, що над­звичайно важливе для вільного і відкритого суспільства і забезпечен­ня підзвітності органів державного управління;

- заохочування і полегшення контактів між людьми, а також обмінів у сферах культури та освіти; збереження культурної спадщини в краї­нах; відмови від принизливого звертання та іншого посягання на гідність особистості;

- запобігання довільним арештам та затриманню, ув’язненню за політичними мотивами;

- унеможливлення жорстокості армії, поліції та інших силових органів, а також у місцях позбавлення волі;

- забезпечення вільного волевиявлення народу на виборах та ре­ферендумах.

Дата добавления: 2014-01-07