Високоліквідні активи. Середньоліквідні активи. Низьколіквідні активи

1. Гроші:у касі,на поточному 1. Товари відвантажені. 1. Матеріальні оборотні засоби:

рахунку,на валютному 2. Дебіторська заборгованість. виробничі запаси,готова

рахунку. інші кошти. (ІЗ середнім ризиком) продукція,незавершене

вкладання. виробництво, витрати

(З найменшим ризиком) майбутніх періодів.

вкладання (Зі значним ризиком вкладання)

2. Цінні папери.

Відповідно до звітності форма №1 «Баланс» наведена класифікація оборотних коштів за рівнем ліквідності та ризиком вкладання відображається.

1.Високоліквідні:

Вл = р.220+р. 230+р.240 (актив балансу).

2.Середньоліквідні:

Сл= р.130+р.140+р.150+р.160+р.170+р.180+р.190+р.210 (актив балансу).

3.Низьколіквідні:

Нл= р.100+р.110+р.120+р.250+р.270 (актив балансу).

До активів,що важко реалізуються, належить вартість необоротних активів підприємства.

Отже, ліквідність поточних активів є головним чинником,який визначає рівень ризику вкладання оборотних коштів.

Ліквідність оборотних активів загалом і кожної їхньої групи зокрема визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових забов‘язань.

2.Методи нормування оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів – це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Нормування обігових коштів – це процес встановлення нормативу оборотних коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства.

Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється у днях, відсотках, гривнях.

Оборотні кошти підприємства перебувають у безперервному русі, переходячи із однієї стадії кругообігу в іншу. Оборот оборотних коштів, виміряний у часі, називається їх оборотністю.

Методи нормування оборотних коштів

На підприємстві використовується два методи визначення потреби в обортних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку передбачає розроблення обґрунтованих норм і нормативів щодо кожного елементу оборотних коштів в умовах до­сягнутого організаційно-технічного рівня виробництва.Цей метод потребує щорічного коригування з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обороту оборотних коштів.

Метод економічного розрахунку використовується для корекції. Особливість визначення потреби в оборотних коштах цим методом полягає в тім, що норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво:сировина,основні матеріали,куповані напівфабрикати,допоміжні матеріали, тар,незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих оборотних коштів,розмір яких прямо залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів на устаткування,малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів(невиробничий норматив).

Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням (розрахунком нормативів).

Дата добавления: 2014-01-07