Історія виникнення та розвитку поліграфії

2.1. Загальні відомості

Друкована продукція є, зазвичай, сукупністю тексту, ілюстрацій і багатоколірної графіки, виконаної із застосуванням додаткових способів оброблення.

Зміст і споживчі властивості друкованої продукції, безумовно, визначають її якість, яка насамперед залежить від обраної технології і способу виготовлення друкованої продукції. Сучасні інформаційні технології активно впроваджуються в друкарську сферу, проте друк на папері залишається основним методом зберігання і передавання інформації.

У середині XV століття Іоганн Гутенберг винайшов друкарську систему, в якій разом з друкарським пресом застосував створений ним ручний відливний інструмент. До початку XIX століття це був чи не єдиний відомий спосіб отримання друкарських літер, розсортованих і розміщених в комірках набірного ящика. Складач набирав рядки тексту у верстатці.

Ідея автоматизації набору тексту з'явилася 1807 року і була запатен­тована 1822 року англійським інженером Уільямом Черчем. Першою на­бірною машиною, яку застосували у виробництві, стала машина під на­звою «Pianotype» запатентована Джеймсом X. Юнгом й Адріаном Делкамбре 1840 року в Англії.

Ідея використання суцільної відлитої форми замість окремих друкарських літер була використана 1876 року німцем Оттмаром Мергенталером для створення першої стрічковідливної машини. З появою 1889 року стрічковідливної машини «Linotype-Simplex» оформилася конструкція, яка майже незмінною зберігалася протягом цілого століття.

Історія фотонабору почалася з 1898 року. Англієць У. Фризе-Грін запропонував замість набо­ру літер виготовляти шрифтові символи за допомогою фотогра­фії з подальшим травленням.

З виникненням та використанням растрових процесорів для обро­блення зображень лазерних технологій (Raster Image Processor) на почат­ку 80-х років XX століття було створено четверте покоління машин: «Monotype Lasercomp», «Intek-Digitek», «Camex BitSetter», «Linotron 101», «Linotronic 100» і «Linotronic 300».

Стрімкий розвиток комп'ютерної техніки на початку 90-х років XX століття й активне впровадження її у поліграфічну галузь зумовили майже повний перехід до цифрових технологій відтворення зображень та тексту за допомогою трьох основних напрямів; з використанням плів­кових вивідних пристроїв «Computer-to-Film», із записом інформації без­посередньо на друкарську пластину «Computer-to-Plate», з передаванням інформації безпосередньо на задруковуваний матеріал «Computer-to-Print», що зумовило подальший розвиток поліграфічної техніки і техно­логії.

Змінювалися і редакційні системи, системи введення й оброблення інформації у видавництвах. Піонером техніки під девізом «Що бачиш на екрані, те отримаєш при друці» (WYSIWYG - What you see what you get) були системи фірми «Systems Integrator Inc.». Починаючи з 1970 року було узято курс на застосування міні-комп'ютерів та ПК. Це обумовило наступний етап розвитку автоматизації процесів і відповідність їх новіт­нім досягненням науки й техніки (наприклад, розробки «Xerox Integrated Computer System 9700», «Tandy/Radio Shack», «Commodore», «IBM-PC» і «Apple Macintosh» з пристроєм «LaserWriter»).

Розвивалась також і репродукційна техніка. Якщо на початкових етапах оброблення ілюстративних матеріалів було тільки чотири фірми-виробники електронних репродукційних систем із приєднаними скане­рами («Crosfield», «Dainippon Screen», «Hell» i «Scitex»), то незабаром усі моделі ПК і комп'ютери «Apple Macintosh» мали програмне забезпечен­ня, придатне для репродукційних робіт та оброблення ілюстративних ма­теріалів. Фірма «Linotype» як виробник експонувальних пристроїв від­крила шлях настільним видавничим системам (Desktop Publishing -DTP), що не поступалися професійним.

Дата добавления: 2014-01-07