Сприймання простору і часу

Сприймання простору і часу — це складні види перцептивної діяльності, які формуються у практичній діяльності завдяки узгодженій дії усіх аналізаторів. Окремого органу для сприймання простору та часу в людини немає.

У сприйманні простору розрізняють відображення просторових відношень власного тіла, простору як такого і проекції простору на площину.

Навіть за нормального онтогенезу вміння відображати просторові відношення виникає порівняно пізно — наприкінці дошкільного віку. У розвитку просторового гнозису психологи виділяють етапи, пов'язані з появою у дитини активного переміщення у просторі; опануванням предметними діями; засвоєнням мовлення, що дає можливість відображати та узагальнювати в слові просторові категорії.

Ці самі етапи, щоправда дещо пізніше, проходять діти-олігофрени. Незграбність та недостатня координація рухів, труднощі опанування предметними діями, загальний недорозвиток мовлення, властиві дітям-олігофренам, негативно позначаються на формуванні сприймання й уміння орієнтуватись у просторі. Розумово відсталі молодші школярі не розрізняють напрями вгорі, внизу, справа, зліва, посередині, між, перед, поза ду та інші, плутають їх між собою, не володіють відповідними прийменниками та прислівниками. У допоміжну школу часто приходять діти, які не вміють правильно одягтися, взутися через те, що не можуть визначити перед в одязі, співвіднести праву-ліву ногу з правим-лівим черевиком. їм важко орієнтуватись у приміщенні школи, знайти свій клас, парту. На початку навчання у них може не бути навички спрямованості перцептивної дії зліва направо, замість якої спостерігається або хаотичність, або дзеркальність (справа наліво) сприймання. Цей недолік зумовлює труднощі формування умінь читання і письма, ускладнює розуміння пояснень з опорою на наочність. Скажімо, причиною неправильного розуміння змісту сюжетної картини може бути помилкове відображення просторових відношень між зображеними об'єктами. Недостатньо адекватно сприймаючи на картині перспективу, глибину зображеного простору, учні не помічають різниці в зображенні предметів, що знаходяться на передньому та на задньому плані. їм здається, що ці предмети розміщені на одній лінії. Дітям важко навчитися орієнтуватись у книжці, зошиті. Вони не можуть знайти потрібну сторінку, вправу в підручнику; можуть писати в зошиті з середини, з кінця аркуша, справа наліво. їм важко дотримуватися рядка. Недорозвиток просторового гнозису призводить до труднощів формування правильного образу літери, гальмує процес формування навичок лічби та арифметичних дій з переходом через десяток, ускладнює розуміння та побудову висловлювань з використанням просторових граматичних конструкцій.

Здатність сприймати час у дітей з нормальним розвитком інтенсивно формується завдяки регламентованому навчанню у школі. Виділяють сприймання побутового часу (сьогодні, завтра, вчора, дні тижня, періоди доби тощо), математичного (секунди, години, хвилини), історичного (минуле, теперішнє, майбутнє). Фізіологічною основою сприймання часу є умовні рефлекси-диференціації на місце у ряду, які, як показали дослідження О.Р. Лурія, у дітей-олігофренів формуються надзвичайно важко і характеризуються нестійкістю.

Усі види сприймання часу в розумово відсталих дітей виявляються недорозвиненими. Вони довго плутають поняття учора і завтра, вранці, по обіді та ввечері, дні тижня, не можуть визначити послідовність подій. Учні допоміжної школи допускають грубі помилки, коли їм пропонують визначити тривалість певного проміжку часу, встановити, коли має минути певний час. Наприклад, інтервал у 10 секунд вони можуть оцінити як однохвилинний.

У зв'язку з труднощами сприймання історичного часу уроки історії для дітей з розумовою відсталістю належать до розряду найскладніших. Учням допоміжної школи важко уявити минуле, розмістити його події в певній послідовності. Вони плутають атрибути різних історичних періодів.

Недоліки сприймання часу позначаються на розумінні та побудові часових граматичних конструкцій.

Дата добавления: 2014-01-07