ІІ. Методи та вимоги до процесу соціального передбачення

І. Сутність соціального передбачення

1. Спочатку короткий екскурс в історію.

Передбачення - єдина з формуванням випереджуючого відображення дійсності. Вони притаманні людству зі стародавніх часів і до тепер.

Спочатку воно мало донауковий характер, є і зараз у вигляді ясновидіння, осяяння (озарение), віщування (прорицание), пророцтво (пророчество). Саме ці форми експлуатують астрологи, екстрасенси, шарлатани та ін. Вони спираються як на наукові дані, так і на довільні здогади (домыслы).

Елементи науки про майбутні «ерутурологі» виникли ще в стародавньому Римі, коли Фалес провістив (предсказал) сонячне затьмарення 585 р. до н.е.

У повному обсязі наукові основи передбачення виявили себе лише в 20 ст.

На початку 70-х років 20 ст. провідну роль почав відігравати у ерутурологі римський клуб, що розгорнув „Глобальне моделювання" перспектив розвитку людства.

2. В сучасній літературі наукове передбачення звичайно поділяють на природно-наукове (перспективи розвитку природи) та (перспективи розвитку особистості та суспільства): ми ведемо мову про останнє.

3. Соціальне передбачення має декілька форм конкретизації:

а) передчуття (провіщення - предвосхищение) - очікування імовірнісних подій, притаманне людям (а також тваринам);

б) передбачення (складне провіщення) - притаманне лише людям – вид інтелектуальної діяльності, розмірковування про майбутнє на основі власного досвіду (уявлення про майбутнє власної долі);

в) наукове передбачення - логічний висновок із закономірностей розвитку природи чи соціальних явищ. Його вища форма (квазіпередбачення) – охоплює сукупність майбутніх змін у рамках всього суспільства.

Отже, соціальне передбачення - форма випереджаючого відображення реальності. Воно спрямоване на визначення суспільних явищ, що відносяться до майбутнього або до невідомих у даний момент, але таких, що піддаються виявленню і використанню в теорії та практиці управління.

4. Тут ми зустрічаємося з невизначеністю, тобто з неповним уявленням про
майбутнє.

Вони мають 2 види:

1-й- наслідок неповного знання тенденцій та закономірностей, за яким відбувається розвиток того чи іншого процесу;

2-й -наслідок інших причин, у т.ч. випадковості.

Все, що ми сказали відноситься до обмежень, котрі накладаються на вірогідність (достоверность) і ефективність передбачення. В той же час, наше знання про незнання сприяє якісному обгрунтуванню управлінських рішень, що приймаються.

1. У процесі суспільного передбачення здійснюється аналіз як того, що є в
реальності,

так й того, що приховуються в латентному вигляді в суспільних явищах і подіях. Цей метод вимагає від дослідників не лише опису очевидних факторів, але й уважного аналізу того, що дезорганізує розвиток подій, або, навпаки, підвищує активність тих соціальних сил, які ще є незначними за своїми впливами, але цей вплив цих стійких тенденцій до зростання.

2. Діагноз є важливішим методом суспільного передбачення.

Він вимагає, по-перше, виявлення головної тенденції, визначення перспектив розвитку соціального процесу та встановлення генеральних напрямків майбутнього соціального процесу.

Саме такий підхід допоміг Г. Форду в 1915 р. взятися за виробництво масового та дешевого автомобіля на основі перетворення своїх робітників на майбутніх покупців. Це виправдало себе вже в 30-х рр. XX ст.

Діагноз, по-друге, не повинен відволікатися на „дрібні" деталі. В його основу слід покласти урахування тих індикаторів, що ведуть до якісних змін.

Наприкінці, у 80-х рр. ХГХ ст. в Москві передбачили майбутнє вічного транспорту. Автори передбачень опустилися до дрібниць - скільки буде візників, „конок" (коних трамваїв), але не враховували те, що знаходилось у зародковому етапі - винайдення електрики, початок масового споживання нафти, - тобто те, що стало призводити до революції в громадському транспорті (візники зникнуть, їх замінять автомобілі, трамваї, тролейбуси, метро).

Діагноз, по-третє, має базуватися на оптимальному сполученні раціонального та інтуїтивного, тобто проти безмежних фантазій.

По-четверте, жоден висновок діагнозу не можна абсолютизувати, протиставляти іншим висновкам або узгоджувати з іншими за рахунок втрати якості.

І, нарешті, по-п'яте, діагноз має базуватися на макс. повн. За її нестачі, або відсутності неможливо передбачати наступні події.

В к. ХІХ- на поч. XXст. передбачали освоєння пустель. Створення штучного клімату, перемогу над раком тощо, але ніхто навіть не думав про тріумф, ракетну техніку, атомну енергію, генетичного поясу тощо, але тільки навіть не думав про прорив у космос.

Ще безпустовними були фантазії в галузі політики: КНР в 1972 р. понесе. Отже методи соціального передбачення знаходяться ще в пошуку, в процесі творчої розробки.

Дата добавления: 2014-01-07