Тема 15. Фінансовий ринок

Особливості страхового ринку України.

Страховий ринок – це система правових та організаційних заходів з реалізації страхових послуг. Об’єктом страхового ринку є страхова послуга. Суб’єктами ринку є страховики, страхувальники, страхові агенти, страхові брокери, держава.

Страхові брокери – це, як правило фізичні особи, які здійснюють діяльність на ринку страхових послуг у формі надання консультацій як страховикам, так і страхувальникам.

Страхові агенти – це фізичні особи, які діють від імені страховика і за його дорученням укладають договори страхування.

Страховий ринок України перебуває на такому етапі свого розвитку, який характеризується:

1) зменшенням чисельності страхових компаній (починаючи від 2000 на початку 90-тих до 268 на початок 2000р.);

2) збільшення статутного капіталу цих компаній;

3) темпи зростання страхових платежів перевищують темпи зростання страхових виплат;

4) досить ризиконасичені для страхових компаній страхові послуги із страхування майна і страхування фінансових ризиків;

5) відсутність транснаціональних страхових компаній або їх філій. Українське законодавство не дає змоги їх створювати, що зумовлено захистом нашої страхової системи від конкуренції з боку іноземних страхових компаній і використанням вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. В той же час іноземні страхові компанії активно проникають в Україну за перестрахувальними схемами і мають з цього немалі прибутки;

6) страховий ринок України охоплює не більше 10% ризиків, що є в державі, в той час, як в США цей показник становить понад 90%.

7) здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі традиціями. Адаптовано 17 стандарних вимог, прийнятих у ЄС; проведена структуризація страхового ринку, відбувається інтеграція України з Європейським страховим ринком.

Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку національної економіки.

1. Сутність та необхідність функціонування фінансового ринку.

2. Структура фінансового ринку.

3. Валютний ринок та валютні операції.

4. Ринок кредитних ресурсів.

5. Ринок цінних паперів.

6. Види цінних паперів, їх характеристика.

7. Фондова біржа в Україні.

1. Сутність та необхідність функціонування фінансового ринку.

Ефективне функціонування економіки держави потребує добре розвинутого фінансового ринку. Фінансовий ринок – це сфера реалізації фінансових активів та економічні відносини, які виникають між продавцями і покупцями цих активів. Фінансовий актив – це товар на фінансовому ринку, в якості якого виступають гроші (гривні та іноземна валюта), цінні папери, дорогоцінні метали.

Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію та розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємств та населення.

Об’єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є розбіжність потреби у фінансових ресурсах з наявністю джерел задоволення цієї потреби. Як правило, кошти є в наявності в одних власників, а інвестиційні потреби – в інших. Для акумулювання тимчасово вільних коштів та ефективного їх використання і призначений фінансовий ринок.

Можуть виникати й інші ситуації, наприклад, певні суб’єкти економічної діяльності використовують наявні в них ресурси з метою отримання доходу.

Функції фінансового ринку:

1) мобілізація тимчасово вільних коштів з різних джерел;

2) ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу;

3) визначення найефективніших напрямів використання капіталу з позицій забезпечення високого рівня його доходності.

Суб’єктами фінансового ринку є:

- позичальники – фізичні або юридичні особи, які залучають грошові кошти кредиторів, щоб мобілізувати частину фондів, необхідну для розвитку бізнесу;

- інвестори – фізичні або юридичні особи України чи зарубіжних держав, а також держави в особі їх урядів, які приймають рішення про вкладення власних фінансових ресурсів в об’єкти інвестування. Вони продають свої грошові фонди на ринку для того, щоб ці фонди приносили дохід. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців;

- фінансові інститути – це посередники, що забезпечують зустріч позичальника та інвестора. До фінансових посередників належать: банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії, біржі тощо.

Фінансовий ринок ефективно функціонує лише за певних умов:

- низькі темпи інфляції;

- успішний розвиток економіки;

- сприятливий політичний клімат;

- стабільна законодавча база.

1. Структура фінансового ринку.

В економічній літературі немає єдиної думки відносно того, за якими ознаками можна класифікувати фінансовий ринок. Тому розглянемо класифікацію за декількома критеріями.

За сферою поширення розрізняють світові, національні, регіональні та місцеві фінансові ринки.

Фінансові ринки поділяються також на первинні і вторинні. Первинні – це такі, на яких нові випуски зобов’язань продаються та купуються вперше. Вторинні – такі, на яких відбувається подальший продаж і купівля непогашених зобов’язань. Поділ на первинні і вторинні може бути здійснений для ринків, на яких обертаються зобов’язання у вигляді цінних паперів, а також деяких видів позик. Головною особливістю первинного ринку є те, що інвестори, купуючи цінні папери, свої грошові кошти передають безпосередньо емітенту цих паперів. Вторинні ринки не збільшують обсягу фінансових активів, але їх існування підвищує ліквідність цінних паперів і тим сам сприяє розвитку первинного ринку. В свою чергу, він поділяється на біржовий і позабіржовий.

Біржовий (організований) ринок представлений системою фондових та валютних бірж.

На організованому ринку забезпечується:

- висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці (встановлюється найбільш об’єктивна система цін на окремі фінансові інструменти);

- проводиться перевірка фінансового становища емітентів цінних паперів, які допущені до торгів;

- процедура торгів носить відкритий характер;

- гарантується виконання укладених угод.

Однак біржовий ринок має окремі слабкі сторони:

- він більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість;

- виконання всіх нормативно-правових актів щодо його функціонування збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу;

Позабіржовий (неорганізований, “вуличний”) – це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди щодо яких не реєструються на ринку.

Цей ринок характеризується:

- більш високим рівнем фінансового ризику (оскільки багато фінансових інструментів і послуг, які котируються на ньому, не проходили процедури перевірки на біржах або були ними відхилені в процесі лістингу);

- більш низьким рівнем юридичної захищеності покупців;

- торгівлею цінних паперів нижчої якості;

- більш низьким рівнем інформованості про здійснені угоди тощо

Разом з тим цей ринок:

- забезпечує обсяг більш широкої номенклатури фінансових інструментів і послуг;

- задовольняє потреби окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, відповідно, більшим доходом;

- у більшій мірі забезпечує таємницю здійснених окремих угод.

Фінансовий ринок – це ринок фінансових ресурсів. Він складається із взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

- валютний ринок;

- ринок кредитних ресурсів;

- ринок цінних паперів;

- ринок фінансових послуг,

В рамках іншого підходу виділяють такі складові фінансового ринку:

- ринок грошей (ринок короткострокових кредитних операцій, валютний ринок)

- ринок капіталів (ринок цінних паперів, ринок середньо - та довгострокових кредитів).

Дата добавления: 2014-01-07