Значення пасажирських перевезень

Планування пасажирських перевезень

Значення пасажирських перевезень

План

2. Класифікація пасажирських перевезень

3. Динаміка пасажирських перевезень

4. Показники рухливості населення

5. Нерівномірність пасажирських перевезень.

Пасажирських перевезення, як одна із складових діяльності залізничного транспорту, забезпечують потреби населення в пересуванні та єдність економічного й політичного простору країни. Задоволення такого роду потреб має неоціненне значення для всіх економік — промисловості, сільського господарства, комунальної й соціальної. Без розвиненого й регулярно працюючого залізничного пасажирського транспорту неможлива нормальна робота підприємств, установ, навчальних закладів й ін.

Пасажирообіг залізниць на ринку пасажирських перевезень становить 62,3 % від цього показника всіх видів транспорту.

Відрізняючись масовістю, надійністю, якістю, високим рівнем безпеки з погляду погроз (ризику) для життя людей і з погляду екології, залізничні пасажирські перевезення забезпечують відносну стабільність функціонування всього господарського комплексу держави. Ця стабільність на ділі – еко-номічна основа функціонування й для галузі.

До пасажирських перевезень пред'являються високі вимоги по забезпеченню якості й безпеки руху. Тому головним завданням організації пасажирських перевезень у всіх видах сполучень – повне й своєчасне задоволення потреб населення в пересуваннях при забезпеченні безпеки й зручності поїздки, високої якості обслуговування на вокзалах і в поїздах, наданні різноманітних асортиментів послуг, доставки пасажирів від станції відправлення до станції призначення точно вчасно, зазначеному в розкладі.

2. Класифікація пасажирських перевезень

Залежно від территориальности й дальності поїздки пасажирів, виду рухомого складу, графіка руху, рівня сервісу, застосовуваного тарифу пасажирські перевезення підрозділяються на перевезення приміського й далекого сполучення. Далеке сполучення у свою чергу розділяється на місцеве й пряме, а останнє на внутрішньодержавне й міжнародне.

Приміське сполучення ― перевезення пасажирів між станціями й зупинними пунктами однієї залізниці (іноді двох) на відстань до 150 км., переважно в мотор-вагонному рухомому складі (іноді в класних вагонах без вказівки місць). Проїзні документи на даний вид перевезень продаються по приміському тарифі.

Місцеве сполучення ― перевезення пасажирів між станціями в межах однієї залізниці (на відстань небільше 700 км) у класних пасажирських вагонах або в мотор-вагонному рухомому складі підвищеного комфорту. Продаж проїзних документів на цей вид перевезень здійснюється по пасажирському тарифі. У проїзному документі вказується номер місця, що пасажир може зайняти після посадки.

Пряме внутрішньодержавне сполучення ― перевезення пасажирів між станціями двох і більше залізниць (або в межах однієї залізниці на відстань болем 700 км) у класних пасажирських вагонах. Проїзні документи продаються по внутрішньодержавному тарифі з указаним місць.

Пряме міждержавне сполучення (міжнародне) ― перевезення пасажирів у границях двох і більше держав, у класних пасажирських вагонах. Проїзні документи продаються по міжнародному тарифі із вказівкою місць.

Важлива роль залізниць і як складової базової галузі держави. Розвиток залізничного пасажирського траспорта благоприятствует не тільки розвитку окремих галузей промисловості України (машинобудування, авіабудування, чорної металургії й ін.), але й прискоренню темпів росту загальнонаціональ-ного промислового виробництва. Значення для економіки країни залізнич-них пасажирських перевезень визначають густота залізничної мережі на території України (37...62…62 км на 1 тис. км² території) й її геополітичне положення. На ринку пасажирських перевезень залізниці працюють у трьох основних сегментах: міжнародному (18 %), внутрішньому далекому (37 %) і приміському (45 %). Ці показники свідчать про те, що залізничний транспорт перевозить значну частку пасажирів. Завдання ― зберегти положення й роль залізниць на ринку перевезень при подальшому росту конкуренції, з одночасним зниженням експлуатаційних видатків і залученням додаткової кількості пасажирів, а отже й додаткових доходах. Для цього необхідно вдосконалити структуру керування й застосувати більше сучасні концепції й методики керування пасажирським комплексом.

На конкурентоспроможність, ефективність і якість пасажирських переве-зень впливають наступні фактори: технічні, організаційні, соціально-економічні, демографічні, природні й ін.

Технічні фактори відображають особливості виду перевезень. Технічна оснащеність, розвиток інфраструктури, станцій, вокзалів, вагонних дільниць й ін. повинна забезпечувати безперешкодний прийом і відправлення поїздів, формування й розформування складів, якісне обслуговування пасажирів і т.п.

Організаційні фактори відображають специфіку пасажирських перевезень (нерівномірність по періодах року, особливості складання розкладу руху поїздів і планування перевезень).

Економічні фактори відображають стабільність економіки країни (ступінь інфляції), розміщення виробництва, розвиток економіки в цілому по країні й по різних галузях (наприклад, розвиток туристичного господарства) і фактичний рівень доходу населення.

Соціально-демографічні фактори включають стабільність соціально-політичного положення регіонів і країни, ріст населення, структуру населення за професією і його розподілом за місцем проживання (у містах і сільській місцевості), зміна в розміщенні населення в часі й просторі, міграцію, розвиток матеріально-культурного життя населення країни (рівень утворення й структура населення), національні, релігійні, місцеві й традиційні звички (споживчі смаки).

Природні фактори: клімат, кількість опадів, рельєф місцевості, екологічні безпеки регіонів і країни, поява нових природних явищ у регіоні (вулкан, сонячне й місячне затьмарення), тимчасово захопливий потік населення.

До суб'єктивних факторів, що впливають на розподіл пасажирів по видах транспорту, відносять.

1. Наявність різних видів транспорту, збільшення або зменшення ціни проїзду і якості перевезень, рівень і характер конкуренції на транспортному ринку;

2. Платоспроможність пасажирів, на яку впливають ціна (тариф) і якість обслуговування пасажирів, наявність різноманітних послуг й їхня ціна на конкретному виді транспорту. В умовах, де транспортні видатки займають значну частину доходу пасажира, вплив вартісних факторів (тариф, ціна на перевезення багажу, ціни на послуги) на величину попиту є найбільш сильним.

3. Динаміка пасажирських перевезень

Як і всім галузям України, залізничному транспорту з 1991 р. властиві нестабільність, недолік фінансових коштів для своєчасного відновлення основних виробничих фондів, реконструкції шляху, станційного й вокзального господарств і для рішення інших проблем. Економічна криза в країні, зниження життєвого рівня населення різко понизили його рухливість. Це привело до того, що за роки незалежності України об'ємні і якісні показники пасажирських перевезень залізничного транспорту різко зменшилися. Зміна основних показників, що характеризують рівень організації пасажирських перевезень за показано в табл. 6.1.

Незначна різниця показників пасажирообороту в далекому й приміському сполученнях пояснюється наступною закономірністю: залежністю даного показника від середньої дальності перевезення ― у далекому сполученні. Ріст витрат і собівартості, крім зменшення об'ємних показників, обумовлений також ростом цін на матеріали, паливо, запасні частини, підвищенням норми амортизації, переоцінкою балансової вартості вагонів і локомотивів убік збільшення (в 2-3 рази).

Істотний вплив, якщо не основне, на зміну об'ємних і якісних показників зробили й роблять у цей час старіння рухомого складу, а також зростання конкуренції між видами транспорту (табл. 1.).

Таблиця 1

Показники роботи транспортного комплексу України

Вид транспорту	Перевезено вантажу, млн.т	Перевезено пасажирів, млн
Всього
В тому числі:
Залізничнийй
Автомобильний
Трубопроводний			216,4		-	-	-	-
Морський		6,3		8,8
Речний		8,3		7,6
Авиаційний	0,0	0,0	0,0	0,1

Тенденції динаміки не змінилися й нині.

4. Показники рухливості населення

Соціально-економічну ситуацію в країні найбільше об'єктивно відображаєзакономірність зміни рухливості населення й динаміки основних показників пасажирських перевезень від динаміки ВВП). Зміна динаміки ВВП ― приводить до зміни перших двох вищезгаданих показників,

Обсяги пасажирських перевезень обумовлюються чисельністю і транспортною рухливістю населення. Число пасажиро-кілометрів, що припадають на одного громадянина в рік називається коефіцієнтом транспортної рухливості. Динаміка показника транспортної рухливості відбиває зміну обсягу пасажирських перевезень у країні і рівень матеріального добробуту людей, а також стан матеріально-технічної бази транспорту.

Транспортна рухливість визначається в цілому і по окремих видах транспорту. Розраховують також показники транспортної рухливості населення різних регіонів країни, соціальних груп, міських і сільських мешканців. Цей показник широко використовується при перспективному плануванні пасажирських перевезень. Особливо велика його роль при розробці перспективних планів, у яких обсяг перевезень розраховується в основному у залежності від рухливості населення. До основних факторів, що визначають рухливість населення, відносяться: чисельність населення країни і тенденції її зміни, рівень матеріального добробуту людей, характер розвитку населення по економічних районах, областях і населених пунктах, рівень стану санаторно-курортної мережі, рівень розвитку різних видів пасажирського транспорту, величина тарифів на перевезення та інші.

Фактори, що впливають на транспортну рухливість населення, взаємозалежні між собою. Так, зростання доходів населення стимулює розвиток санаторно-курортної мережі, туризму. Збільшення населення в тих чи інших районах країни обумовлює розвиток шляхів сполучення. Наприклад, поліпшення постачання населення в регіонах, розвиток місцевих баз відпочинку, санаторіїв приводять до скорочення даного показника.

- уровень рухливості населения:

-

, ,

(6.1)

где П_рухл – показатель рухливості населення, число поїздок пасажирів на 1 людину;

– число перевезених пасажирів;

– численность населения;

Β_ін – частка закордонних громадян, які відвідують країну і користуються видом транспорту.

– фактичний и оптимальний рівень рухливості населення

Оптимальний рівень рухливості населення (К_рухл^опт) можно визначити на основі даних маркетингових досліджень потребни населення в переміщенні по видах транспорту, а також вивчення його динаміки за останні роки або шляхом порівнення з іншими країнами.

5. Нерівномірність пасажирських перевезень.

Значну додаткову роботу залізничному транспорту створює нерівномірність пасажирських перевезень по періодам року. Вона виявляється в значно більших розмірах, чим нерівномірність вантажних перевезень, і вимагає обліку багатьох факторів при організації і плануванні перевезень пасажирів.

Приміські і дальні пасажирські перевезення нерівномірні і в просторі і в часі. Нерівномірність у просторі характеризується нерівномірністю розподілу перевезень пасажирів по залізницях і напрямках. Це пов'язано з географією розміщення промислових і сільськогосподарських центрів, транспортної мережі, місць масового відпочинку, садово-городніх ділянок.

Для пасажирських перевезень дальнього прямування характерна велика концентрація перевезень пасажирів на лініях, що зв'язують столицю з крайовими й обласними містами і напрямках, що з'єднують великі економічні райони. Великі пасажиропотоки сконцентровані на курортних напрямках.

Приміські перевезення також нерівномірні по окремих лініях приміських зон і по довжині приміської дільниці. Найбільші приміські потоки виконуються на дільницях, що примикають до великих вузлів і розташованих у районах великої кількості дач і місць масового відпочинку. У міру віддалення дільниць від головної станції обсяги перевезень пасажирів значно зменшуються.

Великою нерівномірністю пасажирські перевезення характеризуються в дальньому прямуванні на тих же самих лініях масових пасажиропотоків у напрямках «туди» і «назад». Ця нерівномірність у цілому протягом року виявляється незначно, оскільки більшість пасажирів у прямому і зворотному напрямках їде по тим самим маршрутам. Виняток складають поїздки, виконувані «туди» і «назад» різними видами транспорту, і поїздки, зв'язані зі зміною місця проживання, а також здійснювані по кільцевих маршрутах.

Нерівномірність перевезень пасажирів всередині року по місяцях виявляється в значно більших розмірах, особливо в дальному прямуванні. Як і сезонна, вона має стійкий характер. Багато років коефіцієнт місячної нерівномірності у всіх видах сполучень в цілому по мережі складав 1,5, у тому числі в дальньому прямуванні – 1,6, у приміському – 1,25.

Найбільші розміри перевезень у далекому прямуванні виконуються в липні-серпні, у приміському сполученні – у період літнього дачного сезону з травня по серпень. На місяць максимального обсягу дальні перевезення пасажирів майже в два рази перевищують мінімальні розміри грудня-лютого, у приміському сполученні вони збільшуються на 50–60 %.

Нерівномірність перевезень приведено на рис. 1.

Місяць

Рис. 1 Сезонні коливання пасажирообігу на залізничному транспорті у приміському сполученні, млн. пас-км.

Як видно з рис. 1, пік пасажирообігу припадає на липень-серпень. Далі, у вересні – поступове зниження пасажирообігу, відносна стабілізація – у жовтні, листопаді та грудні.

Тенденції коливання пасажирообігу в періоди сезону не змінилися. Це залежить від переміщення людей до місць розташування підприємств (або інших місць праці) з сезонним характером роботи. Однак оскільки питома вага сезонних робіт в загальному їх обсязі невелика, викликана ними міграція відбивається на пасажирообігу лише в незначній мірі. Більшу роль в коливанні пасажирообігу відіграє, власне, зміна пори року, оскільки з цим пов’язане переміщення населення до місць відпочинку (в т.ч. до дачних ділянок у приміських зонах), яка активізується в весняно-літній період року, у святкові та вихідні дні, а у інші періоди носить достатньо стабільний характер.

Дальні і приміські пасажирські перевезення нерівномірні також по відправленню і прибуттю протягом доби. Для кожної приміської зони характерна своя добова нерівномірність перевезень. Нерівномірність пасажирських перевезень ускладнює роботу залізниць по організації перевізного процесу і виконання завдань в справі повного і якісного задоволення населення в перевезеннях. Вона вимагає створення великих резервів рухомого складу, трудових ресурсів, пропускної здатності станцій, вокзалів і перегонів для освоєння максимальних обсягів перевезень. Нерівномірність знижує якість пасажирських перевезень і роботу рухомого складу не тільки в пасажирському, але й у вантажному русі. її зростання збільшує експлуатаційні витрати, підвищує собівартість пасажирських перевезень. Це викликає необхідність систематичного пошуку найбільш ефективних шляхів пом'якшення нерівномірності і розробки заходів щодо зменшення збитків від значного відхилення обсягів перевезень у визначенні

періоду року чи доби від середніх величин на конкретних напрямках і дільницях.

Дата добавления: 2014-01-07