Етапи розвитку тактики

ВСТУП

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

ЛЕКЦІЯ

Харків

ЛЕКЦІЯ

Тема 1: “Основи сучасного загальновійськового бою”.

.

.

ГВАРДІЙСЬКИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ФАКУЛЬТЕТ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ІМЕНІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Старший викладач кафедри

військової підготовки офіцерів запасу

Волошенко В.А

“____” _________________________20__ р.

Тема 1: “Основи сучасного загальновійськового бою”.

Обговорено на засіданні ПМК №1

протокол №___

від “____”______________ 200_р.

Харків – 2009 р.

ЗМІСТ

1. Значення тактики в підготовці офіцерів і навчанні військ. Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки.

2. Основний зміст і порядок вивчення предмету “Загальна тактика” на кафедрі

3. Основні тактичні поняття, визначення і терміни.

Висновок

Література:

- Державна програма розвитку ЗС України на 2006-2011 рр.

- Стратегічний оборонний бюлетень. 2004

- Бойовий статут Сухопутних військ, частина ІІ,ІІІ, Київ, 1998 р.

- Тактика (батальйон, рота) Москва, ВИ, 1986 г.

- Тактика, Бібліотека офіцера –Москва, ВИ, 1984 г.

- Тактика танкових підрозділів, Москва, ВИ, 1970 г.

- Тактика загальновійськових підрозділів, Київ, НАОУ, 1998 р.

Наочні посібники:

- слайди за темою

Технічні засоби навчання:

- проектор “Acer”, слайдпроектор “Київ”

Наше нове мислення значно розширило можливість забезпечувати безпеку країни політичними засобами. Однак поки світ мілітаризований і грозить збройними конфліктами, не знята військова небезпека - нам потрібна справжня обороноздатність.

Рішення цієї задачі припускає проведення великого комплексу заходів щодо технічного оснащення ЗС, навчанню командирів, штабів і військ, а також безупинному удосконалюванню військового мистецтва. Світ без воєн і зброї - такий ідеал існування держав, який визначає нині генеральний курс країни в міжнародних справах. Виходячи з цього наша військова доктрина носить сугубо оборонний характер. Це значить, що ми не почнемо воєнних дій першими, якщо не піддамося збройному нападу. Якщо ж агресор розв'яже війну, то ми змушені будемо із самого її початку відбити вторгнення і лише після цього перейти в рішучий наступ. Звідси і вимога Міністра оборони до теорії оборонного бою і підготовки військ: вести наступ різними способами.

Нинішній період у житті Збройних Сил України - це період практичних справ, напруженої повсякденної роботи. Щоб справитися з усіма задачами необхідно перейти на якісно нові параметри, а саме: виробити сучасні вимоги до якості бойової техніки і зброї, воєнно-професіональним, морально-політичним і психологічним якостям особового складу, шукати ефективні шляхи навчання і виховання, розробити оптимальну організаційну структуру армії і флоту, дислокацію військ і методи підтримки їхньої бойової готовності, а нині ще й обґрунтування головних напрямків військових реформ.

В умову вищих військово-навчальних закладів головне полягає в тому, щоб забезпечувати реальне просування вперед у поліпшенні навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності і якості в практичній спрямованості в підготовці студентів.

1 навчальне питання:

Значення тактики в підготовці офіцерів і навчанні військ. Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки.

Воєнна наука - це система знань про характер, закони війни, підготовки Збройних Сил до війни і способах її ведення. На основі цього визначення зароджувалася і розвивалася військова наука. Однієї з основних частин воєнної науки є теорія воєнного мистецтва, що охоплює питання підготовки Збройних Сил і ведення ними бойових дій.

Теорія воєнного мистецтва складається:

- стратегії;

- оперативного мистецтва;

-тактики.

1. Стратегія - складова частина воєнного мистецтва, його вища область, що охоплює теорію і практику підготовки країни і Збройних Сил до війни, планування і ведення війни та стратегічних операцій.

2. Оперативне мистецтво - складова частина воєнного мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки та ведення сумісних і самостійних операцій (бойових дій) об’єднаннями видів Збройних Сил. Оперативне мистецтво займає проміжне положення між стратегією і тактикою. Оперативне мистецтво визначає завдання і напрямки розвитку тактики.

3. Тактика - складова частина воєнного мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення бою підрозділами, частинами (кораблями) і з’єднаннями різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.

Вона ділиться на:

- загальну тактику;

- тактику видів Збройних Сил;

- тактику родів військ (сил флоту);

- тактику спеціальних військ.

Тактика має два аспекти - теоретичний і практичний.

Теорія тактики досліджує закономірності, характер і зміст сучасного бою, розробляє способи його підготовки і ведення, вивчає бойові якості і можливості підрозділів, частин і з’єднань. Теоретичні положення тактики находять відображення в Бойових статутах, настановах, підручниках, навчальних посібниках, воєнно-теоретичних працях.

Практика тактики охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою.

Вона включає:

-постійне уточнення даних про обстановку;

-прийняття рішення і доведення бойових завдань до підлеглих;

-планування і підготовку бою;

-ведення бойових дій і управління підрозділами і частинами;

-всебічне забезпечення бойових дій.

Роль тактики в сучасних умовах, як підтверджує досвід Великої Вітчизняної війни, локальних війн і військових навчань, безмірно велика. Це обумовлюється тим, що велике значення в досягненні перемоги над ворогом продовжує зберігати загальновійськовий бій, а також великі можливості, якими володіє командир для рішення бойових задач. Тому тактика (тактична підготовка) є важливою частиною бойової підготовки військ, провідною навчальною дисципліною у військово-навчальних закладах.

Тактика - сама динамічна область військового мистецтва. Причому зміни в тактиці проходять все швидше по мірі прискорення технічного прогресу і удосконалення засобів збройної боротьби, морально-бойових якостей особового складу.

Тактика максимально наближена до практичної діяльності військ: рівень її розвитку, якість тактичної підготовки офіцерів, штабів і військ багато в чому визначає умови досягнення перемоги в бою. Коло задач тактики великий. Він визначається рівнем розвитку озброєння і бойової техніки, поглядами стратегії на характер майбутньої війни, способи її розв’язання і ведення, конкретними задачами, що виходить з оперативного мистецтва.

Завдання тактики. Тактика вивчає і розробляє способи підготовки і ведення загальновійськового бою. Вона включає тактику загальновійськових з’єнань, частин і підрозділів, а також видів Збройних Сил і родів військ та спеціальних військ, що входять в Сухопутні війська.

Вона вивчає зміст видів бойових дій, роль ударів ядерними, вогневими та іншими засобами ураження, розробляє форми маневру військ, похідні, передбойові і бойові порядки, визначає місце і роль з’єднань, частин і підрозділів, кожного роду військ і спеціальних військ в загальновійськовому бою, завдання, які виконують в ході бойових дій, способи їх сумісного бойового застосування і порядок взаємодії між ними.

Завданнями тактики є розробка і проведення в життя заходів, що забезпечують постійну готовність підрозділів, частин і з’єднань до виконання бойових завдань у складних умовах наземної, повітряної і радіоелектронної обстановки.

Розробка і удосконалення способів ведення бойових дій у початковий період війни.

Застосування ядерної, високоточної зброї та інших сучасних засобів збройної боротьби, докорінно змінило характер бою й умови його ведення.

Тактика покликана розкрити ці зміни, досліджувати природу сучасного бою, його характерні риси, закономірності, підготовку, принципи і способи ведення.

Тактика розробляє способи застосування різних видів сучасної зброї, а також захисту військ від такої-ж зброї противника.

Розгром противника в бою досягається тісним сполученням вогню, удару і маневру підрозділів, частин і з’єднань різних родів військ і видів Збройних Сил; завдання тактики полягає в тім, щоб знайти оптимальне сполучення цих елементів загальновійськового бою і діючих у ньому сил та засобів.

Важливою задачею тактики є вивчення сил і засобів противника, його поглядів на застосування їх у бою, а також на способи ведення різних видів бою; виявлення сильних та слабких сторін озброєння, техніки, організації військ і тактики дій противника.

При вивченні оборонного бою тактика розробляє питання організації і ведення оборони в тактичній ланці, ведення оборонного бою в особливих умовах, в оточенні і при відході.

Вивчаючи наступальний бій, загальна тактика розробляє способи його організації і ведення при прориві оборони, переслідуванні противника, що відходить, наступу з подоланням водних перешкод, способи організації і ведення зустрічного бою, особливості наступу вночі, у місті й інших особливих умовах.

Загальна тактика розробляє також питання пересування військ і розташування їх на місці.

Крім того, тактика вивчає питання керування, всебічного забезпечення бою і виробляє практичні рекомендації щодо їх рішення в різних умовах. Розробляє вимоги до організаційно-штатної структури військових формувань і рівню їхньої бойової підготовки.

Визначальний вплив на розвиток тактики надає удосконалення зброї і військової техніки і зміна якості особового складу військ.

Тактика зародилася з появою армій. У війнах рабовласницьких держав вона зводилася до прямолінійного руху військ на полі бою і рукопашній сутичці воїнів. Розвиток тактики в цей період йшов в напрямку удосконалювання бойових порядків і маневрування ними на полі бою. Після бою при ЛЕВКТРАХ у 371 р. до н.е. став застосовуватися принцип нерівномірного розподілу сил і засобів по фронті з метою зосередження основних зусиль у вирішальному місці.

Подальше удосконалювання зброї привело до появи різних видів піхоти і кавалерії. У війнах феодалізму зміст тактики визначався уже пануванням на полях бою лицарської кінноти. Бій зводився в основному до суми двобоїв лицарів.

Корінний переворот у тактиці відбувся в XVII столітті у зв’язку з прийняттям на озброєння в арміях європейських держав вогнепальної зброї. Глибока побудова бойових порядків, змінилася поступово лінійною тактикою, що остаточно затвердилася в ході Тридцятирічної війни 1618-1648 р.

Створення масових армій наприкінці XVIII - початку XIX століття, подальше удосконалювання зброї привели до появи тактики колони і розсипного ладу, класичним образом якого, є Бородінська битва 1812 р. Однак така тактика уже в той час приводила до великих втрат військ від вогнепальної зброї, особливо з появою у другій половині XIX століття нарізної зброї.

У ході Кримської війни 1853-1856 р. починає зароджуватися тактика стрілецьких цепів, що остаточно затвердилася в ході російсько-японської війни 1904-1905 рр.

Перша світова війна 1914-1918 рр. характеризувалася масовим застосуванням кулеметів, скорострільної артилерії, а також появою нових засобів боротьби: авіації, танків, отруйних речовин та інш. До кінця війни з’явилася тактика групового бою, що полягала в тім, що стрілецькі підрозділи групувалися біля танків, зброї супроводу, важких кулеметів.

Розвиток оборони йшов від осередкової, котра була неглибокою, до підготовленої в інженерному відношенні позиційнійної оборони.

Тактика радянських військ складалася в роки громадянської війни і військової інтервенції в Росії 1918-1920 рр. Її особливості були обумовлені революційним духом бійців і командирів армії нового типу. В ході війни здійснювався перехід до дій ударними угрупованнями з зосередженням сил і засобів на головних напрямках. У ході прориву будувалися глибокі бойові порядки. У розвиток тактики великий внесок у цей період внесли М.Н.Тухачевский, А.Н.Егоров, И.Л.Уборевич та ін. радянські военоначальники.

У міжвоєнний період розвиток тактики визначався широким упровадженням нової військової техніки і моторизації Збройних Сил.

В середині 30-х років була розроблена теорія глибокого наступального бою як складова частина глибокої операції, сутність якої складалася в одночасному впливі авіації, артилерії, танків, наступаючих військ на всю тактичну глибину оборони противника, в прориві її на обраному напрямку, з подальшим розвитком тактичного успіху в оперативний.

У роки Великої вітчизняної війни тактика одержала широкий і всебічний розвиток, вона характеризувалася гнучкістю, своєчасною зміною бойових порядків військ і способів їхніх дій з урахуванням змін, що відбувалися в оснащенні зброєю і технікою своїх військ і військ супротивника. Були розроблені ефективні способи прориву глибоко ешелонованої оборони, подолання з ходу проміжних оборонних рубежів, ведення зустрічного бою, переслідування супротивника, що відходить. Широке застосування одержали нічні дії, удосконалювалися способи форсування водних перешкод, оточення і знищення оточеного супротивника, ведення активної оборони. Уміло здійснювався окритий маневр і наносилися раптові удари.

В післявоєнний період до початку 50-х років тактика розвивалась на основі досвіду Великої Вітчизняної війни з урахуванням надходження у війська нової техніки та озброєння.

Корінні зміни в теорії тактики відбулися в середині 50-х років в зв’язку з оснащенням Збройних Сил ядерною зброєю, упровадженням електроніки, а у 80-ті роки з появою високоточної зброї в арміях країн НАТО, суттєво змінившими зміст бою, основу якого стали складати ядерні і вогневі удари в поєднанні з маневром і атаками військ.

Важливішою особливістю загальновійськового бою в сучасних умовах стала його динамічність. У зв’язку великою потужністю ядерної зброї виникла необхідність розосередження сил і засобів на полі бою, щоб уникнути масових втрат.

В умовах застосування ядерної зброї основним способом наступу на противника, що обороняється, став наступ з ходу з висуванням військ із глибини.

З упровадженням ядерної зброї зазнала значних змін і тактика оборонного бою. У військ, що обороняються, появилась можливість не тільки відбити наступ противника, но і зірвати його. Велика насищеність військ броньованою технікою і засобами механізації інженерних робіт дозволяє підрозділам, частинам і з’єднанням в короткі терміни підготувати глибокоешелоновану оборону, здатну успішно протистояти наступу противника, оснащеного сучасними засобами боротьби.

Сучасна тактика - це теорія і практика підготовки і ведення бою з застосуванням усіх, у т.ч. новітніх засобів збройної боротьби.

На жаль, сьогодні доводиться констатувати пев­ний застій у галузі розвитку теорії тактики та її застосування під час бойової підготов­ки військ.

Ми повинні зрозуміти, що жити за ста­рими мірками, не вивчаючи та не узагаль­нюючи все нове, що відбувається протягом останніх десятиліть, - це означає втратити провідну роль у теорії тактики і військовій практиці.

Теорія тактики має бути індикатором усього нового й прогресивного, а без неї - практика приречена. З цього випливає, що у системі бойових дій у воєнних конфліктах тактика була і є основою досягнення опе­ративної мети і складовою частиною воєнного мистецтва.

Створення і масове впровадження у війська сучасних засобів і технологій ведення збройної боротьби суттєво вплинуло за останні 15-20 років на розвиток тактики в цілому і теорії загальновійськового бою зокрема. Тому при визначенні вигляду Збройних сил XXI століття дуже важливо враховувати нові тенденції в області тактики, а саме: зсув акцентів убік «безконтактних» дій протиборчих сторін; послідовний перехід від вогневого впливу по всьому угрупованню противника до функціонально-структурного (виборчого) його ураження з застосуванням переважно високоточної зброї; зростання питомої ваги мобільних військ.

Що ж стосується практичного розвитку тактики в ході бойових дій військ у збройних конфліктах, то тут, на наш погляд, накопичено чимало позитивного, що можна охарактеризувати як новий виток у розвитку форм і способів тактичних дій, констатуючи визначений прогрес військового мистецтва в цілому. Проблема в тому, щоб узагальнити і систематизувати накопичений досвід інших держав при ведення збройних конфліктів різної інтенсивності. Спробуємо в оглядовому викладі представити, у чому ж полягає розвиток тактики за останнє десятиліття.

Насамперед хотілося б відзначити, що в системі бойових дій у військових конфліктах чітко проявилася домінуюча роль тактики як складової частини військового мистецтва. Це важливо підкреслити ще і тому, що під впливом досвіду війни в зоні Перської затоки (1991) стала мусуватися точка зору, що тактика узагалі відмирає, оскільки, мов, вирішальне значення у військових конфліктах сьогодні мають дії стратегічного й оперативного масштабу. Однак останнім часом співвідношення і взаємозв'язок складових частин військового мистецтва проявилися інакше, чим це мало місце в операції «Буря в пустелі». Центр ваги бойових зусиль змістився убік тактичних дій. Так, в Афганістані питома вага розв'язуваних військами тактичних задач склала, по розрахунках, близько 80% від загального обсягу бойових дій, а в двох чеченських військових кампаніях — 75%. З цього випливає, що тактика була і залишається основою досягнення оперативних цілей у збройній боротьбі.

Значення тактичної підготовки в навчанні підрозділів (військ).

Тактична підготовка - це навчання особового складу підрозділів, частин і з’єднань, а також їхніх органів управління підготовці і веденню бою, а у вищих командних інститутах, крім того, навчання студентів організації бою і керуванню підрозділами в ході його ведення.

Тактична підготовка є одним з найважливіших предметів бойової підготовки військ і ведучою дисципліною навчання на кафедрі, оскільки вона найбільшою мірою забезпечує підготовку студентів до практичних дій у сучасному бою, їх високу польову виучку.

Тактичній підготовці підлегле вивчення інших дисциплін, тому що вона з’єднує в єдиний комплекс знання, уміння і навички, придбані особовим складом у процесі занять з вогневої, технічної, інженерної, стройової підготовки й іншим предметам навчання. Вона є основою польової виучки військ.

Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки підрозділів і офіцерів.

Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами у своїх наказах і керівних документах вимагають:

- готувати частини і підрозділи до ведення бойових дій у складній обстановці із сильним і технічно оснащеним противником з повним використанням бойових можливостей штатного озброєння і техніки,

- постійно удосконалювати тактику ведення бойових дій з урахуванням змін в організаційно-штатній структурі і технічній оснащеності,

- відпрацьовувати усі види бойових дій, уміло переходити від одного до іншого,

- більше уваги приділяти вивченню і практичній організації оборонного бою, створенню стійкої й активної оборони.

- освоїти порядок заняття оборони в короткий термін на різних рубежах.

Головну увагу в навчанні військ тактичній підготовці зосередити на підготовці до ведення високоманеврових, активних, тривалих бойових дій, у складній, швидкозмінній обстановці, в умовах широкого застосування ВТО, авіації, бойових вертольотів, масованого вогневого, радіоелектронного і морально-психологічного впливу, руйнування об'єктів хімічної промисловості й атомної енергетики. Вчити війська скритності підготовки бойових дій і виконанням заходів щодо маскування, дезінформації і введенню противника в оману.

При навчанні оборонним діям особливу увагу приділити створенню нездоланної оборони за рахунок умілої побудови бойового порядку організації системи вогню, ефективного сполучення вогню, ударів і маневру силами і засобами, міцного утримання займаних рубежів, широкого використання контратак, Особливу увагу приділити на повне і якісне виконання на кожнім навчанні робіт з фортифікаційного обладнанню позицій, рубежів, пунктів управління і т.д.

При навчанні наступальним діям особливу увагу приділяти способу переходу в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником, швидкого і окритого проведення перегрупування; надійного вогневого враження противника, проведення наступу високими темпами, безупинно вдень і вночі та швидким перенесенням зусиль у глибину, широким застосуванням охоплень і обходів противника, розчленовування його і знищення вроздріб.

Міністр Оборони вимагає по тактичній підготовці мати високий рівень підготовки, твердо знати і уміло виконувати свої обов'язки по організації бою і веденню його танковим взводом, уміло застосовувати штатні озброєння і бойову техніку, домагатися твердого і безперервного управління підрозділами.

Товариші студенти, щоб виконати ці вимоги і стати гарним офіцером у ході повсякденного навчання необхідно:

- ретельно готуватися до кожного заняття, вести і мати гарні, повні конспекти, вивчити рекомендовану викладачем літературу, періодично переглядати додаткову і військово-закордонну літературу;

- постійно удосконалювати свої практичні і командні навички, виробляти командирську мову, виховувати в собі високі морально-бойові і психологічні якості;

- на заняттях по тактичній підготовці розвивати ініціативу, творчість, спостережливість і кмітливість, виховувати в собі, своїх підлеглих любов до Вітчизни, ненависть до ворога, впевненість у перемозі і правоті нашої справи;

- учитися працювати з картою на місцевості, вести її чітко, повно й акуратно, дотримуючи високу штабну культуру, підтримувати в робочому стані необхідні приналежності для роботи в польових умовах;

- учитися планувати свою роботу в суворо відведений для цього час, уміти його розподілити, навчитися його правильно і доцільно використовувати в повсякденному житті і при організації бою;

- суворо виконувати вимоги Міністра оборони по дотриманню Військової присяги, збереженню військової і державної таємниці і секретного діловодства;

- на заняттях по тактичній підготовці і при практичних заняттях на техніці суворо виконувати встановлені міри безпеки, уміти користатися імітаційними засобами;

- суворо дотримувати форму одягу, бути завжди чистим, акуратно одягненим, підтягнутим, мати молодецький вид, стежити за екіпіруванням на заняттях.

Висновок з 1-го питання. Як видно з розгляду 1-го питання ми можемо зробити висновок, що воєнна наука - це система знань про, закони війни, підготовки Збройних Сил до війни і характер способах її ведення. На основі цього визначення зароджувалася і розвивалася військова наука. Однієї з основних частин воєнної науки є теорія воєнного мистецтва, що охоплює питання підготовки Збройних Сил і ведення ними бойових дій. Вона складається:

- стратегії;

- оперативного мистецтва;

-тактики.

Тактика має два аспекти - теоретичний і практичний.

Теорія тактики досліджує закономірності, характер і зміст сучасного бою, розробляє способи його підготовки і ведення, вивчає бойові якості і можливості підрозділів, частин і з’єднань. Теоретичні положення тактики находять відображення в Бойових статутах, настановах, підручниках, навчальних посібниках, воєнно-теоретичних працях.

Практика тактики охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою.

Вона включає:

- постійне уточнення даних про обстановку;

- прийняття рішення і доведення бойових завдань до підлеглих;

- планування і підготовку бою;

- ведення бойових дій і управління підрозділами і частинами;

- всебічне забезпечення бойових дій.

Завдання тактики. Тактика вивчає і розробляє способи підготовки і ведення загальновійськового бою. Вона включає тактику загальновійськових з’єнань, частин і підрозділів, а також видів Збройних Сил і родів військ та спеціальних військ, що входять в Сухопутні війська.

Вона вивчає зміст видів бойових дій, роль ударів ядерними, вогневими та іншими засобами ураження, розробляє форми маневру військ, похідні, передбойові і бойові порядки, визначає місце і роль з’єднань, частин і підрозділів, кожного роду військ і спеціальних військ в загальновійськовому бою, завдання, які виконують в ході бойових дій, способи їх сумісного бойового застосування і порядок взаємодії між ними.

Завданнями тактики є розробка і проведення в життя заходів, що забезпечують постійну готовність підрозділів, частин і з’єднань до виконання бойових завдань у складних умовах наземної, повітряної і радіоелектронної обстановки.

Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами у своїх наказах і керівних документах вимагають:

- готувати частини і підрозділи до ведення бойових дій у складній обстановці із сильним і технічно оснащеним противником з повним використанням бойових можливостей штатного озброєння і техніки,

- постійно удосконалювати тактику ведення бойових дій з урахуванням змін в організаційно-штатній структурі і технічній оснащеності,

- відпрацьовувати усі види бойових дій, уміло переходити від одного до іншого,

- більше уваги приділяти вивченню і практичній організації оборонного бою, створенню стійкої й активної оборони.

- освоїти порядок заняття оборони в короткий термін на різних рубежах.

2 навчальне питання:

Основний зміст і порядок вивчення предмету "Загальна тактика" на кафедрі".

Головна мета вивчення предмету "Тактика" - підготувати офіце­ра-запасу, який:

- має глибокі військові знання з основ теорії застосування підроз­ділів у сучасному загальновійськовому бою;

- знає найновіші досягнення військової науки;

- вміє творчо застосовувати теоретичні положення бойових статутів;

- здібний вводити в практику все нове і передове;

- має організаторські здібності, ініціативу і самостійне мислення.

В результаті вивчення предмету навчання “Загальна тактика” студенти повинні:

Знати:

- основи сучасного загальновійськового бою;

- організаційну структуру, можливості, тактику дій механізованого (танкового) взводу і роти в різноманітних видах бойових дій;

- порядок і зміст роботи командира взводу та роти з організації бою і управління підрозділом в бою;

- бойові статути і настанови з організації і ведення бойових дій в різноманітних умовах;

- основи взаємодії та організації всебічного забезпечення бою;

- організацію, бойові можливості та основи ведення бойових дій підрозділів (частин) армій провідних країн світу;

- методику проведення занять з особовим складом з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки;

Вміти:

- командувати взводом в бою, застосовувати зброю та бойову техніку взводу і наданих йому вогневих засобів, організувати і вести розвідку в різноманітних видах бою;

- підтримувати боєздатність підрозділу, організувати бій на місцевості, взаємодію і всебічне забезпечення бою;

- проводити заняття з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки з підлеглим особовим складом.

Бути ознайомленими:

- з призначенням, задачами, бойовими можливостями і загальними принципами бойового застосування підрозділів Сухопутних військ;

За змістом предмет «Загальна тактика» включає три теми:

Тема 1: Основи сучасного загальновійськового бою.

Тема 2: Прийоми і способи дій солдата в бою.

Тема 3: Підготовка та ведення сучасного загальновійськового бою.

Навчальний збір.

Виходячи з специфіки вивчення предмету, основними видами занять є:

- лекції,

- семінари,

- групові заняття, що проводяться з використанням класно-лабораторної бази

- тактико-стройові заняття

Лекції складають основу теоретичної підготовки студентів. Вони ма­ють за мету дати основи знань з тактики, розкрити стан і перспективи розвитку військової науки, зосередити увагу на найбільш складних та вузлових питаннях. Лекції повинні стимулювати активну пізнавальну діяль­ність студентів, сприяти формуванню творчого мислення.

Семінари проводяться з основних і найбільш складних питань тематики навчальної програми. Вони мають за мету поглибити та закріпити знан­ня, одержані на лекціях та в процесі роботи над навчальною та науковою літерату­рою, прищепити навички пошуку і викладання навчального матеріалу. На деяких семінарах студенти повинні навчатися вести дискусію, полеміку, обґрунтовувати і відстоювати свої переконання, відвертати помилкові погляди своїх товаришів, вести наукову суперечку. До таких форм проведення семінарів відносяться "військова гра" і "дискусія".

Групові заняття - це форма навчального заняття, при якій викладач пояснювально-лекційним методом знайомить студентів з новим навчальним матеріалом, контролює засвоєння студентами раніш вивченого матеріалу, прагне до закріплення знань, методом творчих рекомендацій спрямовує самостійну роботу студентів.

Тактико-стройові заняття мають за мету формування та удосконалення вмінь та навичок студентів з організації та забезпечення бойових дій та управління підрозділами (взводом, ротою) в бою. Вони проводяться, як правило, на місцевості. Студенти виконують на заняттях обов'язки командирів підрозділів та інших посадових осіб відповідно до задуму заняття.

Тактичні (тактико-стройові) заняття є етапом, який завершує підготовку студентів за програмою офіцерів запасу, та проводяться під час навчальних зборів, як правило, з комплексних тем. їх метою є закріплення та удосконалення знань, навичок та вмінь студентів з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки та інших дисциплін в умовах, максимально наближених до бойових дій, а також дати студентам практику в командуванні підрозділами.

Поточний контроль засвоєння вивченого матеріалу здійснюється на кожному занятті шляхом проведення усного і письмового опитування, під час виконання контрольних робіт а також за практичні дії. Він призначений для перевірки якості засвоєння навчального матеріалу, стимулювання навчальної роботи студентів та вдосконалення методики проведення занять.

Підсумковий контроль проводиться з метою перевірки рівня та якості підготовки студентів, їх відповідності освітньо-кваліфікаційними характеристикам. Він здійснюється у формі екзамену (заліку) методом роздільної перевірки рівня теоретичних знань, а також якості практичної підготовки.

Висновок з 2-го питання. Як видно з розгляду 2-го питання ми можемо зробити висновок, що г оловною метою вивчення предмету "Загальна тактика" - підготувати офіце­ра-запасу, який:

- має глибокі військові знання з основ теорії застосування підроз­ділів у сучасному загальновійськовому бою;

- знає найновіші досягнення військової науки;

- вміє творчо застосовувати теоретичні положення бойових статутів;

- здібний вводити в практику все нове і передове;

- має організаторські здібності, ініціативу і самостійне мислення.

В результаті вивчення предмету навчання “Загальна тактика” студенти повинні:

Знати:

- основи сучасного загальновійськового бою;

- організаційну структуру, можливості, тактику дій механізованого (танкового) взводу і роти в різноманітних видах бойових дій;

- порядок і зміст роботи командира взводу та роти з організації бою і управління підрозділом в бою;

- бойові статути і настанови з організації і ведення бойових дій в різноманітних умовах;

- основи взаємодії та організації всебічного забезпечення бою;

- організацію, бойові можливості та основи ведення бойових дій підрозділів (частин) армій провідних країн світу;

- методику проведення занять з особовим складом з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки;

Вміти:

- командувати взводом в бою, застосовувати зброю та бойову техніку взводу і наданих йому вогневих засобів, організувати і вести розвідку в різноманітних видах бою;

- підтримувати боєздатність підрозділу, організувати бій на місцевості, взаємодію і всебічне забезпечення бою;

- проводити заняття з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки з підлеглим особовим складом.

Бути ознайомленими:

- з призначенням, задачами, бойовими можливостями і загальними принципами бойового застосування підрозділів Сухопутних військ;

Виходячи з специфіки вивчення предмету, основними видами занять є:

- лекції,

- семінари,

- групові заняття, що проводяться з використанням класно-лабораторної бази

- групові впра­ви,

- тактичні (тактико-стройові) заняття

Поточний контроль засвоєння вивченого матеріалу здійснюється на кожному занятті шляхом проведення усного і письмового опитування, під час виконання контрольних робіт а також за практичні дії. Він призначений для перевірки якості засвоєння навчального матеріалу, стимулювання навчальної роботи студентів та вдосконалення методики проведення занять.

Підсумковий контроль проводиться з метою перевірки рівня та якості підготовки студентів, їх відповідності освітньо-кваліфікаційними характеристикам. Він здійснюється у формі екзамену (заліку) методом роздільної перевірки рівня теоретичних знань, а також якості практичної підготовки.

3 навчальне питання:

Дата добавления: 2014-01-07