Поняття та загальна характеристика науки

«Юридична деонтологія».

Серед всіх існуючих інших підходів до визначення даної науки, привертають увагу три основних, які з одного боку доповнюють однин одного, а з другого – вказують на відмінності у розумінні авторами меж та структури предмету даної науки.

Досить поширеною є думка про те, що юридична деонтологія не являється самостійною наукою, а лише представляє собою комплексну навчальну дисципліну. Крім того, сама назва даної науки також не відображає в повній мірі структуру та зміст її предмету, який безумовно є специфічним. Деякі автори намагаються розкрити поняття даної науки, виходячи з однієї назви. Можна сказати, що термін «деонтологія» ми в даному випадку ми продовжуємо використовувати лише традиційно, хоча вкладаємо набагато більше змісту, аніж його можна отримати шляхом філологічного дослідження.

Тому, формулюючи поняття даної науки, ми перш за все в загальному вигляді формулюємо її предмет, а потім вже на цій підставі визначаємо особливості методології, стан сучасних досліджень та перспективу розвитку. І, навпаки, аналіз того чи іншого визначення науки дає змогу охарактеризувати предмет дослідження.

Розглянемо основні визначення науки юридична деонтологія:

1. Сливка С.С. визначає юридичну деонтологію як науку про внутрішній імператив службового обов’язку, який створює передумови та мотиви вибору юристом норм поведінки у практичній діяльності, про формування власних норм для кожної ситуації зокрема.

2. Горшенєв В.М. стверджує, що юридична деонтологія – це галузь юридичної науки, що узагальнює систему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття вірного рішення у юридичній практиці, тобто наука про пошук атмосфери досягнення необхідного, істинного результату у спілкуванні юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає свої професійні послуги та кого повинен обслуговувати правовими засобами в процесі реалізації ними свого правового статусу.

3. Шмоткін О.В. під юридичною деонтологією розуміє систему загальних знань про юридичну науку та юридичну практику, вимоги до професійних та особистих якостей юриста, про систему формування цих якостей.

Візьмемо за основу пропозицію Шмоткіна О.В. і спробуємо її аргементувати.

Деонтологічна галузь наукових юридичних досліджень ще не завершила своєї структуризації та не сформувала традицій, стереотипів наукового мислення. Все більше дослідників звертають свою увагу до особливостей та соціального значення правоої діяльності юристів професіоналів, привносять елементи новини. І якщо на перших етапах розвитку деонтологічниз знань головним чинником вважався культурологічний, моральний фактор, то на сучасному етапі в результаті додаткових колективних досліджень, акцент робиться на факторі діяльності, використовується функціонально-діяльностний підхід. Це значною мірою вплинуло на розширення предмету. Звідси до кола питань, що досліджуються входять питання не тільки особисто суб’єктивного та психологічного порядку, а й ті, що пов’язані з об’єктивною діяльністю. Так, наприклад, крім структури моральної та правової культури юриста (суб’єктивний фактор) необхідним є визначення шляхів їх формування (юридична освіта як зовнішній фактор) та особливостей використання в залежності від сфери юридичної діяльності (виробництво, правоохорона, підприємництво, політика тощо) та професійної належності (суддя, прокурор, слідчий, адвокат..). цікавими вважаються проблеми здійснення юридичної діяльності в інших країнах, а також шляхом створення міжнародних юридичних співтовариств.

Такий широкий підхід до проблем юридичної діяльності в різних аспектах її розумінні передбачає і відповідно широке визначення поняття даної науки.

До характерних ознак науки «юридична деонтологія» слід віднести наступне:

· Це одна із юридичних наук, яка разом з іншими входить до системи гуманітарних знань;

· Юридична деонтологія розкриває зміст та взаємозв’язок таких соціальних явищ як юридична наука та юридична практика, визначає їх функції;

· Наука «юридична деонтологія», виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку, висвітлює етичну сторону діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію юридичної професії;

· Юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби підготовки висококваліфікованих юристів-професіоналів;

· Характерною ознакою можна назвати також те, що це молода за віом юридична наука, яка знаходиться на стадії свого становлення та поступово набуває заслуженого авторитету в системі юридичних знань.

Даною наукою вивчається існуюча система юридичних знань, завдання та функції правознавства, роль юридичних знань у вирішенні питань суспільного буття. У предмет юридичної деонтології включаються також і питання юридичної практики: формулюються поняття та зміст юридичної діяльності, види та форми її здійснення, вивчаються окремі юридичні спеціальності та відповідні професійні якості працівників юридичної сфери. При цьому особлива увага звертається на особисті людські якості, на етикет юриста, який передбачає цілу систему правил: як треба поводитися з спіробітниками та різними учасниками юридичного процесу, якими нормами керуватися при здійсненні професійного обов’язку, на яких моральних принципах та правових ідеалах будувати свою роботу тощо.

Окремим блоком питань до предмету юридичної деонтології входять питання юридичної освіти – підготовка та перепідготовка кадрів, підвищення кваліфікації, розповсюдження позитивного досвіду. Головною тут є проблема підготовки не просто спеціаліста – юриста, а працівника високого рівня кваліфікації, тобто професіонала своєї справи. Зрозуміло, що професіоналом не можна бути взагалі. Професіонал – це добре підготовлений спеціаліст конкретної справи, тому система підготовки таких спеціалістів повинна відбивати специфіку практичних завдань, які треба вирішувати працівнику у повсякденній роботі. Юридична деонтологія повинна вивчати не просто систему виховання юриста взагалі, суспільству потрібні професіонали конкретної справи – прокурори, законодавці, слідчі тощо. Таким чином, у загальному вигляді предметом юридичної деонтології можна визначити юридичну теорію, юридичну практику та систему моральних вимог, що складають етикет професійної діяльності юристів.

4. Роль юридичної деонтології в системі гуманітарних наук. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань.

Юридична деонтологія як наука знаходиться в тісному контакті та взаємодії з іншими юридичними науками, використовує їх досягнення для дослідження власного предмету. Використовуються також значення неюридичних наук – педагогіки, психології, соціології, без чого практично не можливо отримати і узагальнити об’єктивні результати дослідження. Наприклад, розробляюючи практичні рекомендації для системи кадрової підготовки спеціалістів, реорганізації юридичної освіти або системи правового виховання, слід використовувати положення не тільки педагогіки та психології, а також досягнення конституційного права, філософії права, теорії права тощо.

Юридична і медична деонтології націлені на забезпечення високоякісного, високогуманного ставлення до такої соціальної цінності як особа. Медик, юрист повинні захищати інтереси особи – життя, честь, гідність, тобто всі ті природні якості, без яких вона стає просто індивідуумом – частиною живої природи. З цього витікає, яке значення для суспільства в цілому або для окремо взятої людини має якісне виконання свого професійного обов’язку медиками або юристами. Кожна помилка, зроблена ними, чи недбале ставлення до людини може привести до трагічних наслідків. Саме працівникам цих професій ми багато в чому довіряємо свою долю, своє майбутнє. Кожен з нас хоче бути впевненим в їх добропорядності, гуманному ставленні до себе. Інакше не може бути тому, що і медик, і юрист є представниками найбільш гуманних професій, що ще раз підтверджує висновок про особливе значення проблем професійного етикету, їх головне місце у системі знань науки юридична деонтологія.

Юридична діяльність має свою специфіку, що обумовлено її організаційним, управлінсько-розпорядчим та владним характером. Роботу юристів можна спостерігати в різних сферах суспільного життя, на різних рівнях організації соціального організму. Це прийняття заонів, здійснення правосуддя, захист інтересів громадян, а також участь у вирішенні іншх важливих питань. Поступово сфера використання юридичних знань поширюється, що надає відповідного авторитету професії юриста. Це об’єтивний процес, який не треба пов’язувати зі штучною тенденцією юридизації знань (юридична логіка, юридична соціологія, юридична етика). Авторитет юриста зростає одночасно з підвищенням авторитету права. Слід відзначити, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства цей процес так і відбувається. Право все більше проникає в систему соціальних зв’язків, втягуючи все більшу кількість людей у багатограння правові відносини, завдяки чому підвищується роль захисників права.

У зв’язку з цим чекають свого юридичного вирішення проблеми проблеми морального порядку, яких раніше не існувало. Саме юристам у першу чергу доведеться проектувати правовий шлях вирішення цих проблем, як це має бути у правовії державі (за умов, що вони знаходяться у сфері правового регулювання). Наприклад, це проблема офіційного визнання, легалізації сексуальних меншин, проблема визнання особистого права на смерть, проблема застосування смертної кари, питання участі у військових місіях на території іноземних держав тощо. Перш за все – це моральні питання, а потім вже правові. Тому їх вирішення значною мірою залежить від суспільної моралі, від морального вигляду тих, кому доведеться встановлювати відповідні правові заборони, надавати права, наділяти обов’язками.

Багато з перелічених питань необхідно попередньо вирішувати теоретично у межах юридичної деонтології, а точніше – знаходити своє попереднє моральне обгрунтування. Це свідчить про необхідність та важливість деонтологічних знань, їх вирішальне значення у діяльності юристів, а аткож тих, хто має відношення до вирішення юридичних справ.

Як і будь яка інша наука, юридична деонтологія має виконувати цілий ряд завдань, що формулюються безпосередньо у сфері пракичної діяльності, вирішення яких сприятиме подоланню значної кількості проблем, в тому числі й тих, що знаходяться поза межами юридичної практики.

До основних завдань науки відносимо:

· Виходячи з вимог соціального прогресу, особливостей та умов функціонування українського суспільства, треба визначити роль та призначення юридичної діяльності в структурі соціальної діяльності;

· Висвітлити соціальне призначення юристів як особливої професійної групи, підкреслюючи їх роль для сучасного етапу державного будівництва, стабілізації політичного життя, запобігання соціальних катаклізмів тощо;

· Разом із підвищенням ролі працівників та юридичної професії, підвищити авторитет права, виховуючи шанобливе ставлення всіх членів суспільства до права, що є необхідною умовою ефективного здійснення правової роботи;

· На підставі існуючих результатів наукових досліджень прогнозувати тенденції розвитку юридичної науки, визначии необхідні зміни щодо системи кваліфікаційних вимог в межах конкретних юридичних спеціальностей;

· Виробляти практичні рекомендації для вирішення проблем правової діяльності, що безпесередньо залежать від рівня професійної підготовки, правової культури працівника, його морального обліку в цілому.

5. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна.

Від юридичної деонтології як системи наукових знань слід відрізняти одноіменну навчальну дисципліну, що виконує дещо інші функції та вирішує свої спеціальні завдання.

Якщо в сфері деонтологічного наукового дослідження відбувається вироблення нових знань, то в сфері навчання, а конкретно – в системі юридичної освіти відбувається розповсюдження та опанування науковим досягненням з метою його подальшого використання на практиці.

Виходячи із специфіки завдань, що вирішуються юридичною деонтологією як навчальною дисципліною, в окремих навчальних закладах юридичного профілю викладається курс, що має назву «Вступ до юридичної спеціальності». По суті, ця назва досить чітко відбиває основні функції та призначення даної дисципліни. Початківців-юристів вводять до бази завдань, що визначатимуть умови та порядок їхньої життєдіяльносьі на найближчі 4 роки та на майбутню перспективу, коли вони вже отримають диплом фахівця та візмуться до самостійної роботи.

Структура предмету навчальної дисципліни «Юридична деонтологія»:

1. Вступ до курсу – характеризує навчальну дисципліну в цілому у співвідношенні до відповідної юридичної науки, визначаються обсяги необхідних знань;

2. Наступним відбувається ознайомлення з юридичною діяльністю та її основними формами прояву;

3. Окремим блоком розглядається особа юриста, його особисті якості через призму окремих напрямків професійної діяльності та особливостей юридичної професії взагалі;

4. До структури курсу входять питання змісту та об’єктів впливу юридичної діяльності, що також характеризує її в різних аспектах;

5. Необхідним моментом є також висвітлення нормативної основи здійснення професійної діяльності юристів, що в правовому аспекті має має особливе значення;

6. І на завершальному етапі вивчення курсу відбувається ознайомлення із особливостями роботи за окремими спеціальностями в межах юридичної професії.

Завдання, що вирішуються навчальною дисципліною:

Поряд з іншими навчальними дисциплінами в єдиній системі підготовки фахівців юридична деонтологія виконує як загальноосвітянські завдання, так і специфічні, що обумовлюється особливостями структури та змісту навчального предмету.

Серед них слід назвати такі:

· Організаційно підготувати студентів до участі у навчальному процесі, поставити основні навчальні завдання, цілі та засоби їх досягнення;

· Ознайомити з особливостями сфери здійснення юридичної діяльності, як одного із видів соціальної діяльності, що відбувається у сфері права;

· Висвітлити характерні риси практичної діяльності юристів за окремими напрямками спеціалізації юридичної роботи;

· Розкрити роль юридичної науки у здійсненні практичної діяльності, охарактеризувати систему наукових юридичних знань, їх сучасний стан, переспективи розвитку, а також систему наукових юридичних установ;

· Ознайомити студентів з організацією та функціонуванням системи юридичної освіти в Україні, особливостями здійсненя процесу навчання та правового виховання;

· Охарактеризувати всебічно особу юриста як професіонала шляхом визначення системи професійних та особистих якостей, сформульованих в нормах нормативно-правового та морального походження;

· Зміцнити світоглядну та громадянську позицію майбутніх правозахисників, підготувати їх психологічно до самостійної напруженої відповідальної роботи на користь суспільства та держави.

Додаткові питання по темі:

1. На підставі чого юридичну діяльність можна визначити як різновид соціальної діяльності?

2. Що означає термін юридична деонтологія?

3. в чому об’єктивність процесу фрмування в суспільстві деонтологічних знань?

4. Які причини обумовили виникнення медичної та юридичної деонтології?

5. Яких Ви знаєте фахівців в гулузі права, що працювали над проблемами деонтологічного походження?

6. Охарактеризуйте юридичну деонтологію як навчальну дисципліну та як юридичну науку.

7. Чому оволодіння деонтологічними знаннями є умовою якісного виконання службового обв’язку?

8. Визначте основні завдання які стоять перед навчальним курсом юридична деонтологія.

Дата добавления: 2014-01-07