Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

ТЕМА 13.

1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

2. Кримінально-правова характеристика порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.

3. Кримінально-правова характеристика пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів.

4. Кримінально-правова характеристика порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

5. Кримінально-правова характеристика випуску в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації.

6. Кримінально-правова характеристика незаконного заволодіння транспортним засобом.

1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом XI Особливої частини УК «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту» є суспільні відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації транспорту.

Безпосередніми об'єктами даних злочинів виступають відносини, що забезпечують безпеку функціонування як механічних транспортних засобів в цілому, так і окремих видів транспорту. Додатковими безпосередніми об'єктами можуть виступати життя та здоров'я особи, право власності, правосуддя та ін.

Об'єктивна сторона злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту характеризується здійсненням діянь, які переважно полягають в порушенні встановлених нормативно-правовими актами правил руху та (або) експлуатації окремих видів транспорту, настанні наслідків у вигляді спричинення шкоди або створення реальної загрози його спричинення життю та здоров'ю особи, власності або іншим об'єктам, а також наявності причинного зв'язку між такими діяннями та наслідками. Окремі види даних злочинів сформульовані як злочини з формальним складом, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони яких є лише здійснення суспільно небезпечного діяння (наприклад, ненадання допомоги судну і особам, що зазнали лиха (ст. 284 КК), незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) та ін.).

Суб'єктивна сторона злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, склад яких сформульований як формальний, характеризується умисною формою вини. Для злочинів цієї групи з матеріальним складом характерна необережна або змішана форма вини - відношення до діяння може бути або умисним, або необережним, а відношення до наслідків - необережним.

Суб'єктом даних злочинів є фізична, осудна особа, що досягла 16 років, за винятком злочинів, передбачених ст. 277, 278 і частин 2 та 3 ст. 289 КК, суб'єктом яких є особа, що досягла 14 років. Суб'єктом окремих злочинів може бути особа, яка є працівником транспорту.

Залежно від безпосередніх об'єктів злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту можуть бути поділені на наступні групи:

1. Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують безпеку функціонування механічних транспортних засобів в цілому:

- блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (ст. 279 КК);

- примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (ст. 280 КК);

- порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК).

2. Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують безпеку функціонування залізничного, водного та повітряного транспорту:

- порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК);

- пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК);

- угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК);

- порушення правил повітряних польотів (ст. 281 КК);

- порушення правил використання повітряного простору (ст. 282 КК);

- самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (ст. 283 КК);

- ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст. 284 КК);

- неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст. 285 КК).

3. Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують безпеку функціонування автомобільного та міського електричного транспорту:

- порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК);

- випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації (ст. 287 КК);

- порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху (ст. 288 КК);

- незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК);

- знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу (ст. 290 КК).

4. Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують безпеку функціонування трубопровідного транспорту:

- пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292 КК).

2. Кримінально-правова характеристика порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту. Об'єктом злочину є безпека руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту, додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, довкілля, інші блага.

З об'єктивної сторони злочин характеризується: 1) діянням у двох формах: а) порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту; б) недоброякісного ремонту транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку; 2) наслідками, залежно від яких диференційована відповідальність в різних частинах ст. 276 КК; 3) причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками, що ним заподіяні.

Недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку полягає у порушенні технології робіт, використанні в ході ремонту неналежних інструментів, пристосувань, відсутності випробувань після ремонту чи проведенні його не за повною програмою тощо.

Питання про "велику матеріальну шкоду" вирішується залежно від фактичних обставин справи. Це може бути зокрема катастрофа чи аварія, пов'язані із зіткненням рухомого складу або суден, що зумовило їх знищення або істотне пошкодження тощо.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є особа, яка досягла 18-річного віку і є працівником залізничного, водного або повітряного транспорту.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини (злочинна самовпевненість) або непрямим умислом щодо можливих наслідків, які фактично не настали.

Дія чи бездіяльність можуть вчинятись як умисно, так і необережно.

Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення: 1) потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень; 2) великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 276), а особливо кваліфікуючою - загибель людей (ч. 3 ст. 276 КК).

3. Кримінально-правова характеристика пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека використання шляхів сполучення і транспортних засобів всіх видів транспорту, крім трубопровідного. Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати власність, життя і здоров'я особи, інші блага.

Предметом злочину є: 1) шляхи сполучення; 2) споруди на них; 3) рухомий склад і судна; 4) засоби зв'язку і сигналізації. Споруди - це пасажирські та вантажні платформи, мости, віадуки, шляхопроводи, тунелі, естакади, гідровузли, шлюзи, причали тощо.

З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у формах: 1) руйнування предметів; 2) їх пошкодження; 3) інших дій, спрямованих на приведення предметів у непридатний для експлуатації стан.

Під руйнуванням транспортних засобів та інших транспортних комунікацій слід розуміти повне або часткове їх знищення, тобто вони стали непридатними для подальшого використання (вибух, спалення, затоплення).

Аварія на транспорті - це подія, пов'язана з пошкодженням рухомого складу або шляхів сполучення.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу або необережності. Вина характеризується умисною формою (прямий або непрямий умисел) щодо руйнування, пошкодження або приведення у непридатний стан об'єктів транспорту і необережним ставленням до наслідків у вигляді аварій, порушення нормальної роботи транспорту, створення небезпеки або настання реальної шкоди. Психічне ставлення суб'єкта до наслідків, передбачених чч. 2, 3, є необережним.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень; 2) заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 277), а особливо кваліфікуючою ознакою - загибель людей (ч. 3 ст. 277 КК).

4. Кримінально-правова характеристика порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека руху та експлуатації автомобільного і деяких інших видів транспорту (всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби). Додатковим обов'язковим об'єктом є життя та здоров'я особи.

Механічним транспортним засобом є: 1) будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна з об’ємом більше 50 куб. см.; 2) мотоцикл, що має двигун з робочим об’ємом 50 куб. см. і більше; 3) моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, що прирівнюються до мотоциклів; 4) тролейбус та транспортні засоби з електродвигуном потужністю 3 кВт.

Об'єктивна сторона злочину включає як обов'язкові ознаки: 1) діяння; 2) обстановку; 3) наслідки; 4) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняються та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів. Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у цій статті наслідків. Склад злочину - матеріальний.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і керує транспортним засобом.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною виною. При умисному ставленні до наслідків вчинене кваліфікується за статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідні умисні злочини.

Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення в результаті порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1) смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком потерпілим (ч. 2 ст. 286); 2) загибелі кількох осіб (ч. 3 ст. 286 КК).

5. Кримінально-правова характеристика випуску в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека експлуатації транспортних засобів, а додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я особи. Кримінальна відповідальність настає у разі, якщо наслідком передбачених цією статтею порушень стало спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжкого тілесного ушкодження або його смерть.

Об'єктивна сторона злочину характеризується такими ознаками: 1) випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів; 2) допуск до керування ними особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом; 3) інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що забезпечують дорожній рух; 4) спричинення суспільно небезпечних наслідків; 5) причинний зв'язок між порушенням правил експлуатації і суспільно небезпечними наслідками.

Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів - це письмове чи усне розпорядження (дозвіл) на здійснення поїздки на транспортному засобі, при цьому той, хто дав дозвіл, завідомо знав, що транспортний засіб несправний.

Допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння - письмове чи усне розпорядження (дозвіл) такій особі на здійснення поїздки на транспортному засобі. Під іншим грубим порушенням розуміють допуск до керування особи, яка знаходиться у хворобливому, втомленому стані, грубе порушення режиму роботи водіїв, нездійснення контролю за технічним станом транспортних засобів.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є особи, що обіймають посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, а також допуск водіїв до керування транспортними засобами. Суб'єктами можуть бути також власники або водії індивідуальних транспортних засобів, що дозволили експлуатацію технічно несправного засобу або допустили до керування особу в стані сп'яніння.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини. Завідоме знання про технічну несправність засобів означає, що особа точно знає про наявність несправності.

6. Кримінально-правова характеристика незаконного заволодіння транспортним засобом. Основним безпосереднім об'єктом злочину є контрольоване використання транспортних засобів. Додатковим обов'язковим або факультативним об'єктом (залежно від способу вчинення діяння) можуть виступати життя та здоров'я особи, власність, інші блага.

Предмет злочину - транспортні засоби: які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об'ємом понад 50 куб. см. або іншим механічним двигуном, що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/год.

Об'єктивна сторона злочину включає як обов'язкові ознаки: 1) злочин полягає лише в активній поведінці - дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу.

Під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене навмисно з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Злочин вважається закінченим з моменту, коли винний отримав можливість керувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому.

Суб'єкт злочину - спеціальний, особа, яка досягла 16 років (ч. 1) і за чч. 2, 3 цієї статті - 14 років і яка не мала правомочностей щодо транспортного засобу, яким вона заволоділа.

Суб'єктивна сторона - прямий умисел. Обов'язковою ознакою є мета (користь, заздрощі, помста тощо).

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення діяння: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) із завданням значної матеріальної шкоди потерпілому (ч. 2 ст. 289 КК). Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) організованою групою; 2) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства; 3) із завданням великої матеріальної шкоди потерпілому (ч. 3 ст. 289 КК).

Література до теми

1. Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2002 / Уклали: М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. - К.: Атака, 2004. - С. 206-211.

2. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Андрушко П.П., Шапченко С.Д. та ін.; За ред. С.С. Яценка. - 2-е вид., пере раб. і допов. - К.: Юрінком Інкрет, 2004. - С. 94-95.

3. Мазуркевич М., Попов В. Порушення правил безпеки руху // Вісник прокуратури - 2003. - № 6. - С. 33.

4. Шупанівський Р. Визначення об’єкта і предмета незаконного заволодіння чужим транспортним засобом. // Право України. - 2003. - № 4. - С. 101.

Дата добавления: 2014-01-07