Аналіз витрат на виробництво, собівартості і реалізації продукції

Задачі і джерела аналізу собівартості продукції

Оцінка ефективності використання всіх ресурсів підприємства зважується за допомогою показника прибутку, а собівартість продукції, поряд з такими показниками, як обсяг продукції і якість, є найважливішим чинником зростання прибутку. На підприємствах, як правило, плануються і враховуються показники витрат виробництва: витрати на виробництво, собівартість товарної і реалізованої продукції, собівартість порівнюваної продукції, собівартість окремих видів продукції. Коли аналізуються витрати виробництва, використовуються наступні показники: витрати предметів праці на одиницю товарної продукції; витрати трудових ресурсів на одиницю товарної продукції, виробництво продукції на одиницю витрат, тобто на гривню чистої товарної продукції. Система показників собівартості представлена на рисунку 2.1.

Задачами аналізу собівартості продукції є:

- визначення динаміки і виконання бізнес-плану по зниженню витрат на виробництво продукції;

- визначення факторів і причин, що вплинули на витрати по собівартості;

- виявлення резервів зниження собівартості.

Аналіз собівартості сприяє визначенню основних напрямків ефективного використання ресурсів підприємства в процесі виробництва, постачання і збуту продукції, дозволяє визначити показники рентабельності.

Джерелами інформації для аналізу служать ф.5-з «Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції», планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані синтетичного й аналітичного обліку витрат на виробництво (журнал-ордер 10).

Рисунок 2.1 – Система показників формування собівартості

Планування й облік собівартості витрат на виробництво продукції ведуться по двох напрямках: по елементах витрат і калькуляційних статей витрат. При обліку витрат по елементах складається кошторис витрат, а при калькуляційному плануванні й обліку – калькуляція витрат на окремий вид виробів.

Класифікація витрат на виробництво

При складанні кошторису витрат витрати групуються по економічному змісті, тобто незалежно від виробничого призначення витрат і місця, де вони виробляються. Облік по елементах витрат відбиває зміна рівня собівартості продукції під впливом трудових ресурсів, основних фондів, оборотних коштів, тобто витрати на виробництво охоплюють усі матеріальні, трудові і грошові витрати.

Таке заелементне відображення витрат живої й упредметненої праці необхідно для вивчення рівня собівартості продукції і витрат складання матеріальних і трудових балансів. Крім того, заелементне відображення витрат дозволяє вивчити структуру витрат і рівень їхньої зміни.

Витрати, що включаються до кошторису витрат, групуються по наступним економічних елементах відповідно до національних стандартів П(З) БУ 16:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включається вартість витрачених у виробництві (матеріальних запасів):

- сировина й основні матеріали;

- покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби;

- паливо й енергія;

- запасні частини;

- тара і тарні матеріали;

- допоміжні й інші матеріали.

До складу елемента «Витрати по оплаті праці» включаються заробітна плата по окладах і тарифам, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток і іншого невідпрацьованого часу, інші витрати по оплаті праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів і інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші витрати» включаються витрати, що не ввійшли до складу попередніх елементів кошторису, тобто це можуть бути витрати на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги і т.д.

Крім угруповання витрат по елементах на підприємстві існує угруповання витрат по призначенню, тобто по статтях калькуляції, що вказує, куди, на які мети й у яких розмірах витрачені ресурси. Таке угруповання необхідне для визначення собівартості окремих видів виробів і розрахунку виробничої собівартості продукції.

У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) відповідно до національних стандартів включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством відповідно до інструкцій міністерств і відомств.

До складу прямих матеріальних витрат включаються вартість сировини й основних матеріалів, що створюють основу виробленої продукції, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних і інших матеріалів, що можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні чи робіт наданні послуг, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, що можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат (плата за оренду, амортизація, відрахування на соціальне страхування).

До складу загальновиробничих витрат, що розподіляються, включаються:

- витрати на керування виробництвом (оплата праці апарата керування цехом, відрахування на соціальні нестатки і соціальне страхування, витрати на оплату службових відряджень, персоналу цехів і т.д.);

- амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на удосконалення технології й організації виробництва;

- витрати на опалення, висвітлення, водопостачання, водовод і інший зміст виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу;

- витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишньої природного середовища;

- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв і т.д.).

У свою чергу загальновиробничі витрати поділяються на постійні і перемінні.

До перемінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і керування виробництвом (цехів, ділянок), що змінюються прямо пропорційно зміні обсягу діяльності. Перемінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обсягу діяльності, годин праці, заробітної плати і т.д.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і керування виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їхнього виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхню фактичну величину.

Аналіз прямих матеріальних витрат на виробництво продукції

Відомо, що більш 70 % собівартості промислової продукції займають витрати на виробничі запаси.

Загальна сума витрат по цій статті залежить від обсягу виробництва продукції (V_i), її структури (V_s) і зміни питомих матеріальних витрат на окремі вироби ().

Питомі матеріальні витрати на окремі вироби (), у свою чергу, залежать від кількості витрачених матеріалів на одиницю продукції () і середньої ціни одиниці матеріалів ().

Розрахунок впливу окремих факторів виробляється з застосуванням методики ланцюгових підстановок у наступній послідовності:

1. Витрати матеріалів на виробництво готової продукції:

а) по бізнес-плані

; (2.176)

б) по бізнес-плані, переліченому на фактичний обсяг виробництва продукції

; (2.177)

де - фактичний обсяг виробництва продукції;

в) по планових нормах і планових цінах на фактичний випуск продукції

; (2.178)

г) фактично за плановими цінами

; (2.179)

д) фактично

. (2.180)

Сума матеріальних витрат (M_Zi) на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, за винятком структури виробництва продукції, і визначається по формулі

, (2.181)

де - обсяг виробництва i-й продукції;

M_Zi – кількість витрачених матеріалів на одиницю i-й продукції;

C_i – ціна одиниці i-й продукції;

Z_Mi – матеріальні витрати на випуск i-х виробів.

2. Витрати матеріалів на випуск виробу А:

а) по бізнес-плані

; (2.182)

б) по планових нормах і планових цінах на фактичний випуск продукції

; (2.183)

в) фактично за плановими цінами

; (2.184)

г) фактично

. (2.185)

Для аналізу матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції необхідно використовувати наступну формулу

, (2.186)

де - питомі матеріальні витрати i-ої одиниці продукції;

M_Zi – кількість витрачених матеріалів на одиницю продукції;

С_i – ціна одиниці i-того матеріалу.

Аналізу також піддаються причини зміни кількості витрачених матеріалів на одиницю продукції і середнього рівня цін на матеріали.

Аналіз витрати на одиницю продукції залежить від якості сировини і матеріалів, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни рецептури сировини, техніки і технології організації виробництва й ін.

Тому розраховується зміна питомої витрати матеріалів за рахунок факторів, а потім збільшується на планові ціни і фактичний обсяг випуску i-го виду продукції у відповідності з наступною формулою

, (2.187)

де - приросту матеріальних витрат на виробництво i-го виду виробу;

- приросту питомої ваги витрати матеріалів;

- ціна i-го матеріалу планового періоду;

- фактичний обсяг виробництва i-го виду продукції.

Аналіз середньої ціни сировини і матеріалів у великому ступені залежить від ринків сировини, відпускної ціни постачальника, внутрігрупової структури матеріальних ресурсів, якості сировини.

У зв'язку з цим для аналізу загальної суми матеріальних витрат (M_Zi), у залежності від перерахованих факторів, необхідна зміна середньої ціни () i-го чи виду групи матеріалів помножити на фактичну кількість використаних матеріалів відповідних i-х видів. Для цього використовується наступна формула

, (2.188)

де - фактичний обсяг виробництва i-го виду продукції;

- матеріальні фактичні витрати;

- зміна середньої ціни за рахунок i-го фактора.

Аналіз прямих трудових витрат

Загальна сума прямої заробітної плати залежить від обсягу виробництва товарної продукції, її структури і рівня витрат на окремі вироби, що, у свою чергу, залежать від трудомісткості і рівня оплати праці.

Для аналізу впливу цих факторів необхідно користатися наступними формулами:

а) сума прямої заробітної плати на виробництво продукції за планом

, (2.189)

де - рівень оплати заробітної плати за 1 годину за планом;

- трудомісткість продукції i-го виду за планом;

- обсяг виробництва продукції i-го виду за планом;

б) сума прямої заробітної плати на виробництво продукції за планом, переліченому на фактичний випуск продукції при плановій структурі

; (2.190)

в) сума прямої заробітної плати на виробництво продукції по плановому рівні витрат на фактичний випуск продукції

; (2.191)

г) сума прямої заробітної плати на виробництво продукції фактично при плановому рівні оплати праці

; (2.192)

д) сума прямої заробітної плати на виробництво продукції фактично

. (2.193)

Заробітна плата на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, крім структури виробництва продукції, і визначається по формулі

. (2.194)

Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат

Загальновиробничі і загальногосподарські витрати займають велика питома вага в собівартості продукції. Використовуючи метод порівняння, визначимо відхилення по видах витрат (див. таблицю 2.30).

Таблиця 2.30 – Аналіз цехових і загальногосподарських витрат

Витрати	План	Факт	Відхилення
Цехові Загальногосподарські			+60 -100
Разом у тому числі: - постійні - перемінні			-40   -70 +30

Аналіз таблиці 2.30 дозволяє зробити наступні висновки: постійні витрати в загальних витратах складають 72,1 %, а перемінні - близько 30 %. Зміна суми накладних витрат () за рахунок економії по кошторисі визначається по наступній формулі

, (2.195)

де - витрати фактичні;

- витрати перемінні;

- відсоток виконання плану по виробництву продукції;

- витрати постійні за планом.

Таким чином, зміна суми накладних витрат () за рахунок економії по кошторисі складе

= 4310 – (1170×1,026+3180) = 3410 – 4380 = - 70 грн.

Зіставляючи отриману суму з планової, визначається зміна накладних витрат за рахунок обсягу виробництва

= 4380 – 4350 = +30 грн.

Для перевірки отриманої суми необхідно суму перемінних витрат за планом () помножити на перевиконання плану по випуску готової продукції - 2,6 %

=×2,6/100=1170×2,6/100=+30 грн.

Наступним етапом аналізу загальновиробничих і загальногосподарських витрат є виявлення абсолютних і відносних відхилень від планових з виявленням причин по статтях витрат.

Дата добавления: 2014-01-07