Запам'ятай. . .

Інше

Музеї

Ушанування пам'яті

Останній шлях

Смерть і перепоховання

10 березня 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 13 березня його поховано спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

Після того, як п'ятдесят вісім днів знаходився прах Т. Г. Шевченка в Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозвілу в квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева.

8 травня 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею потрапила до Москви.

Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Севськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бровари до Києва. У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати Т. Шевченка в Києві. Та Честахівський відстоював думку про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про: «тихе пристанище і спокій коло Канева».

20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» з Києва прах Шевченка потрапив до Канева. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня було відслужено в церкві панихиду, і прах віднесли на Чернечу гору.

«Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому»

— згадував Григорій Честахівський. Туди ж перенесли дерев'яний хрест, який був встановлений на могилі.

В Україні та за її межами існує багато пам'ятників Шевченку. Одним з найкращих уважається пам'ятник у Харкові, великі пам'ятники Кобзареві встановлені також у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах. За кордоном пам'ятники Шевченку встановлено у Росії (Москва, Санкт-Петербург), США (Вашингтон), Польші (Білий Бір, Варшава). Білорусі (Могилів), Грузії (Тбілісі), Угорщині, Парагваї, Узбекистані.

Ім'ям Тараса Шевченка названо багато географічних об'єктів (населених пунктів, вулиць), навчальних закладів та інших організацій України.

В Україні та за кордоном існує багато музеїв Тараса Шевченка. Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі поблизу Канева. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філіалом є Літературно-меморіальний будинок-музей.

У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія — одна з найпрестижніших відзнак України. Портрет Тараса Шевченка зображено на банкноті номіналом 100 гривень та на золотій пам'ятній монеті номіналом 200 гривень.

Періоди творчості Шевченка

1. Рання творчість (1837-1843)
2. Період «трьох літ» (1843-1847)
3. Цикл «В казематі» (1847)
4. Період заслання (1847-1857)
5. Останні роки життя (1857-1861)

9 березня 1814 – народився Т.Г.Шевченко

1828 рік - дворовий слуга поміщика П. Енгельгардта

1831 р - переїзд до Петербурга.

1831- початок творчості

1838 - викуп з кріпацтва.

1840 - вихід «Кобзаря» (8 творів)

1843 – перша

1844 - передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки»

1845 - друга подорож Україною

1845 – «Заповіт»

5 квітня 1847 – перший арешт

1848- Аральська експедиція (о. Кос-Арал)

1850 - другий арешт

1857 р – звільнення із заслання

1859 – третя подорож Україною

1860 - нове видання «Кобзаря»

1860 - останній вірш «Чи не покинуть нам, небого».

10 березня 1861 року Шевченко помер.

13 березня 1861 його поховано спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

22 травня - перепоховання на Чернечій горі.

Балада «Причинна»

До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії.

Причи́нна» — романтична балада Тараса Шевченка, написана орієнтовно в 1837 році в Петербурзі, один з ранніх творів поета.

Дата добавления: 2014-01-07