Класифікація настойок

І. За складом:

1. прості - одержують із одного виду сировини;

2. складні - суміш витяжок із декількох рослин іноді з додаванням лікарських речовин.

II. За діючими речовинами:

1. настойки, що містять алкалоїди;

2. -//- глікозиди;

3. -//- сапоніни і т. д.

III. За методом одержання:

1. настойки одержані методом мацерації;

2. -//- перколяції;

3. розчиненням.

IV. За фармакологічною дією:

І.а) настойки (з сильнодіючої сировини) списку Б, тобто настойки, які готують в співвідношенні 1:10;

б) настойки (з несильнодіючої сировини) загального списку, тобто настойки, які готують в співвідношенні 1:5;

2.а) жовчогонної дії;

б) серцеві;

в) послаблюючі і т. д.

При виготовленні настойок загального списку, тобто тих, які готують в співвідношенні 1:5 - із 1 вагової частини сировини одержують 5 об'ємних частин настойки, а настойок - 1:10 - із 1 вагової частини сировини -10 об'ємів готової продукції. В окремих випадках в відповідних статтях передбачено інше співвідношення сировини і готової настойки. Наприклад, настойка м'яти -1:20.

Настойки повинні мати запах і смак, характерний для сировини, з якої їх одержали.

Основні технологічні стадії настойок.

І. Допоміжні роботи (підготовка персоналу, апаратури, сировини та

екстрагенту)

II. Одержання витяжки.

III. Очистка (відстоювання, фільтрування)

IV. Стандартизація.

V. Фасування, упакування.

Підготовка ЛРС: висушування, подрібнення і просіювання.

Екстрагенти - використовують етанол відповідної концентрації (найчастіше – 40%, 70%), що залежить, в основному, від властивостей БАР ЛРС.

Концентрацію екстрагента завжди підбирають таким чином, щоб максимально екстрагувати діючі речовини і мінімально – супутні. Основною стадією одержання настойок є екстрагування ЛРС.

Для одержання настойок використовують багато методів:

- мацерацію та її різновиди; - перкталяцію; - розчинення.

І. Мацерація (настоювання) - від лат. слова - масегаtіо - вимочування. Це найбільш простий метод одержання витяжок. Раніше настойки одержували, в основному, цим методом, а на даний час його застосування поступово скорочується, тому що при при екстрагуванні цим методом важко досягнути повноти екстрагування БАР із лікарської сировини.

За правилами класичної технології настоювання проводять наступним чином: висушену та подрібнену сировину заливають в мацераційному баку розрахованою кількістю екстрагенту та настоюють при 15 - 20°С при періодичному перемішуванні протягом 7 діб. Потім витяжку зливають, залишок сировини відтискають за допомогою пресу, промивають невеликою кількістю чистого екстрагента та знову відтискають, після чого відтиснуту витяжку додають до першої і об'єднані витяжки доводять екстрагентом до потрібного об'єму.

Як екстрагент найчастіше використовують етиловий спирт необхідної концентрації, що залежить, в основному, від властивостей сировини. Концентрацію екстрагенту завжди підбирають таким чином, щоб максимально екстрагувати діючі речовини і мінімально - баластні.

Настоювання можна проводити в будь-яких судинах (в широкогорних склянках, баках).

Метод мацерації застососвують наданий час досить рідко, оскільки він має ряд недоліків:

По-перше, при класичному настоюванні швидкість дифузійного обміну невелика, що збільшує тривалість процесу.

По-друге, при такому настоюванні значні втрати на дифузію та випаровування екстрагенту.

По-третє, дуже важко при настоюванні перемішувати, тому що рослинна сировина, яка набухла, настільки ущільнюється на дні мацераційного баку, що підняти її з дна можна тільки за допомогою мішалок з міцними, похило розташованими лопастями.

В зв'язку з цими недоліками метод мацерації на даний час застосовують рідко.

Більш поширені методи, так званої, динамічної мацерації:

1. Мацерація з циркуляцією екстрагента - витяжку з сировини періодично зливають з нижньої частини мацераційного бака і знову заливають цими порціями послідовно.

2. Ремацерація або дробна мацерація з поділом на частини екстрагента або сировини та екстрагента.

Схема приготування настойок методом дробної мацерації.

ДР І. Допоміжні роботи

ТС 2.. Екстрагування (екстрагент ділять на 4 частини)

ТС 2.1- 1 мацерація - настоюють 24 години і через 24 години одержують 1/4 частину готової продукції;

ТС 2.2. -II мацерація - додають частину екстрагенту через 1,5 години - 1/4 частину готової продукції;

ТС 2.3.- III мацерація - через 1,5 години -1/4 частину готової продукції.

ТС 2.4. - IV мацерація - 4-й злив через 1,5 години.

ТС 3. Очистка витяжки

ТС 3.1. Відстоювання на холоді;

ТС 3.2. Фільтрування.

ТС 4. Стандартизація.

УМВ 5. Фасування, упакування.

Об'єм екстрагента для приготування настойки розраховують за формулою:

V = V1 + Р х К

V – кількість екстрагент, V1 – кількість готової настойки

Для приготування 100 об'ємів настойки необхідно 130 - 140 об'ємів екстрагента.

3. Мацерація з примусовою циркуляцією екстрагента - проводять в мацераційному баку з перфорованим дном, на яке вкладають фільтрувальний матеріал. Екстрагент, який відділений від сировини перфорованим дном, за допомогою насоса прокачують через сировину до досягнення рівної концентрації БАР в сировині та екстрагенті. При такому методі значно скорочується час.

4. Вихрове екстрагування або турбоекстрагування - полягає в інтенсивному перемішуванні сировини та екстрагента з одночасним подрібненням сировини. Турбінна мішалка обертається з швидкістю 8000 - 13000 об/сек. Час екстрагування скорочується до 10 хв.

5. Ультразвукове екстрагування - для інтенсифікацій' мацераційного процесу ефективне застосування ультразвукових коливань. Суть методу: джерело ультразвуку розташовують в середовищі, яке обробляють або закріплюють до корпусу мацераційного бака в місці, де є сировина та екстрагент. Ультразвукові хвилі утворюють тиск, кавітацію та звуковий вітер, в результаті прискорюється просочування сировини і розчинення речовин в клітинах, з'являються турбулентні течії, гідродинамічні мікропотоки, які сприяють переносу мас. Молекулярна дифузія всередині клітин матеріалу! в дифузійному шарі змінюється на конвективну, а це призводить до інтенсифікації процесу масообміну. При дії ультразвуку витяжку можна одержати протягом декількох хвилин.

Ультразвукові коливання можуть розповсюджуватись в газоподібному, рідкому та твердому середовищах і володіють частотами за межами спектру чутливості тобто вище 16000 Гц.

Ультразвукові хвилі одержують за допомогою апаратів, які генерують ультразвукові коливання від інших джерел енергії: механічної, термічної, магнітної, електричної.

В практику фармацевтичних підприємств впроваджують звуки високої частоти дуже обережно, оскільки дуже мало спеціальної апаратури для технологічних ліній хіміко-фармацевтичних заводів, а також не завжди з'ясованою дією ультразвуку на структуру хімічних та біологічних речовин.

Частіше настойки одержують методом перколяції.

Перколяція (від лат. - регсоlаtіо) - проціджування, тобто проціджування екстрагенту через рослинний матеріал з метою екстрагування розчинних в екстрагенті речовин. Процес проводиться в ємностях різної конструкції, які називаються перколяторами.

Перколятори можуть бути циліндричними або конічними, з "паровою сорочкою" або без неї; перколятори, які саморозвантажуються та інші. В нижній частині перколяторів є "хибне дно" (перфорована сітка), на це дно кладуть фільтруючий матеріал і завантажують сировину. Циліндричні перколятори зручні в роботі при вивантажуванні сировини, а конічні - забезпечують більш рівномірне екстрагування.

Метод перколяції включає три стадії:

1. намочування сировини;

2. настоювання;

3. власне перколяція.

Намочування проводять в мацераційних баках або інших ємностях, з яких зручно вивантажувати замочену сировину. Для замочування використовують від 50 до 100% екстрагенту по відношенню до маси сировини (тобто замочують у співвідношенні 1:0,5, 1:1). Після перемішування сировину залишають на 4-5 годин.

2-а стадія - настоювання. Сировину, яка набухла, завантажують в перколятор на хибне дно. Зверху накривають фільтрувальним матеріалом, притискають перфорованим диском і заливають екстрагентом так, щоб максимально витиснути повітря. Сировину заливають екстрагентом до утворення "дзеркала" - висота шару екстрагента над сировиною до 1 см і настоюють 24 - 48 годин. Для багатьох видів сировини час настоювання може бути скороченим.

3-а стадія - власне перколяція - безперервне проходження екстрагенту крізь шар сировини та збір перколяту. При цьому злив перколяту з одночасною подачею екстрагента проводять з швидкістю 1/24 або 1/48 частин від об'єму перколятора за 1 годину. При цьому насичена витяжка витискається із рослинного матеріалу свіжим екстрагентом і створюється різниця концентрацій БАР в сировині та екстрагенті. Одержання настойок цим методом перколяції закінчують одержанням 5 або 10 об'ємів (в залежності від властивостей сировини) витяжки по відношенню до маси завантаженої сировини.

При виробництві настойок в промислових умовах в перколяційний процес можуть вносити різні варіації. Часто процеси настоювання поєднують з циркуляцією. В цьому випадку окремо збирають першу витяжку, повністю зливають витяжку з перколятора після настоювання. Потім в перколятор заливають свіжий екстрагент, який після 3-6 годинного настоювання декілька разів пропускають через перколятор. Цю другу витяжку додають до першої, а з сировиною проводять ще 1-2 рази циркуляцію, поки не зберуть потрібну кількість готового продукту.

Швидкість перколяції π х d2 х h

V = 4 х 24 х 60

V – швидкість екстрагування, мл/хв;

d – внутрішній діаметр перколятора, см;

h – висота сировини, см.

Настойки - розчини.

Незначну кількість настойок готують шляхом розчинення готових екстрактів в спирті відповідної концентрації. Цей метод застосовують в тих випадках, коли із рослинної сировини не можна одержати настойки тими методами, які використовують для одержання настойок, але можна екстрагувати БАР методами, якими одержують екстракти.

Методом розчинення готують: 1) настойку чилібухи – рвотного кореня (готують розчиненням сухого екстракту в 70% спирті в реакторі з мішалкою); 2) настойку яблучно -кислого заліза (екстракт ЯКЗ розчиняють в спиртовій воді плодів коріандру); 3) настойку алоє (сухий екстракт розчиняють в 40% спирті).

До цієї групи настойок відносять еліксири. Еліксири являють собою розчини екстрактів і настойок з іншими лікарськими речовинами (еліксир грудний або солодковий, настойка опійно-бензойна).

Очищення (очистка) настойок.

Настойки, одержані будь-яким методом, потребують обов'язкової очистки. Їх очищають, шляхом відстоювання на холоді (при температурі не вище10°С) не менше двох діб до одержання прозорої рідини. В цих умовах із витяжок випадають в осад баластні речовини, які далі відфільтровують. Для фільтрування використовують різні фільтри, крім тих, які працюють під вакуумом, оскільки в них проходить інтенсивне випаровування спирту.

Дата добавления: 2014-01-07